Справа № 2-1832/11 Головуючий у 1 інстанції:Грушицький А.І.

Провадження № 22-ц/0390/774/11

Категорія:56 Доповідач: Шевчук Л. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

05 травня 2011 року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді  Шевчук Л Я

суддів -  Киці С.І., Подолюка В.А.,

при секретарі   Матюхіній О.Г.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області про виключення майна з акту опису та звільнення майна з під арешту, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду від 1 квітня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на  рішення Луцького міськрайонного суду від 1 квітня 2011 року, яким в позові ОСОБА_1 про виключення майна з акту опису та звільнення майна з під арешту відмовлено.

           В поданій на рішення суду апеляційній скарзі представник позивача, покликаючись на незаконність судового рішення із-за порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати з ухваленням нового та зазначає, що судом не враховано того, що позивачем було змінено предмет позову, а саме позивачем змінено предмет позову із виключення майна із акту опису та звільнення майна з під арешту на звільнення майна з під арешту, а тому, на думку представника позивача, суд безпідставно не зобов’язав відповідача звільнити майно позивача з під арешту.

В судове засідання сторони та особи, які беруть участь у справі, не з’явилися, хоч у встановленому порядку були повідомлені про час і місце судового розгляду.

Судом першої інстанції установлено, що підстав для звільнення майна з під арешту не має.

Апеляційну скаргу представника позивача слід відхилити, а рішення суду першої інстанції  залишити без змін з наступних підстав.

З матеріалів справи убачається, що на підставі рішення Луцького міськрайонного суду від 20 листопада 2009 року стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ЗАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 530 848, 75 грн., на підставі судового наказу у справі № 2н-814/10 стягнуто з боржника ОСОБА_3 на користь ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» 2589, 13 дол. США, а на підставі судового наказу № 2н-206/10 з боржника ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» стягнуто 2800, 28 грн. заборгованості за договором кредиту.

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про виключення майна із акту опису, оскільки уважає, що на виконання зазначеного рішення суду і судових наказів було накладено арешт на його особисте майно, а саме на автомобіль марки ПАЗ реєстраційний державний номер НОМЕР_1, право власності на який було визнано рішенням Червоноградського районного суду від 23 грудня 2010 року за ОСОБА_6 і ОСОБА_1 і цим же рішенням суду визнано таким, що відбувся, договір купівлі-продажу автомобіля між ОСОБА_6, ОСОБА_1 з однієї сторони і ОСОБА_3 з другої сторони.

За правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що грунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

Відповідачами в даній справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках – особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

При цьому, позивач не подав суду доказів про те, що майно, яке просить позивач звільнити з під арешту, було включено в опис, а також позивач не довів суду, що спірне майно належить йому на праві власності, оскільки відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, яке знаходиться в матеріалах справи, власником автобуса марки ПАЗ державний реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_3 (а.с. 6).

Крім того, ОСОБА_1 пред’явив в суд позов про звільнення майна з під арешту до першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції і не просив суд залучити до розгляду справи боржника і особу,  в інтересах якої було накладено арешт на майно.

Таким чином, позивач суду не довів, що державною виконавчою службою було накладено арешт на його особисте майно і, крім того, ОСОБА_1 пред’явив позов до особи, яка не може виступати відповідачем у даній справі.

Доводи апеляційної скарги про зміну предмета позову, за яким позивач просив суд зобов’язати перший відділ державної виконавчої служби звільнити з під арешту автомобіль, на увагу не заслуговують, так як ОСОБА_1 в своїй позовній заяві, яка була подана в порядку цивільного судочинства, просив звільнити майно з під арешту.

Врахувавши наведені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду, яке постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає.

          Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 відхилити.

         Рішення Луцького міськрайонного суду від 1 квітня 2011 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий          

Судді