Справа № 2-2744/2010р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2011 р.                            Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі

головуючого судді                  Левченко А.В.

при секретарі                           Банасько І.В.           

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа –приватний нотаріус ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним, визнання домоволодіння спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на Ѕ частину домоволодіння,

встановив:

02.06.2010 року позивач звернулась до суду з зазначеним позовом, в якому вказала, що   в 1990 році ОСОБА_5 дозволила їй і її чоловіку –відповідачу по справі - ОСОБА_2 на своїй земельній ділянці в с. Вороньків Бориспільського району по вул. Кутовська, 13, біля свого старого будинку побудувати житловий будинок. В тому ж році вони розпочали будівництво. Будівництво велось виключно за їхні з відповідачем спільні сімейні кошти. ОСОБА_5 участі в будівництві нового будинку не приймала. На момент смерті ОСОБА_5 будівництво частини будинку було практично завершено. Вже після смерті ОСОБА_5, орієнтовно в 1994-1995 роках, вони знесли старий будинок і на його місці добудували веранду. В 2009 році їй стало відомо, що ОСОБА_2 згідно договору дарування, посвідченого 29.10.2007р. приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу ОСОБА_4, подарував своєму сину від першого шлюбу - ОСОБА_3 житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: Бориспільський район, с. Вороньків, вул. Кутовська, 13. Позивачка вважає даний договір недійсним і таким, що підлягає скасуванню. Первинна реєстрація права власності на зазначене вище домоволодіння була здійснена Бориспільським районним БТІ на ім’я ОСОБА_2 08.10.2007р., що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно та довідкою КП Бориспільської районної ради БТІ від 13.11.2009р. №2145. Підставою внесення даних в реєстр прав власності на нерухоме майно було Свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане після смерті ОСОБА_5, яка померла 22.06.1992р., Бориспільською державною нотаріальною конторою 12.02.1993р. Згідно вищевказаного Свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2  після смерті ОСОБА_5, успадкував житловий будинок загальною площею 34 кв.м., погріб, сарай. Свідоцтво було видане на підставі довідки про право власності на будинок виконавчого комітету Вороньківської сільської ради від 28.01.1993р. за №43. Характеристики будинку, які зазначені в свідоцтві про право на спадщину та в договорі дарування  значно відрізняються. Позивачка вважає, що житловий будинок, який був подарований в 2007 році її чоловіком ОСОБА_2 не міг бути ним успадкований в 1992 році після смерті ОСОБА_5, ОСОБА_2 подарував своєму сину житловий будинок, який по своїй юридичній суті був їхньою спільною сумісною власністю. В зв’язку з цим, позивачка вважає, що побудований ними будинок в с. Вороньків по вул. Кутовській, 13 є їхньою спільною сумісною власністю. Позивачка не давала ОСОБА_2 свою згоду на дарування ОСОБА_3 житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: с. Вороньків, вул. Кутовська, 13 і тому вважає, договір дарування недійсним. Право власності на зазначене домоволодіння на даний час зареєстроване за ОСОБА_3, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №16512698 від 02.11.2007р.

Позивач та її представник в судовому засіданні  заявлений позов підтримали повністю.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав повністю,  подав письмові заперечення, посилаючись на те, що житловий будинок №13 по вул. Кутовській в с. Вороньків Бориспільського району Київської області він успадкував після смерті тітки ОСОБА_6, а позивач належних доказів на підтвердження викладених обставин не надала, тому, відповідно до чинного законодавства, дане домоволодіння не може бути визнане спільною сумісною власністю подружжя. З цих підстав, відповідач вважає, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав та підтримав заперечення відповідача.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав та  пояснив, що на час смерті ОСОБА_7 старий будинок ще стояв, однак хоронили останню з нового будинку. Веранду на місці старого будинку будували після прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7

Третя особа –приватний нотаріус ОСОБА_4 в судове засідання не з"явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, в своїй письмовій заяві позов не визнала та просила слухати справу без її участі.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що з позивачем вона знайома з часу появи останньої в селі. Їх батьки жили по сусідству. З відповідачами вона знайома з 80-х років.  Їй відомо, що позивач з відповідачем ОСОБА_2 почали будувати новий будинок весною 1991 року на земельній ділянці баби ОСОБА_6 , яка відповідачу доводилась тіткою. З 1988 року тітка була лежача, позивач за нею доглядала. Спочатку подружжя проживало в них, а потім стали будуватись, бо не було де жить. Будували на продаж. Позивач казала, що будинок продадуть і забезпечать собі старість. Потім відповідач не захотів продавати. На будівництво приїжджав зять позивача. Нову хату будували робітники, а оплачували позивач з відповідачем. Баба (ОСОБА_6М.) участі у будівництві не приймала. ОСОБА_6 померла в 1992 році в старій хаті, а ховали її з нового будинку, який на той час був недобудований.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що  позивача знає з 1986 року, з відповідачем знайома з 50-х років. Їй відомо, що вони чоловік та жінка. В 1991 році вони почали будувати будинок на землі тітки ОСОБА_5 (ОСОБА_6М.), яка була "нікуди не годна". Вона була лежача. Будівництвом керував відповідач ОСОБА_2, а позивач готувала їжу. На будівництві не працювали обоє. Їй відомо, що позивач та відповідач доглядали і ховали бабу разом. Її (свідка) хата знаходиться навпроти.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що він знав ОСОБА_6, вона доводилась тіткою відповідачу ОСОБА_2 На будівництві він допомагав розвантажувати будівельні матеріали, йому гроші не платили. Це було приблизно у 1985 році. Йому невідомо для кого вони будували будинок. Позивач та відповідач були на будівництві. Баба померла в 1992 році.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що зі сторонами він знайомий. Йому відомо, що позивач та відповідач ОСОБА_2 –це чоловік і жінка. Він возив бетон на будівництво. Це було приблизно в 1975 році. На прохання відповідача він виписував автомобіль. ОСОБА_2 платив йому гроші. Участі в будівництві він (свідок) не приймав. Вони є дальніми родичами.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що він знає всіх. На будівництві працювала бригада. З бригадиром розраховувалась баба. Будівництвом керувала баба. Будівництво велось приблизно в 1990-1991 роках. Розбирали стару хату в с. Головурів. Позивач з відповідачем приїжджали по вихідних днях. Ховали бабу вже з нового будинку.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що  він знайомий з позивачем та відповідачем ОСОБА_2. Це його сусіди по дачі. З відповідачем ОСОБА_3 він не знайомий. В травні 1989 року він (свідок) купив будинок по вул.. Кутовській, 15. Йому відомо, що з 1991 року відповідач ОСОБА_2 з позивачем будували будинок собі. Паркану не було. ОСОБА_6 він бачив пару разів, але вона ледь пересувалась, вона майже не виходила. Позивач постійно приймала участь у будівництві. Будівництво завершили приблизно в 1993 році. Він (свідок) часто бував в гостях у ОСОБА_2, вони випивали з ним . Він був на похоронах ОСОБА_6 Бабу ховали зі старої хати. Стару хату розвалили як стояла нова хата. В 1995 році між ними була сварка за межу.

Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, свідків та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що у відповідності до наказу по радгоспу «Вороньківський»№429 від 14.11.89р. ОСОБА_5 була виділена земельна ділянка під будівництво жилого будинку розміром 0,12 Га по вул. Кутовська, 13.

Рішенням виконавчого комітету Вороньківської сільської ради від 17.11.89р. №55/1, у відповідності до вищевказаного наказу, був наданий дозвіл на перебудову житлового будинку.

Рішенням виконавчого комітету Бориспільської районної ради народних депутатів від 15.03.1990р. №49 було затверджено рішення виконавчого комітету Вороньківської сільської ради 17.11.89р. №55/1. На підставі вищевказаного рішення ОСОБА_5 був виданий паспорт на забудову ділянки по типовому проекту №346-ІМУ з розміром житлового будинку 6,8м2 Х 9,0 м2. Після побудови нового будинку старий будинок підлягав знесенню.

В 1990 році на вищевказаній земельній ділянці за адресою: с. Вороньків, вул. Кутовська, 13 було розпочато будівництво нового житлового будинку.

22.06.1992р. ОСОБА_5 померла. До своєї смерті вона проживала в власному старому будинку в с. Вороньків по вул. Кутовській, 13. Згідно записів по господарської книги будинок був побудований в 1944 році. Після смерті ОСОБА_5 в по господарській книзі було зроблено запис «свідоцтво про право на спадщину 12.02.1993р. Погосподарський номер закрито». Інших житлових будинків згідно господарського обліку сільської ради не значиться.

Після смерті ОСОБА_5 Державним нотаріусом Бориспільської державної нотаріальної контори ОСОБА_14 12.02.1993р. було видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за №336. Згідно вказаного Свідоцтва ОСОБА_15 успадкував житловий будинок загальною площею 34 кв.м., погріб, сарай, які знаходяться по вул. Кутовська, 13. Свідоцтво було видане на підставі довідки про право власності на будинок виконавчого комітету Вороньківської сільської ради від 28.01.1993р. за №43.

Первинна реєстрація права власності на зазначене вище домоволодіння була здійснена Бориспільським районним БТІ на ім’я ОСОБА_2 08.10.2007р., що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно та довідкою КП Бориспільської районної ради БТІ від 13.11.2009р. №2145. Підставою внесення даних в реєстр прав власності на нерухоме майно було Свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане після смерті ОСОБА_5, яка померла 22.06.1992р.

29.10.2007р. ОСОБА_2 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського нотаріального округу Київської області, подарував своєму сину ОСОБА_3 житловий будинок в с. Вороньків по вул. Кутовська, 13 (загальною площею 76,2 м2  з надвірними будівлями: 2 сараями, погребом, вбиральнею, літнім душем. Вартість житлового будинку з надвірними будівлями згідно зведеного акту БТІ станом на 26.07.2007р. становила 84782 гривні.

Судом приймається до уваги та оставина, що ОСОБА_5 народилася в 1910 році, що підтверджується записом в по господарській книзі. На момент початку будівництва їй виповнилось 80 років. Згідно показів свідків ОСОБА_5,  станом на 1990-1992 роки, вона  вже практично не пересувалася і участі в будівництві і фінансуванні житлового будинку і господарських споруд не приймала. ОСОБА_5 доводилась ОСОБА_2 тіткою. Власних дітей у неї не було, в шлюбі вона ніколи не перебувала. Відповідач був найближчим її родичем.

ОСОБА_1 перебуває з відповідачем ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі з 18.06.1986р., про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбів Дніпровського відділу РАГС м. Києва зроблена запис за №981.

Покази свідків, які були допитані за заявою відповідача, в частині дієвої участі і керівництва будівництвом ОСОБА_5 є  сумнівними і до них суд має ставитись критично. Свідок ОСОБА_12, в судовому засіданні  повідомив, що ОСОБА_5 в 80- річному віці  не тільки розраховувалась з бригадиром за роботу, а ще й активно керувала будівництвом, показувала де, що і як треба робити. Дані висновки свідка суд вважає занадто суб»єктивними.

До позиції  відповідачів  стосовно будівництва ОСОБА_5 житлового будинку за кошти, які вона отримала в якості кредиту в Ощадному банку, суд відноситься критично і вважає дану обставину недоведеною. Бориспільське відділення Ощадного банку надало 09.06.2010р. довідку за №528 про відсутність заборгованості за кредитом, який був наданий на будівництво житлового будинку ОСОБА_6 Згідно довідки кредит погашений повністю з відсотками. Але в наступному листі  Бориспільське відділення Ощадного банку повідомило суд, що кредитна справа по кредиту ОСОБА_5 відсутня –знищена, в акті про знищення зазначаються тільки номера кредитних справ. Банк не пояснив на підставі яких документів була надана попередня довідка. Таким чином, суд приходить до висновку, що Бориспільське відділення Ощадного банку на момент видачі довідки №528 не міг мати достовірних відомостей про раніше надані кредити, кредитні справи по яким знищені і видав довідку на підставі того, що прізвище ОСОБА_5 не значиться серед боржників банку. В зв»язку з цим , суд не може вважати встановленим та доведеним факт отримання  ОСОБА_5 кредиту , в якому розмірі, хто і коли погасив цей кредит, його цільове та фактичне  призначення . Згідно ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених  кодексом.

Аналізуючи показання свідків та  інші докази по справі,  суд приходить до  висновку, що будинок по вул. Кутовська, 13 в с. Вороньків будувався спільними зусиллями і виключно за кошти ОСОБА_2 і ОСОБА_1, які перебували в зареєстрованому шлюбі з 18.06.1986р. Таким чином, житловий будинок необхідно розцінювати як спільну сумісну власність ОСОБА_2 і ОСОБА_1

Крім того, згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2  після смерті ОСОБА_5, успадкував житловий будинок загальною площею 34 кв.м., погріб, сарай. Свідоцтво було видане на підставі довідки про право власності на будинок виконавчого комітету Вороньківської сільської ради від 28.01.1993р. за №43. Згідно договору дарування від 29.10.2007р. ОСОБА_2 подарував своєму сину ОСОБА_3 житловий будинок (загальною площею 76,2 м2  з надвірними будівлями: 2 сараями, погребом, вбиральнею, літнім душем. Характеристики будинку, які зазначені в свідоцтві про право на спадщину та в договорі дарування суттєво  відрізняються. Таким чином, це вказує на те, що будівництво будинку і господарських будівель продовжувалось сторонами ( подружжям ОСОБА_3) і після смерті ОСОБА_5

Враховуючи, що характеристики будинку, в якому проживала спадкодавець ОСОБА_7 і який міг успадкувати ОСОБА_2 після її смерті та характеристики подарованого будинку, суттєво різняться між собою, суд знаходить доведеним той факт, що це зовсім різні житлові будинки. Крім того, будівництво нового будинку подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджується показами свідків, які в цій частині співпадають.

З цих підстав, суд вважає, що подарований, згідно договору дарування від 29.10.2007р. будинок в с. Вороньків Бориспільського району по вул. Кутовська, 13, є будинок, який  побудований подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за спільні сімейні кошти, а тому є власністю подружжя.

Згідно ст.60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлене договором або законом.

Положеннями ст. 70 СК України передбачено, що в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, їх частки визначаються рівними.

Таким чином суд вважає,  що вимоги позивача щодо права власності на 1/2 частину даного будинку є законними,  обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст. 369 ЦК України розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Відповідно до вимог ч. 1  ст.  203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам цивільного законодавства,  а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.4 ст.369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив  правочин, необхідних повноважень.

Оскільки, позивач не давала відповідачу ОСОБА_2 свою згоду на дарування ОСОБА_3 житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: с. Вороньків, вул. Кутовська, 13,Бориспільського району Київської області, суд вважає, що договір дарування від 29.10.2007р. слід визнати недійсним.

Відповідно до п.д ч.1 п.16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 28 квітня 1978 року №3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", відсутність згоди другого дружини на відчуження спільного майна може бути підставою для визнання недійсною угоди в тому випадку , коли угода потребувала обов'язкового нотаріального посвідчення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,  допитавши свідків, суд  приходить висновку про обґрунтованість позову.

Крім того, на підставі ст. 88   ЦПК України,   суд, задовольняючи  позов, стягує з відповідача  на користь позивача понесені ним  та документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 369 ЦК України, ст. 70 СК України, ст. ст. 10, 88, 212-215 ЦПК України, суд

вирішив :

Позов  задовольнити .

Визнати домоволодіння під №13 по вул.. Кутовській в с. Вороньків Бориспільського району спільною сумісною власністю  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках.

Визнати недійсним договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями  під № 13 по вул.. Кутовській в с. Вороньків Бориспільського району вчинений  ОСОБА_2 в якості дарувальника на користь обдарованого ОСОБА_3 , посвідчений 29.10.2007 року приватним нотаріусом  Бориспільського районного нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 5586.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину домоволодіння за адресою: Бориспільський район с. Вороньків вул.. Кутовська , 13.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( прож. Бориспільський район с. Вороньків вул.. Кутовська , 13.)  та з  ОСОБА_3 ( прож. В м. Києві бул. Перова 16-г кв.103.) на користь ОСОБА_1 ( прож. В АДРЕСА_1)  544 ( п»ятсот сорок чотири ) грн. судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення .

Суддя :                                                                                                                                          Левченко А.В.