Савранський районний суд Одеської області

Копія

Справа №2-а-125/11

2011 рік

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 квітня 2011 року суддя Савранського районного суду Одеської області Бростовська Н.О., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Савранському районі Одеської області про визнання відмови відповідача в нарахуванні та виплаті державної соціальної допомоги як дитині війни безпідставною та зобов’язання відповідача її нарахувати та виплатити,

ВСТАНОВИЛА:

14.03.2011р. позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом до Управління ПФУ в Савранському районі Одеської області (а.с.2), обґрунтовуючи вимоги тим, що він має статус «дитини війни»відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому згідно з ч.1 ст.6 цього закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Оскільки такі виплати відповідачем протягом 2010-2011р.р. йому не проводяться, тому позивач просить суд визнати відмову у виплаті соціальної допомоги безпідставною та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити її за період з 03.09.2010р. по 03.03.2011р. в сумі 1389,70грн..

Ухвалою Савранського районного суду Одеської області від 07.04.2011р. на підставі п.2 ч.1 ст.183-2 КАС України відкрито скорочене провадження у справі (а.с.9).

Згідно ч.4 цієї статті суддя розглядає справу одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Відповідач одержав ухвалу суду про відкриття скороченого провадження у справі разом з копією адміністративного позову та доданих до нього документів –11.04.2011.(а.с.10), надав заперечення на позов –20.04.2011р. (а.с.11), в якому позовні вимоги не визнає, а тому просить відмовити в позові у повному обсязі, посилаючись на те, що визначення мінімального розміру пенсії за віком надано лише в ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якої, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, а тому не підлягає до застосуванню для обчислення підвищення до пенсії дітям війни. Відповідач також вказує, що згідно ст.7 «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. За рахунок інших джерел фінансування державна соціальна підтримка дітей війни не здійснюється, а тому відсутні правові підстави для стягнення вказаних коштів з Пенсійного фонду України.  

Крім того, відповідач зазначив, що Управлінням ПФУ в Савранському районі відповідно до п.41 розд.II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»позивачу з 01.01.2008р. і по даний час нараховується та виплачується підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком, а тому відповідач вважає, що ніяких порушень щодо виплати підвищення до пенсії позивачу як дитині війни з його боку не має.

Суддя, розглянувши матеріали справи, оцінивши повідомлені позивачем і відповідачем обставини, прийшла до наступного.

Суддею встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Статтею 1 Закону України від 18.11.2004р. №2195-IV «Про соціальний захист дітей війни», далі –Закон України №2195-IV, встановлено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1., являється громадянином України, пенсіонером, що підтверджується його паспортом громадянина України (а.с.3) і пенсійним посвідченням (а.с.7), а тому в силу ст.1 Закону України №2195-IV належить до соціальної категорії «дитина війни»і має право на пільги та гарантії, встановлені цим законом, зокрема й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст.6 зазначеного закону.   

Позивач знаходиться на пенсійному обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Савранському районі Одеської області.

Відповідачем з 01.01.2008р. було призначено позивачу та виплачується і по теперішній час підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком спочатку відповідно до п.41 розд.II Закону України від 28.12.2007р. №107-VI «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а після визнання Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 цього нормативного акту неконституційним –на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», далі –Постанова КМУ від 28.05.2008р. №530.

17.02.2011р. позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак відповідачем в такій доплаті йому було відмовлено з тих підстав, що фінансування таких виплат законодавчо не врегульовано (лист Управління ПФУ в Савранському районі Одеської області від 02.03.2011р., а.с.5-6).

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.   

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус дитини війни, та їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».   

На підставі ст.6 названого Закону (в редакції, яка діяла до 28.12.2007р.) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.   

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується ч.2 ст.46 Конституції України, а також ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Проте, у 2008 році п.п.2 п.41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»були внесені зміни у ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до яких, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 визнано неконституційним положення п.п.2 п.41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до вимог ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.   

Отже після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знов почали діяти положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в їх первинній редакції, а також право позивача на нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а тому відповідач повинен був здійснити перерахунок та виплату пенсії у розмірі, передбаченому цим законом.

Законами України «Про державний бюджет на 2010 рік»від 27.04.2010р. №2154-VI та «Про державний бюджет на 2011 рік»від 23.12.2010р. №2857-VI зміни до законодавства з приводу нарахування соціальної допомоги дітям війни не вносилися.   

Як вже було зазначено, що у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»під час визначення розміру підвищення пенсії за основу її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими абз.1 ч.1 ст.28 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», далі –Закон України №1058-IV, згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Прожитковий мінімум у розумінні ч.1 ст.1 Закону України від 15.07.1999р. №966-XIV «Про прожитковий мінімум»це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Статтею 2 цього Закону визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.

З огляду на викладене, суддя не бере до уваги посилання відповідача на положення ч.3 ст.28 Закону України №1058-IV, згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Безпідставними є також посилання відповідача на відсутність правових підстав для виплати такої соціальної гарантії, як підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, у зв’язку з тим, що  ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»встановлено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, які до Пенсійного фонду України з державного бюджету не надходили. Відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії позивачу як дитині війни не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов’язань, встановлених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Також вважаю, що положення п.8 Постанови КМУ №530 від 22.05.2008р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою передбачені виплати державної соціальної допомоги дітям війни у розмірі 10% щомісячно, та на яку посилається відповідач при виплаті зазначеного підвищення до пенсії позивачу як дитині війни, не відповідає ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою встановлено право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.      

У відповідності до ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку підвищення пенсії суддя приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачу застосуванню підлягає ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не п.8 Постанови КМУ №530 від 22.05.2008р.,  яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав, що суперечить ч.3 ст.22 Конституції України, згідно якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001р. №121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до п.15 зазначеного Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30 відсотків доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади –Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, зокрема на Управління Пенсійного фонду України в Савранському районі Одеської області, тому відповідач не може свідомо відмовляти у цих виплатах та виплачувати допомогу нижчу, ніж передбачено Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у зв’язку з чим, з урахуванням вимог п.1 ч.2 ст.162 КАС України, вважаю протиправною відмову у нарахуванні і виплаті позивачу державної соціальної допомоги як дитині війни, виходячи з розміру 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком за період з 03.09.2010р. по 03.03.2011р. з урахуванням виплачених сум.     

При цьому, суддею також прийнято до уваги той факт, що позивач звернувся до суду з позовом 14.03.2011р., в якому просить суд визнати відмову у виплаті соціальної допомоги безпідставною та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити її за період з 03.09.2010р. по 03.03.2011р., тобто після спливу встановленого ч.2 ст.99 КАС України шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав. Однак, враховуючи похилий вік позивача, його соціальний статус «дитини війни», незначний термін пропуску ним встановленого законом строку для звернення до суду (14 днів), а також беручи до уваги, що позовні вимоги пред’явлені лише в межах шестимісячного строку, вважаю, що вимоги позивача за вказаний період є обґрунтованими.

З урахуванням викладеного також вважаю, що відповідача слід зобов’язати нарахувати і виплатити на користь позивачу невиплачену державну соціальну допомогу у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»як дитині війни, виходячи з розміру 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком за вказаний період з урахуванням виплачених сум. Разом з цим не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача конкретної суми нарахування, оскільки це є повноваженнями органів Пенсійного фонду.

Згідно з п.5 ч.1 ст.161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати. Частиною 1 ст.87 цього кодексу встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст.94 КАС України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Так, судові витрати позивача по даній справі складаються із витрат по оплаті судового збору в сумі 3,40грн. (а.с.1), які відповідно до вказаної норми слід стягнути з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 46, 55 Конституції України, ст.6 Закону України від 18.11.2004р. №2195-IV «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст.6, 8, 9, ч.1 ст.94, ст.ст.159-163, 183-2, 256 КАС України,   

ПОСТАНОВИЛА:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Савранському районі Одеської області про визнання відмови відповідача в нарахуванні та виплаті державної соціальної допомоги як дитині війни безпідставною та зобов’язання відповідача її нарахувати та виплатити –задовольнити частково.   

Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Савранському районі Одеської області у нарахуванні і виплаті ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, державної соціальної допомоги як дитини війни за період з 03.09.2010 року по 03.03.2011 року протиправною.   

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Савранському районі Одеської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Анастасіївка, Новобузького району, Миколаївської області, який зареєстрований і проживає в АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, невиплачену державну соціальну допомогу у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»як дитині війни, виходячи з розміру 30 (тридцять) відсотків мінімального розміру пенсії за віком за період з 03 вересня 2010 року по 03 березня 2011 року з урахуванням виплачених сум за даний період.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Анастасіївка, Новобузького району, Миколаївської області, який зареєстрований і проживає в АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судовий збір в сумі 3,40грн. (три грн. сорок коп.).  

В іншій частині позову –відмовити.

Постанова суду підлягає негайному виконанню.  

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами до Одеського апеляційного адміністративного суду через Савранський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв’язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

СУДДЯ (підпис)

Суддя Савранського районного             

суду Одеської області                                                                            Бростовська Н.О.