Справа №  2-200/11

РІШЕННЯ

Іменем    України

18 травня 2011 року                                                                                 м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді                    Гусєвої Н.Д.,

при секретарі                               Максимчук О.І.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Арцизі Одеської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

встановив:

Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів з відповідача на її користь на утримання їх спільної дитини –доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно в твердій грошовій сумі в розмірі 500 гривень, з дня пред’явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. В своєму позові позивачка посилається на те, що з відповідачем по справі вона перебуває у зареєстрованому шлюбі. Від цього шлюбу мають малолітню доньку, яка проживає разом з позивачкою. В наявний час сторони проживають окремо. Позивачка вказує на те, що їй одній важко утримувати дитину, а відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги на утримання дітей, тому вона змушена звернутися до суду з зазначеним позовом. Також позивачка вказала, що матеріальні доходи відповідача дозволяють йому сплачувати аліменти на утримання дітей.

У судове засідання позивачка не з’явилася, але надіслала до суду заяву, в якій уточнила позовні вимоги та просила суд стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання дитини щомісячно в твердій грошовій сумі в розмірі 300 гривень з наступною індексацією відповідно до закону, з дня пред’явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. Крім того, позивачка просила суд про розгляд справи в її відсутність.

Відповідач в судове засідання не з’явився, надіслав до суду заяву, в якій просив суд про розгляд справи в його відсутність, уточнені позовні вимоги позивачки визнав частково, згоден виплачувати аліменти на користь позивачки у розмірі 250 гривень щомісячно, в підтвердження своїх заперечень відповідач посилається на те, що в нього відсутній заробіток для виплати аліментів на утримання дитини.

У зв’язку з неявкою сторін в судове засідання, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 2 ст. 158 ЦПК України, судом, у відповідності до ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із сімейного законодавства, пов'язані з обов’язком батьків утримувати малолітню дитину, тому, при вирішенні спору між сторонами, слід керуватися Сімейним Кодексом України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню в повному обсязі тому, оскільки засновані на законі та доведені матеріалами справи.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Сторони перебувають у шлюбі зареєстрованому 28 липня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Липоводолинського управління юстиції Сумської області, актовий запис №46 (а.с.6). Від шлюбу сторони мають малолітню дитину, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7), яка проживає разом з матір’ю та знаходиться на утриманні (а.с.8, 9), в свідоцтві про її народження батьком вказаний ОСОБА_2 –відповідач по справі.

Суд не приймає і не бере до уваги надані позивачкою свідоцтво про її народження, договір дарування від 18.11.2003 року про дарування їй житлового будинку та витяг з реєстру прав власності про належність їй цього житлового будинку (а.с.6, 11-12, 13), як докази, оскільки вони не містять інформації щодо предмета доказування у наявній справі, відповідно до ст. 58 ЦПК України.

Згідно ст.141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Такий принцип рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини ґрунтується на нормах Конституції України, які проголошують, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах (ст. 21), громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ст.24).

Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 Сімейного кодексу України на батьків покладено обов’язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Згідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Отже, обов'язок батьків з утримання своїх дітей виникає незалежно від факту реєстрації шлюбу, наявності між ними фактичних шлюбних відносин або спільного проживання. Батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним.

Відповідно до роз’яснень, що надані у п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Ч.3 ст. 181 СК України передбачає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в долі від доходу його матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів у твердій грошовій сумі визначається судом за заявою платника або одержувача, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений  судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. (ст.184 СК України).

В судовому засіданні було встановлено, що відповідач є батьком малолітньої ОСОБА_3, що підтверджено свідоцтвом про її народження, зобов’язаний утримувати дитину, яка проживає з матір’ю до досягнення ним повноліття.

Таким чином, виходячи з аналізу перелічених норм закону, враховуючи обставини та матеріали справи, суд приходить до висновку, що не зважаючи на те, що шлюб між сторонами не розірваний, але вони проживають окремо, відповідач, будучі батьком дитини, проживаючи окремо, зобов’язаний утримувати свого малолітню доньку, яка проживає з матір’ю до досягнення нею повноліття.

Суд вважає за необхідне визначити розмір аліментів, які відповідач повинен виплачувати на користь позивачки на утримання дитини до його повноліття, у твердій грошовій сумі, яка підлягає індексації відповідно до закону.

З огляду на викладене, на стан здоров'я і матеріальне становище дитини, приймаючи до уваги обов’язок батька дитини утримувати дитину, стан здоров'я і матеріальне становище платника аліментів та його згоду на виплату аліментів на утримання дитини, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивачки, та стягувати аліменти з батька малолітньої ОСОБА_3 на користь позивачки на утримання дитини в розмірі, зазначеному позивачкою.

Судом критично оцінюється позиція відповідача з посиланням на відсутність доходу на утримання дитини в розмірі, зазначеному позивачкою, тому він бажає платити аліменти, але в меншому розмірі. На думку суду така позиція відповідача обрана для ухилення його від обов’язку, як батька малолітньої дитини, утримувати дитину, яка проживає з матір’ю до досягнення нею повноліття. Більш того, відповідачем на підтвердження обставин на які він посилався в своїх запереченням проти суми щомісячної плати аліментів, не було надано суду жодного доказу, тому не виконав, покладений на нього обов’язок ст.ст.10, 60 ЦПК України, у зв’язку з чим суд вважає, що позов позивачки підлягає задоволенню.

У зв’язку з задоволенням позову, відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає необхідним покласти на відповідача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та сплати судового збору.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд вважає необхідним допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.   

Керуючись ч.3 ст. 181, ст.ст. 182, 183, 191 СК України, ст.ст. 6, 15, 30, 62, 84, 88, 208, 213, 215, 367 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 –задовольнити повністю.  

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований і проживає в АДРЕСА_1, аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі в розмірі 300 гривень, щомісячно, з наступною індексацією відповідно до закону, починаючи з дня подачі позовної заяви, тобто з 30 листопада 2010 року і до досягнення повноліття ОСОБА_4, тобто до 27 лютого 2026 року.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 судові витрати: на користь держави судовий збір в розмірі 51 (п’ятдесят одної) гривні; на користь Територіального управління державної судової адміністрації України Одеської області витрати, пов’язані з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) гривень.

Допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежів за один місяць.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суддя

Арцизького районного суду                                                          Гусєва Н.Д.