Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа №  2-131/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

12 травня  2011року         

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої-судді:                                 ОСОБА_1

секретаря:                                                  Гаврилової Н.К.

за участі  позивача                              ОСОБА_2

представника відповідача                  ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шепетівка  цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до  Дочірнього підприємства «Украпаркет»Комерційної компанії «Ардину-Бол.С.Л.»про поновлення  на роботі-                             

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою  до «Украпаркет»Комерційної компанії «Ардину-Бол.С.Л.»про поновлення  на роботі.  З 01 жовтня 2003 року  працював слюсарем у відповідача. З 04.11.2003 згідно наказу №7 від 04.11.2003 року  позивача переведено на посаду начальника цеху  деревообробки.01.12.2010 року  був звільнений за недовіру згідно п.2. ст..41 КЗпП України, наказ  №37К  від 01.12.2010 року. Вважає, що його звільнення  є незаконним. Зазначає, що він не  був  особою, яка безпосередньо  обслуговує  грошові  або  товарні цінності. Згоди профспілки на  його звільнення не  отримано. З наказом про  звільнення  його не  ознайомлено. Розпорядження керівництва про   припинення виробництва вагонки  хвойної ніхто не  доводив  до його відома. Просив поновити його  на  роботі на посаду  начальника цеху деревообробки ДП «Украпаркет»Комерційної компанії «Ардину-Бол.С.Л.»с.Рудня Новенька; стягнути  з відповідача моральну  шкоду  у розмірі 5000,00 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлений позов та просив  його задоволити. Збільшив позовні вимоги. Також просив  стягнути на його користь  середній  заробіток  за час вимушеного прогулу та судові витрати, в т.ч. пов’язані  з проведенням експертизи. Підтвердив, що ніяких письмових розпоряджень  щодо  зупинення виробництва  від керівництва не  отримував. 24.11.2010 року  отримав усну вказівку від  ОСОБА_4  щодо  зупинки виробництва. ОСОБА_4  показав йому  доручення на представництво інтересів підприємства для підтвердження  своїх повноважень. Власником ОСОБА_5 дано вказівку прдовжувати виробництво. Ніяких  договорів про повну матеріальну відповідальність, інших  документів на  передачу-прийняття товаро-матеріальних цінностей,  їх транспортування не підписував. Не підтвердив суду членство в профспілковій  організації підприємства. Вказав, що здійснював на підприємстві організацію виробництва, відповідно  до  обов’язків, покладених на нього посадовою інструкцією. Представник відповідача  заперечив позов. Вважає  звільнення  позивача законним та  оформленим відповідно  до чинного  законодавства. Позивач  дійсно обслуговував товаро-матеріальні цінності, оскільки  був  начальником цеху. Вказівка щодо  зупинення  виробництва  давалась йому  усно безпосередньо ОСОБА_4-заступником  директора. Письмово з  розпорядженням про  зупинення  виробництва  позивач не  був ознайомлений. Заперечив  членство позивача в профспілковій організації та  наявність на підприємстві створеної профспілкової організації.

Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 підтвердили суду,  що ОСОБА_4 вчиняв  активні  дії  щодо  зупинки виробництва-виключав  станки. ОСОБА_4 не  був представлений працівникам як заступник директора. Були  безпосередньо підпорядковані  позивачу, якого вважали  заступником  директора.

За висновком судово-почеркознавчої експертизи №2155/11-11, підписи від імені ОСОБА_2О.в інвентаризаційних описах  біля відповідного  прізвища в  графі «начальник цеху деревообробки»виконано не  ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_2Представник відповідача не погодився з висновком експертизи, не надавши суду  обґрунтованих заперечень. Клопотань про проведення повторної /додаткової експертизи від представника позивача не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку про те, що позов  підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона  повинна довести ті обставини, на які  вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, в судовому засіданні було встановлено, що на підставі наказу № 5  від 1.10.2003  року ОСОБА_2 був прийнятий  на роботу слюсарем в ДП «Украпаркет»Комерційної компанії «Ардину-Бол.С.Л.».

На підставі наказу №7 від 4.11.2003 року був переведений на посаду начальника  цеху  деревообробки.

Перебуваючи на посаді слюсаря уклав   з відповідачем контракт; строк  дії контракту до 31.12.2003 року. В контракті відсутні  умови  щодо  покладення  на  ОСОБА_2 обов’язків  по  обслуговування товаро-матеріальних цінностей(ТМЦ). Суду  не представлено інформації  щодо укладення  з ОСОБА_2  договору про повну матеріальну відповідальність, як  і не  доведено факт ознайомлення  останнього  з розпорядженням керівництва про припинення виробництва вагонки  хвойної.

Наказом №37 К від 1  грудня 2010 року  ОСОБА_2 був  звільнений  з посади  начальника цеху деревообробки по п.2 ст. 41 КЗпП України. Факт відмови від  ознайомлення  з наказом підтверджено актом, який  підписано  двома  з трьох осіб, зазначених в  акті.

Звільняючи ОСОБА_2 з посади  начальника цеху за п.2 ст. 41 КЗпП України, власник розірвав трудовий договір із ним з власної ініціативи встановивши, що в діях ОСОБА_2 встановлені винні дії, і  підстави для втрати довір’я до нього є встановленими.

Згідно ч.2 п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року „Про практику розгляду судами трудових спорів”  звільнення з підстав втрати довір'я (п. 2 ст. 41 КЗпП) суд може визнати обгрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір'я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.

Згідно ст.4  Конвенції №158 Міжнародної організації праці "Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року», спрямованої на захист прав працівника, - трудові відносини з працівником не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, зв'язаних зі здібностями або поведінкою працівника.

Як вбачається з ст.7 Міжнародної Конвенції №158, трудові відносини з працівником не припиняються через його поведінку до тих пір, поки йому не нададуть можливість захищатися в зв'язку з висунутими проти нього обвинуваченнями. Стаття 9 зазначеної Конвенції покладає на роботодавця  тягар доказування законності підстав звільнення працівника.

ОСОБА_2 не  був  членом профспілкової  організації; профспілкова організація не створювалась на підприємстві, що, зокрема, підтверджується  довідкою відповідача  від 17.01.2011 року. А отже, отримання  згоди на звільнення  позивача не отримано та  не могло бути  отримано від профспілкової організаці(ст.43 КЗпП).

Таким чином суд вважає, що відповідачем, відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України, ст.9 Міжнародної Конвенції №158, не надано доказів на підтвердження підстав звільнення ОСОБА_2   у зв’язку  з втратою  довіри. Представлені представником позивача інвентаризаційні  описи основних засобів не  є належними  та  допустимими  доказами, які б підтверджували  той факт, що позивач був матеріально відповідальною особою, безпосередньо обслуговував  грошові або товарно-матеріальні цінності, що підтверджуються, зокрема, і  висновком  судово-почеркознавчої експертизи №2155/11-11.

З цього випливає, що позивач ОСОБА_2 не є матеріально відповідальною особою, безпосередньо  грошові і матеріальні цінності не обслуговував, тому звільнення  ОСОБА_2 на підставі п.2 ст. 41 КЗпП України є незаконним. Інші  підстави  для  звільнення  ОСОБА_2 на підставі  ч.2. ст.41 КЗпП  також не доведені  відповідачем.

Разом з цим вирішуючи питання щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час  вимушеного прогулу, суд вважає, що такі вимоги підлягають   задоволенню, виходячи з наступного.

Так, згідно із довідки  про доходи №14 від 31.01.2011 року, заробітна плата, що враховується для розрахунку середньої заробітної плати, що передувала  даті звільнення  є 3200 грн. за 2 місяці  –(жовтень 2010 року -  листопад 2010 року), тобто середній заробіток за 1 місяць складає 1600,00 грн.   

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.(ст..235 КЗпП).

Внаслідок здійснення незаконного звільнення позивача, на його користь підлягає

стягненню сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу  з 1.12.2010 року  по 12.05.2011 року в розмірі 8619,35грн. (1600 х5+1600/31Х12).

Доводи представника відповідача, щодо  зміни предмету позову у зв’язку  з уточненням позовних вимог в частині стягнення середнього  заробітку всупереч ст..31 ЦПК, суд не  бере  до увагу. Оскільки  оцінює вказане  уточнення як  збільшення позовних вимог, що не  суперечить законодавству.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд приходить до вимог ст. 237-1 КЗпП України, відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Суд вважає, що позивачу  дійсно завдано моральної шкоди внаслідок  незаконного звільнення, так як  до цього часу він є не працевлаштований. Працевлаштування є утрудненим у  зв’язку  з формулюванням причин  звільнення. Позивач   перетнув  межу віку, який  є привабливим для працедавців- досяг 51 року. Йому необхідно  докладати   додаткових зусиль  для відновлення  життєвих зв’язків, організації свого  життя.

 На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та витрати на проведення експертного  дослідження.

Керуючись ст.ст. 41,235,237-1 Кодексу Законів про Працю України, ст.ст. 3, 10,11,60,88, 209,212-215, 367, Цивільного Процесуального Кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2  Орестовича–задовольнити.

Поновити  ОСОБА_2  на посаді  начальника цеху  деревообробки Дочірнього підприємства «Украпаркет»комерційної  компанії «Ардину-Бол.С.Л.»с.Рудня  Новенька, Шепетівського району, Хмельницької  області.

Стягнути з  Дочірнього підприємства «Украпаркет»Комерційної компанії «Ардину-Бол.С.Л.»на користь  ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу –8 619,35 грн.(вісім  тисяч шістсот  дев’ятнадцять  грн. 35 коп.) Сума стягнута  з урахуванням обов’язкових платежів.

Стягнути з  Дочірнього підприємства «Украпаркет»Комерційної компанії «Ардину-Бол.С.Л.»на користь  ОСОБА_2 моральну  шкоду  у  розмірі 5000,00 грн.(п’ять тисяч грн.00 коп.)

Стягнути з  Дочірнього підприємства «Украпаркет»Комерційної компанії «Ардину-Бол.С.Л.»на користь  ОСОБА_2 витрати на проведення судово-почеркознавчої експертизи 2 945,76 грн.

Стягнути  з Дочірнього підприємства «Украпаркет»Комерційної компанії «Ардину-Бол.С.Л.»на користь держави судовий збір в розмірі 103,19 грн. і витрати на інформаційне-техничне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,0 грн.

Рішення в частині поновлення  на роботі ОСОБА_2 допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя

Шепетівського міськрайонного суду                                                  ОСОБА_1