УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

10 травня 2007 року                                                                                        м. Харків

Колегія суддів з касаційного розгляду справ судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого     Луспеника Д.Д.,

суддів:                    Кокоші В.В.,                                      Яцини В.Б.,

Ларенка В.І.,                                      Швецової Л.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до виконкому Іллічівськом міської ради Одеської області про визнання жилого приміщення непридатним для проживання та надання іншого жилого приміщення, за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 14 червня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 16 лютого 2005 року,

встановила:

В травні 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд із вказаним вище позовом. В обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що проживають в квартирі АДРЕСА_1, яка є непридатною для проживання, оскільки тривалий час не проводився ремонт, на даний час капітальний ремонт недоцільний через ветхість будинку та спливом строку його експлуатації, який побудований в 1966-1968 роках, що підтверджено обстеженням стану жилого будинку, знос становить 89 %.

З урахуванням наведеного, просили визнати зазначену вище квартиру непридатною для проживання та зобов'язати відповідача, на балансі якою знаходиться будинок, надати їм інше житло для проживання в центрі м. Іллічівськ.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 14 червня 2004 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

Справа № 131-кс-07

Головуючий у першій інстанції: Вергопуло К.В.

Доповідач: Луспеник Д.Д.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16 лютого 2005 року рішення суду першої інстанції скасовано і провадження у справі закрито.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати ухвалені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд, керуючись ч. 1 ст. 308 ЦПК 1963 р. та з урахуванням ст. ст. 7, 8, 14 ЖК України, виходив з того, що справа не підлягала розгляду в судах, оскільки такий спір судам загальної юрисдикції не підвідомчий, а повинен вирішуватись виконкомом міської ради, так як до його компетенції відноситься питання переобладнання жилих приміщень у нежилі.

Проте погодитися з таким висновком апеляційного суду не можна, оскільки до нього суд дійшов з порушенням норм процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі звернулися до суду з позовом про захист їх права на житло, керуючись ст. 47 Конституції України, яка гарантує право на житло, та на ряд норм,ЖК України щодо визнання їх жилого приміщення непридатного для проживання та надання іншого житла.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, виходив виключно з того, що згідно з п. 5 ч. 1 ст. 14 ЖК України переобладнання жилих приміщень відноситься до компетенції виконкому. Таким чином, суд не дав оцінки основним позовним вимогам позивачів.

Зазначивши, що справа не підвідомча судам, апеляційний суд не звернув уваги на положення ст. ст. 55, 124 Конституції України про те, що кожна особа має право на звернення до суду, а юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", суд не вправі відмовити особі у прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку, оскільки діє конституційне положення, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Таким чином, апеляційний суд по суті позбавив позивачів конституційного права на доступ до правосуддя.

Крім того, зазначаючи, що порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 7 ЖК), як на підставу того, що спір не підвідомчий судам, апеляційний суд не звернув уваги на те, що таке обстеження компетентним органом вже проведено і позивачі ще в червні 2003 р. звернулися до суду з позовом про оскарження такого акту обстеження від 09.08.2002 р. і на час розгляду апеляційним судом справи вказаний спір розглядався по суті в тому ж суді першої інстанції і повинен був бути об'єднаним в одне провадження з цією справою.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до апеляційного суду, оскільки зазначений суд фактично спір по суті апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції не розглянув.

Керуючись ст.ст. 336, ч. 2 ст. 338, п.2 ч.І ст. 344 ЦПК України, колегія суддів з касаційного розгляду справ,

ухвалила :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 16 лютого 2005 року скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.