Справа  №  2-552/11                                                   

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2011 року  

Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої - судді Семенової Л.М.,

при секретарі –Коваленко О.І.,

прокурора –Плотнікова О.В.,

з участю позивачки –ОСОБА_1,

представника позивачки –ОСОБА_2,

відповідача –ОСОБА_3,

представника відповідача –ОСОБА_4,

представника служби у справах дітей Жовтневої РДА –ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

5 квітня 2011 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. В обґрунтування позову зазначила, що з відповідачем вона перебувала у шлюбі з 10 червня 2005 року по 17 жовтня 2008 р. В шлюбі, 10 травня 2006 року народилася їх донька –Єсєнія. Разом з тим, спільне життя з відповідачем не склалося і шлюб між ними було розірвано. Під час спільного проживання відповідач зловживав спиртними напоями, чинив сварки, не утримував сім’ю, не приділяв уваги вихованню доньки. Після розірвання шлюбу донька залишилася з нею та перебуває на її утриманні. Відповідач долею дитини не цікавиться, не спілкується із нею, допомоги на утримання доньки добровільно не надавав, тому вона була змушена звернутись до суду, але навіть після судового рішення про стягнення аліментів, такої допомоги він не надає. Крім того відповідач перешкоджає дитині в спілкуванні з родичами, які проживають в Росії, оскільки  не надає дозволу на виїзд дитини  на відпочинок. Відповідач повністю усунувся  від  виховання та утримання своєї доньки , її життям, розвитком та здоров,ям  не цікавиться, що  спонукало її до звернення до суду про позбавлення відповідача батьківських прав.

В ході розгляду справи по суті, позивач ОСОБА_1 свій позов підтримала та пояснила, що однією сім’єю відповідач не мешкає з нею та донькою ще з лютого 2008 р. Останній раз відповідач навідував дитину ще в травні 2008 року на її день народження. З того часу долею дитини не цікавиться, її не відвідує, вихованням не займається, хоча вона не перешкоджала його спілкуванню із дитиною. Дитину відвідує тітка відповідача, а він сам та його батьки спроб спілкуватися з дитиною не робили. Матеріальної допомоги в утриманні доньки відповідач не надає вже тривалий час, у зв’язку з чим вона зверталась до органу виконавчої служби та міліції, але результатів це не дало. Також відповідач перешкоджає у спілкуванні дитини із її прабабусею, при цьому ігнорує інтереси самої доньки.  Вважає, що така поведінка відповідача не гідна поведінки батька, та суперечить інтересам дитини, а тому просила її позов задовольнити.

Відповідач –ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги позивачки не визнав та пояснив, що дійсно не відвідує доньку тривалий час з моменту розлучення з дружиною з 2008 року, але у спілкуванні з дитиною йому перешкоджають родичі позивачки. Матеріальної допомоги в утриманні дитини він не надає, оскільки не має постійного заробітку.

Представник відповідача також заперечував проти задоволення позову, пояснив, що відповідач позитивно характеризується за місцем мешкання, аліменти не сплачував лише за відсутністю такої можливості, а у спілкуванні з дитиною йому перешкоджали,  до відповідних служб про визначення  часу  спілкування з дитиною не звертався.

Представник служби у справах дітей Жовтневої райдержадміністрації та прокурор вважали за можливе вимоги позивачки задовольнити, оскільки відповідач відсторонився від виховання дитини та її утримання, отже своїх обов’язків як батько не виконує.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, та ОСОБА_10  пояснили, що є сусідами позивачки ОСОБА_1 та добре знають її родину. Після розірвання шлюбу між нею та відповідачем, останній до дитини не приходив, такого щоб позивачка або члени її сім’ї перешкоджали ОСОБА_11 спілкуватися із дитиною вони не спостерігали. До них з проханням передати донці речі, гроші чи іграшки відповідач не звертався.

Вислухавши пояснення сторін, свідків, думку представника служби у справах дітей та прокурора, вивчивши  зміст письмових доказів по справі,  судом встановлено що відповідно  до копій свідоцтва про шлюб та про розірвання шлюбу, сторони перебували у шлюбі з 10 червня 2005 року по 17 жовтня 2008 р., та мають малолітню доньку –ОСОБА_11 Єсєнію, ІНФОРМАЦІЯ_2  (а.с.6-8).

Пояснення позивачки про ухилення відповідача від утримання доньки підтверджується розрахунком заборгованості по сплаті аліментів з 2008 р., виданого державною виконавчою службою. Згідно цього розрахунку, в 2009 р. відповідач надав матеріальну допомогу в утриманні дитини на рік в сумі 840 грн., а з жовтня 2009 р. та по теперішній час аліменти взагалі не сплачує, у зв’язку з чим ОСОБА_1 була змушена звернутись до органів міліції про порушення кримінальної справи  за несплату аліментів (а.с. 11-13).

Згідно довідок Калинівської сільської ради та довідки-характеристики ОСОБА_1, остання позитивно характеризується за місцем проживання та разом з нею мешкає і її донька, вихованням якої займається мати (а.с. 15, 17-20).

Дослідженням висновку Жовтневої райдержадміністрації про доцільність позбавлення батьківських прав встановлено, що після розірвання шлюбу сторін, відповідач відвідав дитину лише на її день народження в 2008 році. Більше до дитини він не приходив, аліменти сплачував коли працював. Батько перешкоджає дитині у спілкуванні з родичами, у зв’язку з чим ОСОБА_1 була змушена звертатись до органів міліції. Питання про позбавлення батьківських прав розглядалося комісією з питань захисту прав дитини та було прийняте рішення про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 Єсєнії (а.с. 24-25-) .

Суд вважає, що вказане свідчить про ухилення відповідача від виконання своїх обов’язків як батька по вихованню та утриманню своєї дитини, що відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України, є підставою для позбавлення батьківських прав.

До пояснень відповідача та його представника про перешкоджання ОСОБА_3 у спілкуванні з дитиною суд відноситься критично, адже будь-яких доказів про це  суду відповідачем не надано. Навпаки ці пояснення відповідача спростовує позивачка та допитані в судовому засіданні свідки. Суд також вважає, що не є поважними причини з яких відповідач не приймав участі в утриманні доньки, адже він є працездатною особою, інших утриманців не має, та з його пояснень і наданої характеристики, він заробляє на життя періодичними підробітками, а отже про долю своєї дитини та засобами до її існування не турбувався і не переймався.  Навпаки судом було встановлено, що відповідач ігнорує інтереси дитини. Та не знає її як свою доньку адже перестав спілкуватися з нею у віці майже 2 роки.  

          Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позбавлення відповідача батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 Єсєнії відповідає інтересам дитини, а  тому вважає необхідним позов задовольнити.

          На підставі ст. 88 ЦПК України, на користь позивачки з відповідача підлягають стягненню понесені нею і документально підтверджені судові витрати в сумі 171 грн.

          Керуючись ст.ст.209, 213, 215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

          Позов ОСОБА_1 задовольнити.

          Позбавити ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, батьківських прав у відношенні його малолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

          Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені нею за розгляд справи в суді в сумі 171 грн.

          Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду на протязі 10 днів з дня його проголошення.

          Суддя                                                                      Л.М.Семенова