Постанова

Іменем України

Справа № 2-а-787/11

13 травня 2011 року          Шаргородський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді -  Славінська Н.  Л.

з участю секретаря       Бабиній І.Д.

з участю представника

позивача                                       адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора ДПС ВДАІ м. Немирів Вінницької області Корабля Євгена Юрійовича про оскарження акту індивідуальної дії – постанови про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в:

          12.03.2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в якому зазначив, що 23.02.2011 року  відповідачем на нього був складений протокол про адміністративне правопорушення серії АВ1 №205538, в якому зазначено, що він о 20 год. 49 хв. на автодорозі Немирів-Могилі-Подільський, на 1 км., керував автомобілем іноземного виробництва з державним номерним знаком НОМЕР_1 і здійснив обгін на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю в кінці підйому, чим порушив вимоги п.14.6 ПДР в Україні, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.122 КпАП України. Після цього відповідачем щодо нього було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АВ1 №045630 від 23.02.2011 року, відповідно до якої на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

          Складений на нього протокол та постанова є незаконними, оскільки під час руху він не порушував ПДР України, про що зазначив в протоколі в графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності».

          23.02.2011 року о 20 годині він дійсно керував автомобілем і рухався по автодорозі Немирів-Могилів-Подільський в напрямку до м. Шаргород. Була темна пора, погана видимість і він зупинився за м. Немирів, щоб роздивитися дорогу. В цей час до нього під’їхав автомобіль без світла фар і зупинився, він побачив, що це автомобіль ДАІ. Він підійшов до автомобіля з метою запитати, чи виїде він цією дорогою до м. Шаргород, на що відповідач сказав, що доїде, але спочатку треба підписати протокол за порушення ПДР України, яке саме порушення, відповідач надав йому право вибрати, а саме: «Перетнув суцільну лінію, здійснив обгін в зоні обмеженої оглядовості». Він заперечив факт вчинення будь-якого порушення ПДР під час руху, але відповідач його не слухав, а складав протокол, не роз’яснюючи йому ніяких прав, передбачених законодавством та Конституцією України». Коли він відмовився підписати протокол, то один із працівників ДАІ зупинив вантажний автомобіль, поговорив з водієм і той підписав протокол, як свідок, а другого свідка взагалі не було. Після складання протоколу відповідач виніс постанову і вручив йому протокол та постанову.

          Під час складання протоколу відповідач порушив вимоги розпорядження МВС №466 від 21.05.2009 року «Про організацію роботи підрозділів ДАІ», відповідно до яких працівники ДАІ зобов’язані не допускати випадків здійснення контролю за дотриманням водіями правил дорожнього руху із місць, закритих для візуального огляду учасникам дорожнього руху; виключати випадки складання відносно водіїв транспортних засобів адміністративних протоколів без доведення їх вини, чи достатніх доказів допущення ними порушень ПДР.

          Під час складання протоколу відповідач не ознайомив його з правами та ст.63 Конституції України, що є порушенням його громадянських прав. Протокол складено з порушенням чинного законодавства.

          При винесенні постанови в справі про адміністративне правопорушення відповідачем було перевищено повноваження працівників ДАІ, оскільки, відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказав, отриманих незаконним шляхом. Крім того, при винесенні постанови відповідачеи порушено вимоги ст.ст. 245, 280, 283 КпАП України. Все наведене свідчить про те, що відповідачем не представлено достатніх доказів про вчинення ним адміністративного правопорушення.

          Просить скасувати постанову серії АВ 1 №045630 від 23.02.2011 року в справі про вчинення ним адміністративно правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КпАП України і справу закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.   

          В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник адвокат ОСОБА_1 підтримали  заявлені позовні вимоги. Просили скасувати постанову інспектора ДПС м. Немирів Корабля Є.Ю. в справі про адміністративне правопорушення серії АВ1 №045630 від 23.02.2011 року про вчинення ним  адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КпАП України, відповідно до якої на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн., а провадження у справі – закрити,   посилаючись на ті самі обставини, що і в позовній заяві.  

           Відповідач – інспектор ДПС м. Немирів Корабель Є.Ю.  в судовому засіданні позов не визнав, заперечував щодо його задоволення та щодо обставин, на які посилається позивач. Суду пояснив, що позивачем було порушено вимоги ПДР, а саме: було здійснено обгін транспортного засобу в зоні з обмеженою оглядовістю, у зв’язку із чим і було складено протокол про адміністративне правопорушення, при цьому при свідках. Хоча позивач і заперечував щодо обставин, які викладені в постанові про адміністративне правопорушення, але вони підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення, в якому вказані свідки цього адмінправопорушення. Обставини, викладені в постанові у справі про адміністративне правопорушення, відповідають дійсним обставина, його дії відповідали нормам  Закону як при складанні протоколу, так і при винесенні постанови, а саме: ним роз’яснено позивачу всі його права, передбачені КпАП України, роз’яснено ст.63 Конституції України, повідомлено про час і місце розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, що стверджується підписом позивача в відповідній графі в протоколі. При розгляді справи про адміністративне правопорушення ним з’ясовано всі обставини, передбачені ст.280 КпАП України, і дотримано всіх вимог ст..283 КпАП України щодо змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення. Він ніяким чином не перевищив своїх повноважень, як зазначає позивач в адміністративному позові, а також, докази, які покладені ним в основу постанови, здобуті законним шляхом, ніяких незаконним методів здобуття доказів ним не застосовувалося при оформленні адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем.     

           Вирішуючи спір суд встановив, що 23.02.2011 року на 1 кілометрі  автодороги Немирів – Могилів-Подільський ІДПС м. Немирова Вінницької області Кораблем Є.Ю. відносно позивача винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АВ1 №045630, з якої вбачається, що 23.02.2011 року о 20 годині 49 хвилин на автодорозі Немирів – Могилів-Подільський, на 1 кілометрі, водій ОСОБА_2, який проживає в м. Шаргород, на вул. Героїв Панфіловців, 18, керуючи автомобілем DAEWOO Sens з державним номером НОМЕР_1, здійснив обгін на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю у кінці підйому, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КпАП України, за що останнього притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. (а.с.32).

Підставою для винесення вказаної постанови став розгляд відповідачем протоколу про адміністративне правопорушення серії АВ1 № 205538 (а.с.33), складений відповідачем щодо позивача 23.02.2011 року о 20 годині 51 хвилині на автодорозі Немирів – Могилів-Подільський, на 1 кілометрі, з якого вбачається, що того ж дня о 20 годині 49 хвилин ОСОБА_2 на автодорозі Немирів-Могилів-Подільський, керуючи автомобілем DAEWOO Sens з державним номером НОМЕР_1, здійснив обгін на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю у кінці підйому, чим порушив вимоги п.14.6 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.122 КпАП України.  

          Свідки адміністративного правопорушення в протоколі зазначені, ОСОБА_2 роз’яснено його права та обов’язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст. 268 КпАП України, повідомлено про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, що стверджується його підписом у відповідній графі в протоколі (а.с.33).

При цьому, в постанові серії АВ1 №045630, що складалася на підставі протоколу про адміністративне правопорушення АВ1 №205538, розкрита об’єктивна сторона  правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КпАП України.  Оскаржувана постанова містить найменування посадової особи, яка винесла постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.     

Таким чином, судом встановлено, що постанова, винесена відповідачем 23.02.2011року серії АВ1 №045630 відносно ОСОБА_2 про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. за ч.2 ст.122 КпАП України відповідає вимогам закону, оскільки, відповідно до вимог  ст. 280 КпАП України, ґрунтується на повно з’ясованих обставинах, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме: відповідачем з’ясовано, що позивачем було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене саме ч.2 с.122 КпАП України, що ОСОБА_2 винен у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого саме ч.2 ст.122 КпАП України, що він підлягає адміністративній відповідальності саме за ч.2 ст.122 КпАП України, та враховано обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність, оскільки на позивача накладено мінімальне стягнення, передбачене санкцією ч.2 ст.122 КпАП України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього  Кодексу.

Частиною 2 цієї ж статті  встановлено, що в адміністративним справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти адміністративного позову, відповідач Корабель Є.Ю. посилається на протокол серії АВ1 №205538 від 23.02.2011 року про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_2 23.02.2011 року, як на підставу для винесення постанови в справі про адміністративне правопорушення серії АВ1 №045630.

При цьому доказів того, що вказаний протокол складений з порушенням вимог законодавства, що відповідачем докази отримані незаконним шляхом, або що ним при складанні протоколу перевищено його  повноваження, позивач суду не надав, посилаючись на те, що дії працівника ДАІ при складанні протоколу не оскаржував.

Відтак, докази зазначених обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог – відсутні, а в даній справі не може розглядатися законність чи незаконність складеного щодо позивача протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки це питання не є предметом спору і виходить за межі заявлених позовних вимог.  

Встановленому судом факту відповідають адміністративно-правові відносини, що регулюються  ст.ст. 2, 4, 6, 9, 17, 18, 19, 70, 71, 86, 159, 160, 161, 162 КАС України,  ст.ст.280, 287, 289, 293  КпАП України.

Відповідно до ст.ст. 2, 4, 6, 9, 17, 18, 19, 70, 71, 86, 159, 160, 161, 162 КАС України,   завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, органів місцевого самоврядування і до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена КАС України. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі,  в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. Місцевим загальним судам, як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.   Адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача. Проте,   адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, що стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача. Докази в адміністративному судочинстві мають бути належними та допустимими. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Суд може визнати протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. При вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень; зобов’язання відповідача вчинити певні дії; стягнення з відповідача коштів. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єкта владних повноважень.

Відповідно до вимог ст.ст. 280, 287, 289, 293  КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, та інше. Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне із таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

        Оскільки судом встановлено, що постанова, винесена інспектором ДПС  м. Немирова Вінницької області Кораблем Є.Ю. 23.02.2011 року серії АВ1 №045630 відносно ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КпАП України і про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. відповідає вимогам законодавства, тому вона  скасуванню не підлягає.              

За вказаних обставин суд вважає, що право ОСОБА_2 на використання його конституційних прав у сфері публічно-правових відносин з боку відповідача не порушено і судовому захисту не підлягає, тому адміністративний позов  задоволенню не підлягає.  

         Керуючись ст.ст. 2, 4, 6, 9, 17, 18, 19, 70, 71, 86, 159, 160, 161, 162, 171-2 КАС України, на підставі ст.ст.280, 283, 287, 289, 293  КпАП України,  суд

п о с т а н о в и в :

          В задоволенні позову ОСОБА_2 до інспектора ДПС ВДАІ м. Немирів Вінницької області Корабля Євгена Юрійовича про оскарження акту індивідуальної дії – постанови про адміністративне правопорушення –  відмовити.

         Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя: