справа № 2-123/2007 p.

РІШЕННЯ

 іменем      України

31 травня 2007 року               Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого                           судді Савченко СІ.

при секретарі                          Забарило О.С.,

за участю позивача                                        ОСОБА_1,

представника позивача                    ОСОБА_2,

представників відповідачів               ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника третьої особи             ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду в м.ірпінь справу

·    за позовом ОСОБА_1 до Національного аграрного університету, Ірпінського економічного коледжу Національного аграрного університету, треті особи відокремлений структурний підрозділ Національного аграрного університету «Ірпінський економічний коледж», ректор Національного аграрного університету ОСОБА_6, директор відокремленого структурного підрозділу Національного аграрного університету «Ірпінський економічний коледж» ОСОБА_7 про зобов»язання виконати умови договору і передати у власність квартиру ;

·    за позовом Національного аграрного університету до ОСОБА_1, Ірпінського економічного коледжу Національного аграрного університету про визнання договору недійсним та звільнення займаного приміщення, -

встановив:

Позивач в червні 2006 р. звернулася до суду із даним позовом, який мотивувала тим, що ГУ МВС України в Київській області відповідно до договору, укладеного 23.09.2000 р. з Ірпінським економічним коледжем, зобов»язалося після введення в експлуатацію будинку по вул.Миру у м.ірпінь передати коледжу трикімнатну квартиру. Рішенням профспілки коледжу від 11.05.2001 р. та спільним рішенням адміністрації і профспілки коледжу від 27.05.2002 р. було вирішено отриману від Головного управління квартиру надати позивачу. Вказувала, що 02.06.2003 р. між Ірпінським економічним коледжем та нею був укладений договір про передачу їй у власність квартири, отриманої від Головного управління після здачі будинку в експлуатацію, за ціною 42904,42 грн. з терміном оплати 20 років при умові внесення 10 % вартості. Вказувала, що 04.11.2004 р. Головне управління передало коледжу квартиру по вул.Миру у м.ірпінь. Однак, незважаючи на те, що вона виконала взяті на себе зобов»язання і повністю оплатила вартість квартири достроково, всупереч умовам договору від 02.06.2003 р. коледж не передав їй квартиру, право власності на яку 15.10.2005 р. було оформлено за Національним аграрним університетом. Посилаючись на ст.526 ЦК України, просила зобов»язати відповідача виконати зобов»язання за договором від 02.06.2003 р. та передати їй у власність квартиру АДРЕСА_1.

Відповідач Національний аграрний університет у вересні 2006 р. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним , який об»єднаний в одне провадження з вимогами ОСОБА_1 Позов мотивував тим, що 13.02.2006 р. ОСОБА_1 подала до НАУ заяву про передачу їй у власність квартири АДРЕСА_1 і тоді ж НАУ дізнався про існування оспорюваного договору від 02.06.2003 р. Як власник спірної квартири, посилався, що позивач вселилася до цієї квартири самовільно без документів про право власності на квартиру та без ордера. Вказував, що договір між позивачем та коледжем про передачу квартири у власність укладений з порушеннями закону, а саме : укладення договору не було погоджене з НАУ, що суперечило Статуту коледжу ; всупереч вимогам ст.227 ЦК УРСР даний договір нотаріально посвідчений не був ; на момент укладення договору житловий будинок не був завершений будівництвом і введений в експлуатацію і квартира позивачу не передавалася; ціна квартири занижена, бо її експертна оцінка не проводилася. Просив визнати договір від 02.06.2003 р. недійсним та зобов»язати позивача звільнити спірну квартиру, зобов»язати коледж повернути позивачу кошти, отримані за договором.

- 2 -

До участі в справі за позовними вимогами ОСОБА_1 в якості співвідповідача ухвалою суду притягнутий Ірпінський економічний коледж Національного аграрного університету.

В судовому засіданні позивач та його представник свій позов підтримали, підтвердили наведені в позові обставини, просили задоволити. Проти позову НАУ заперечували, мотивуючи тим, що при укладенні спірного договору дотримані вимоги законодавства, просили в задоволенні позову НАУ відмовити як такому, що не грунтується на законі.

Представник відповідача Національного аграрного університету в судовому засіданні проти основного позову заперечувала, посилаючись на те, що власником спірної квартири є НАУ, позивач не має права на квартиру, бо вселилася самовільно без документів про право власності на квартиру та без ордера, просила відмовити в позові. Позов НАУ підтримала, просила задоволити.

Представник відповідача Ірпінського економічного коледжу в судовому засіданні проти позову ОСОБА_1 заперечував, посилаючись на те, що остання не має прав на квартиру. Позов НАУ визнав, посилаючись на те, що оспорюваний договір укладений з порушенням закону, а тому має бути визнаний недійсним.

Представник третьої особи відокремленого структурного підрозділу Національного аграрного університету «Ірпінський економічний коледж» в судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнав, посилаючись на те, що договір не є укладеним, бо відсутні істостні умови договору та не дотримана нотаріальна форма.

Треті особи ректор НАУ ОСОБА_6 і директор ВСП НАУ «Ірпінський економічний коледж» ОСОБА_7 подали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Суд, вислухавши доводи та заперечення учасників, вивчивши по справі письмові докази, вважає, що позов ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, а позов НАУ підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлені слідуючі обставини : позивач ОСОБА_1 з 1991 р. обіймала посаду викладача Ірпінського економічного коледжу Національного аграрного університету (а.с.200).

Наказом НАУ № 21 від 20.01.2005 р. створено відокремлений структурний підрозділ Національного аграрного університету «Ірпінський економічний коледж» без прав юридичної особи та розпочато процедуру припинення юридичної особи Ірпінського економічного коледжу Національного аграрного університету (а.с.45-46), у зв»язку з чим ОСОБА_1 переведена на роботу до ВСП НАУ «Ірпінський економічний коледж».

ОСОБА_1 перебуває на квартобліку в списку першочерговиків як молодий спеціаліст (а.с.222, 250-251).

Також судом встановлено, що 02.06.2003 р. між Ірпінський економічним коледжем та позивачем було укладено договір передачі в кредит квартири, за умовами якого коледж зобов»язався протягом 10 днів після введення в експлуатацію 64-квартирного будинку по вул.Миру у м.Ірпінь, отриману від ГУ МВС України в Київській області трикімнатну квартиру на другому поверсі загальною площею 64 м2 передати у власність ОСОБА_1, а остання зобов»язалася оплатити вартість квартири в сумі 42904,39 грн. протягом 20 років зі сплатою першочергового внеску в розмірі 10 % вартості квартири.

Як вбачається з тексту в договорі сторони не вказали номер будинку та квартири, яка підлягає передачі у власність позивачу. Окрім того, на момент укладення договору 64-квартирний будинок не був закінчений будівництвом та не був прийнятий в експлуатацію, відповідно трьохкімнатна квартира коледжу передана не була.

Судом встановлено, що згідно акту прийому передачі житла від 04.11.2004 р. ГУ МВС України в Київській області передало коледжу квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку було визнано за відповідачем Національним аграрним університетом, якому видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 15.10.2005 р. (а.с.21).

В даний час в спірну квартиру без оформлення документів вселилася та мешкає позивач ОСОБА_1

Наведені обставини визнані сторонами і відповідно до ч.І ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

- з -

Суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про зобов»язання передати їй у власність квартиру АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають, поскільки не грунтуються на законі, зокрема вимогах вимогах ст.12 Закону України «Про власність», яка встановлює підстави виникнення права приватної власності, та ст.328 ЦК України, згідно якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів та угод.

Так судом встановлено, що право власності на спірну квартиру зареєстровано за Національним аграрним університетом на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15.10.2005 p., яке жодною особою не оспорене і відповідно не скасоване чи не визнане судом недійсним.

Також встановлено, що між власником спірної квартири - Національним аграрним університетом та позивачем не укладалося ніяких правочинів і відповідно не існує ніяких взаємних зобов»язань щодо передачі спірної квартири, а тому відсутні передбачені законом підстави для передачі спірної квартири із власності НАУ у власність позивача.

Вирішуючи вимоги НАУ про визнання недійсним договору передачі квартири в кредит, укладеного 02.06.2003 р. між ОСОБА_1 та Ірпінським економічним коледжем, суд виходить з того, що дані правовідносини регулюються Цивільним кодексом.

Доводи представника позивача ОСОБА_1, що правова природа даного договору поєднує в собі як цивільні так і житлові правовідносини, які регулюються ЖК України, не грунтуються на законі та суперечать змісту договору. На думку суду спірні відносини не регулюються ЖК України, бо ставиться питання про визнання недійсним договору щодо передачі у власність нерухомого майна, а не набуття права користування спірною квартирою у порядку встановленому нормами ЖК України, зокрема шляхом надання спірної квартири позивачу в порядку черговості та отримання ордера на право її зайняття.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 р. вказаний Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності. Поскільки в даній справі спірні правовідносини щодо укладення договору виникли під час дії ЦК УРСР 1963 p., то суд застосовує норми цього Кодексу для вирішення даного спору.

Згідно ст.224 ЦК УРСР 1963 р.за договором купівлі-продажу продавець зобов»язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов»язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.225 ЦК УРСР право продажу майна належить власнику.

Згідно ст.227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин.

На думку суду оспорюваний договір за своїм змістом є договором купівлі-продажу житла, бо з договору вбачається, що житло передається позивачу у власність за плату з відстрочкою оплати частини його вартості, що є умовами укладення саме договору купівлі-продажу, передбаченими ст.224 ЦК УРСР 1963 р.

Відповідно до ст. 153 ЦК УРСР 1963 р. договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Проаналізувавши наведені правові норми та зміст оспорюваного договору, суд вважає, що відсутні підстави для визнання недійсним оспорюваного договору, поскільки не можна вважати даний договір укладеним, бо між сторонами в потрібній у належних випадках формі не досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору.

Зокрема судом встановлено, що форма даного договору, який за своїм змістом є договором купівлі-продажу житла, не відповідає вимогам ст.227 ЦК УРСР щодо нотаріального посвідчення договору.

Крім того, в договорі, на який посилається позивач як на підставу своїх вимог взагалі не обумовлено як номер будинку так і номер квартири, яка підлягає передачі їй у власність за плату, тобто фактично не визначено об»єкт, який підлягає відчуженню, що є істотною умовою договору купівлі-продажу.

Крім того, на момент укладання договору був взагалі відсутній об»єкт відчуження -квартира, бо будинок по вул.Миру 18 у м.Ірпінь не був закінчений будівництвом, відповідно квартира не була передана коледжу, який відповідно не набув прав власності на житло.

- 4 -

Вимоги НАУ щодо зобов»язання ОСОБА_1 звільнити спірну квартиру АДРЕСА_1 підлягають задоволенню з наступних міркувань.

Згідно ст.391 ЦК України, ст.48 Закону України "Про власність" власник майна вправі вимагати усунення будь-яких порушень його права, в т.ч. порушення прав користування та розпорядження майном, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володінням.

Поскільки судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 в даний час мешкає в спірній квартирі, належній на праві власності НАУ, права на користування спірною квартирою у встановленому законом порядку не набула, добровільно виселитися не бажає, чим порушує права власника у користуванні майном, то суд задовольняє позов і зобов»язує позивача звільнити спірну квартиру.

При цьому суд враховує, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована та зберігає право на користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_2, яка не приватизована і перебуває на балансі Ірпінського КЖЕП «Ірпінь» (а.с.210).

На підставі ст.ст. 153, 224-227 ЦК УРСР 1963 р., ст.ст. 328, 391 ЦК України, ст.ст.12, 48 Закону України «Про власність», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України суд,-

вирішив:

Позов Національного аграрного університету задоволити частково.

Зобов"язати ОСОБА_1 звільнити квартиру АДРЕСА_1.

В решті позову Національного аграрного університету відмовити.

Відмовити в позові ОСОБА_1 до Національного аграрного університету, Ірпінського економічного коледжу Національного аграрного університету, треті особи відокремлений структурний підрозділ Національного аграрного університету «Ірпінський економічний коледж», ректор Національного аграрного університету ОСОБА_6, директор відокремленого структурного підрозділу Національного аграрного університету «Ірпінський економічний коледж» ОСОБА_7 про зобов»язання виконати умови договору і передати у власність квартиру.

Рішення в повному обсязі буде виготовлене 05.06.2007 року.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів та наступного подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано, а у випадку подання заяви - після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                                                      С.І.Савченко