Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа №  22ц-1006/11        Головуючий у суді І-ї інстанції  Чохонелідзе Л.М.

19                          Доповідач Гайсюк  О. В.   

РІШЕННЯ

Іменем України

11 травня 2011 року                     Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

                                         головуючої судді –   Белінської І.М.,

                                          суддів –                     Гайсюка О.В.,

                                                                              Франко В.А.,

                                          при секретарі -           Ткач І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 січня 2011 року, -

                                                          В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2010 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання договору купівлі - продажу квартири дійсним і визнання права власності на квартиру. Позивачка, зазначила, що 23 січня 2009 року вона і ОСОБА_5 уклали договір за яким вона за плату придбала у ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1. Квартира належала відповідачу на підставі свідоцтва про право власності на житло видане виконкомом Олександрійської міської ради від 01.07.1993р. № 3402. ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, а тому зазначений договір не був посвідчений нотаріально. Посилаючись на ці обставини, позивачка просила визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири та визнати право власності на квартиру за нею.

Заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 17 січня 2011 року позов задоволено. Договір купівлі-продажу квартири від 23 січня 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано дійсним, за ОСОБА_4 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його вимог. ОСОБА_3 зазначив, що він є сином відповідача ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а позов до батька пред’явлено в грудні 2010 року, після його смерті. Після смерті батька він є єдиним спадкоємцем, що прийняв спадщину, але суд його до участі у справі не залучав у якості правонаступника померлого. На думку ОСОБА_3 судом порушено і норми матеріального права, оскільки договір купівлі-продажу квартири не мав державної реєстрації, а тому є неукладеним і не міг визнаватися судом дійсним.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги підтримав, та вказав, що позивачка є його рідною матір’ю, але про рішення суду він дізнався не від неї, а під час збирання документів на оформлення спадщини після смерті батька. Позивачка в судове засідання апеляційного суду не з’явилася, хоча належним чином повідомлена про час і місце судового засідання, про що свідчить зворотне поштове повідомлення.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.14/ в м. Олександрія. Після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняв його син ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_3 /а.с.26/, витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі /а.с.30/ та матеріалами спадкової справи.

Відповідно до ст.37 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони на будь-якій стадії цивільного процесу.

Отже, ОСОБА_3, який відповідно до вимог ст.1270 ЦК України 19.01.2011р. подав заяву про прийняття спадщини після смерті свого батька в Олександрійську міську державну нотаріальну контору, є правонаступником відповідача і залучений до участі у справі апеляційним судом.

Суд першої інстанції в порушення вимог ст.37, п.1 ч.1 ст.201 ЦПК України зазначені обставини не встановив, провадження у справі не зупинив і ОСОБА_3 в якості правонаступника відповідача не залучив.

З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1  належить ОСОБА_5 відповідно до Свідоцтва на право власності на житло від 08.07.1993р. зазначену квартиру він приватизував сам, за Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду»/а.с.7,12/. Після смерті ОСОБА_5 цю квартиру успадкував лише його син ОСОБА_3, інші і спадкоємці відсутні.

Відповідно до ст.60 ЦПК кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачка стверджуючи, що 23.01.2009р. між нею та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 надала лише письмовий договір /а.с.6/, але не надала доказів того, що цей договір має державну реєстрацію.

Відповідно до ч.2 ст.220 ЦК якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Але відповідно до роз’яснень, що містяться в п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними»судам необхідно врахувати, що норма ч.2 ст.220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких право чинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін. Оскільки  договори  відчудження нерухомого майна підлягають державній реєстрації, то такі договори не можуть визнаватися дійсними судом.

Отже, позивачка не надала суду доказів того, що договір, який вона просить визнати дійсним є укладеним. До того ж, позивачка не надала доказів і того, що ОСОБА_5 ухилявся від нотаріального посвідчення договору.

Наведене вказує на те, що в задоволенні позову ОСОБА_4 необхідно відмовити.

Оскільки суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, помилково вважав встановленими обставини, які є недоведеними, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушені норми матеріального та процесуального права, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні  позову позивачки.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

                                                                В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу  ОСОБА_3 задовольнити.

Заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 січня 2011 року скасувати. Ухвалити нове рішення яким в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча:

   Судді: