Справа №2-116 2007 рік

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15 травня 2007 року                                                                       місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді Поповича С.С.

з участю секретаря Черкес У. О.

адвоката ОСОБА_1

сторін та представників сторін: представника позивача по довіреності ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 згідно з яким позивач просить постановити рішення котрим визнати недійсним заповіт складений ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 посвідчений 26 травня 1995 року нотаріусом Першої державної нотаріальної контори міста Івано-Франківська згідно з яким спадкодавець заповів належну йому квартиру АДРЕСА_1, мотивуючи свою позицію по суті спору тим, що спадкодавець на час складання вказаного заповіту був у такому у стані, що не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними , -

установив

Відповідач у судове засідання не прибув, перебуває в Українській психіатричній лікарні з суворим наглядом згідно з постановою Енергодарського міського суду Запорізької області у зв"зку із застосуванням щодо нього примусових заходів медичного характеру ( а.с. 61 ). Але подав суду письмові заперечення на позов у яких по суті заявленого до нього позову не визнає (а.с. 64, 68).

Крім пояснення представника позивача судом також досліджено такі докази.

Копія заповіту складеного 26 травня 1995 року підтверджує, що ОСОБА_5 заповів належну йому квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_4, відповідачу по справі, що є його братом та братом позивача (а.с. 71).

Копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 06 листопада 2003 року підтверджує, що ОСОБА_5 помер (а.с. 4).

Витяг з рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 23 вересня 2003 року № 400 „про розгляд висновків опікунської ради" підтверджує, що над недієздатним ОСОБА_5 встановлено опіку і призначено опікуном ОСОБА_2, опікуна зобов'язано зберегти житло за підопічним (а.с. 5, 15).

Відповідь на запит завідуючого Другої Івано-Франківської міської юридичної консультації, від 28 квітня 2004 року, головного лікаря Івано-Франківського ОКПНД, підтверджує, що ОСОБА_5 знаходився на обліку в Івано-Франківському

ОКПНД з 31 жовтня 1979 року до 06 листопада 2003 року з діагнозом параноїдна шизофренія, в період з січня по грудень 1995 року на стаціонарному лікуванні в психіатричних закладах не знаходився. (а. с. 7,16)

У 1999 році судом дійсно слухалась справа за заявою позивача про визнання покійного ОСОБА_5 недієздатним. Копія рішення Івано-Франківського міського суду від 08 грудня 1999 року підтверджує, що ОСОБА_5 визнаний недієздатним ( а.с. 21).

Ухвалою судді від 01 вересня 1999 року у зв'язку з розглядом цієї заяви було призначено судово-психіатричну експертизу ОСОБА_5 на вирішення якої було поставлено питання : чи страждає ОСОБА_5психічним захворюванням, якщо так, то яким і з якого часу, чи розуміє ОСОБА_5 значення своїх дій і чи здатний керувати ними, якщо ні - то з якого часу ( а.с. 78 ). Відповідно з висновком даним актом амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 323 від 12 серпня 1999 року покійний ОСОБА_5 хворів психічними розладами з 1979 року, було впослідуючому виставлено діагноз : шизофренія параноїдна, опису його стану здоров"я в 70-80-ті роки не наведено. Але зазначено, що на час огляду ( 1999 рік ) перебуває на стаціонарному лікуванні у ДОПЛ № 1, сомато-неврологічний стан : без хворобливих розладів. Психічний стан : мовний контакт з хворим затруднений, відповідає коротко, часто не по суті, майже однослівно. У хворого виявляються галюцинаторно-параноїдні розлади. Критика до свого стану та до оточення втрачена. Емоційно-вльова сфера спустошена, на рівні елементарних спонукань. Інтелектуально-мнестичний рівень значно знижений. І при таких даних експертна комісія дійшла до висновку про те, що оглянутий ОСОБА_5 страждає араноїдною шизофренією в стані вираженого процесуального дефекту особистості, і експерти дійшли до висновку про те, що наявні психічні розлади, як залишковий шизофренічний стан позбавляє можливості підекспертного ОСОБА_5 усвідомлювати свої дії і керувати ними (а.с. 79-80 ). Але в той же час експертна комісія не дала відповіді на питання поставлені перед ними про те з якого часу ОСОБА_5 не розуміє значення своїх дій та не може керувати ними. По якій причині експерти не дали відповіді на це питання достовірної відповіді немає. Можливо не було для цього вихідних даних, можливо інше. Проте у всякому випадку висновки експерта не мають для суду наперед визначеної доказової сили. Тому висновок експертів вказаний вище не може давати підстав для того щоб суд прийшов до висновку про те, що покійний ОСОБА_5 не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними вже і станом на 1995 рік. Даних про його стан здоров"я станом на 1995 рік, коли було вчинено спірний заповіт немає, не зазначено про них нічого конкретного і у висновку експертів по вказаному вище акту.

В той же час нотаруіс вчиняючи нотаріальну дію ( посвідчення заповіту ) повинна була пересвідчитись у дієздатності покійного хоча б по його поведінці, розмові і т.д., але якщо заповіт було посвідчено, то це свідчить що нотаріус таких розладів психіки у покійного на той час не зауважила. Інших доказів з цього приводу позивач чи його представник суду не надали.

Ст. 58 ЦПК України передбачає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Тобто, для того щоб суд дійшов до висновку про те, що покійний станом на 1995 рік був дійсно у такому стані, що не міг усвідомлювати своїх дій, то про таке повинен бути висновок спеціалістів-психіатрів, а не позиція про те, що раз у 1999 році його визнали таким, то і у 1995 році він теж був у такому стані. Адже незважаючи на поставлене питання експерти не дали відповіді на це питання проводячи у 1999 році судово-психіатричну експертизу.

Ст. 60 ЦПК України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїм вимог. Докази подаються сторонами. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення судового рішення у справі і щодо яких у сторін які беруть участь виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Позивач чи його представник не заявляли перед судом клопотань про труднощі в отриманні тих чи інших доказів необхідних для вирішення спору, не заявляли клопотань про призначення тих чи інших експертиз, не підтримували і клопотання про виклик свідків ( ст.ст. 10, 11, 143, 144, 145 ЦПК України ). Тому, керуючись ст.ст. 10,11,58-61 ЦПК України суд вирішував спір на підставі тих доказів котрі були надані суду сторонами, зокрема, позивачем.

Позивач заявляючи позовну вимогу керується ст. 55 Цивільного Кодексу України, що діяв на час укладення угоди. Виходить з того, що угода укладена громадянином хоч і дієздатним, але в момент її укладення перебував у такому стані коли він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнана судом недійсною за позовом цього громадянина.

Проте позов, по-перше, подано не вказаним громадянином, а іншою особою. По-друге, немає доказів того, що покі йний був у вказаному позивачем стані на час складання заповіту (якщо виходити з того, що складання заповіту є угодою, позиція позивача). Суд же відповідно до ст. 11 ЦПК України повинен слухати справу в межах заявлених вимог і на підставі тих доказів котрі подаються сторонами і не може вийти за межі вимог в тому числі і в частині обґрунтування вимог чинним законодавством.

На підставі викладеного, ст.ст. 10,11,58-61 ЦПК України, Керуючись ст.ст. 208-218 ЦПК України , суд -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 згідно з яким позивач просить постановити рішення котрим визнати недійсним заповіт складений ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 посвідчений 26 травня 1995 року нотаріусом Першої державної нотаріальної контори міста Івано-Франківська, зареєстровано в реєстрі за № 4Д-497 згідно з яким спадкодавець ОСОБА_5 заповів належну йому квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_4 - відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до апеляційного суду Івано-Франківської області може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через суд першої інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подачі заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.