__________________________________________________________________________________
Справа№1512/2-2200/11
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.05.2011 року, Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Сватаненко В. І.
за участю секретаря - Коваля В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом:
КРА ОМР до ОСОБА_1 третя особа ОСОБА_2 УА та МБ про "про знесення самочинного будівництва" за зустрічними позовами:
ОСОБА_1 до Київської районної адміністрації Одеської міськради, треті особи: Управління архітектури та містобудуванн Одеської міськради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 –«Про визнання права власності»та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи: управління архітектури та містобудування Одеської міськради. ОСОБА_2 –«Про усунення перешкод в здійсненні права власності», -
ВСТАНОВИВ:
Предметом спору є самовільно збудована будівля за адресою: м. Одеса, вул. Івана Франка, 7.
27.09.2010 року позивач –КРА ОМР звернулось до суду з позовом, який у подальшому був уточнений, до відповідача про знесення, по якому просить зобов’язати відповідача за власний рахунок знести самовільно збудовану будівлю, зведену на місті сараю літ. «В», зазначеного в технічному паспорті № 108 доп-61-8545 від 31.07.2008 року, виданого КП «ОМБТІ і РОН»на будинок № 7 по вул. Івана Франка у м. Одесі.
8.11.2010 року відповідач ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічним позовом про визнання права власності, по якому просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на прибудову до житлового будинку літ. «А»та побудований сарай літ. «В», «Ч».
01.02.2011 року до суду звернулась третя особа з самостійними вимогами, ОСОБА_3, з позовом, по якому просить суд зобов*язати відповідача, ОСОБА_1, знести самовільно збудовані будівлі під літ. «В»та «Ч»та привести будівлю під літ. «А»до первісного стану.
Представник позивача, КРА ОМР, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольни в повному обсязі, зустрічні позовні вимоги, ОСОБА_1, не визнавала, просила відмовити в їх задоволенні.
Відповідач та позивач за зустрічним позовом, ОСОБА_1, свій позов підтримала просила його задовольнити, позовні вимоги КРА ОМР не визнала, просила відмовити в їх задоволенні.
Представник третьої особи, ОСОБА_2, позовні вимоги первісного позивача та позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами підтримав, просив їх задовольнити.
Представник третьої особи, УАМБ ОМР позовні вимоги про знесення самочинного об*єкту будівництва підтримала.
Суд, вислухавши думку, доводи та пояснення учасників судового розгляду, ознайомившись та дослідивши матеріали цивільної справи, надані докази, вважає позови не підлягаючими задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин по справі.
Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України у редакції 2003 року.
По справі встановлені наступні фактичні обставини:
Відповідно до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.04.1999 року було передано безкоштовно у приватну власність громадянину ОСОБА_4 земельну ділянку
Як вбачається з матеріалів справи співвласниками житлового будинку який розташований за адресою м. Одеса, вул.. Івана Франка, 7 є ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які отримали його в спадщину після померлого 09.08.2006 року ОСОБА_5
Відповідно до свідоцтв про право власності на спадщину за законом від 25.05.2007 року виданого державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори спадщину, яка залишилась від батька ОСОБА_5, померлого 09.08.2006 року, прийняли доньки ОСОБА_1 та ОСОБА_3, у вигляді по 1\2 частині земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Одеса, вул.. І.Франка, 7, площею 0,0279 га, у межах згідно плану.(а.с.10)
Зазначена земельна ділянка належала померлому, ОСОБА_5, на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯБ № 295534, виданого Одеським міським управлінням земельних ресурсів від 01.12.2005 року на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30.10.2003 року. (а.с.130)
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.01.2008 року, виданого державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори, ОСОБА_3 є власником 1/6 частини житлового будинку №7, що знаходиться в м. Одесі по вул.. І. Франка, що в цілому складається з житлового будинку літ. «А», житловою площею 12,7 кв.м., сараю літ. «В»,, літньої кухні літ. «Р», гаражу літ. «Ф», колодязь –ІІ, мостіння –І, ІV, огорожі № 1-3,5,9,14, розташованих на земельній ділянці площею 271 кв.м., яка знаходиться в приватній власності, (а.с. 119)
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.02.2008 року, виданого державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори, ОСОБА_1 є власником 1/6 частини житлового будинку №7, що знаходиться в м. Одесі по вул.. І. Франка, що в цілому складається з житлового будинку літ. «А», житловою площею 12,7 кв.м., сараю літ. «В»,, літньої кухні літ. «Р», гаражу літ. «Ф», колодязь –ІІ, мостіння –І, ІV, огорожі № 1-3,5,9,14, розташованих на земельній ділянці площею 271 кв.м., яка знаходиться в приватній власності (а.с. 14)
ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Третьою одеською державною нотаріальною конторою від 30.10.2003 року належала 1/3 частина зазначеного житлового будинку (а.с.129).
ОСОБА_1 будучи власником частини житлового будинку № 7 по вул. І.Франка у м. Одесі у 2010 році знесла дерев*яний сарай під літ. «В», який був збудований в 1967 році та побудувала на його місці кам*яний з двох приміщень під літ. «В»та «Ч»без оформлення належної проектно-правової документації та дозволу інспекції ДАБК в Одеській області на проведення будівельних робіт. Даний факт виявили представники Київської районної адміністрації Одеської міської ради відповідно до звернення ОСОБА_2 від 14.07.2010 року про зобов*язання винних осіб зупинити самочинне будівництво, яке порушує їх права та інтереси. (а.с.9)
З наданих сторонами доказів вбачається, що сарай під літ. «В»та тамбур під літ. А-1 існували на момент виготовлення плану забудови кварталу, що підтверджується інвентаризацією ОМБТІ від 12.04.1968 року, (а.с.125)
З технічного паспорту від 19.06.1998 року також вбачається, що дерев*яний сарай піл. літ. «В», площею 14,6 кв.м. та тамбур « а-1» пл.5,5 кв.м. існували за життя ОСОБА_6, (а.с.134-138)
Відповідно до технічного паспорту від 03.12.2007 року на ім.*я ОСОБА_5, на якому відображено сарай під літ. «В»та тамбур «а1»(з відміткою самочинно збудовано), тобто ще при житті ОСОБА_5 тамбур було самочинно реконструйовано з деревяної прибудови в кам*яну (а.с. 110-113)
31.07.2008 року на ім*я ОСОБА_1 було видано технічний паспорт з відміткою самочинно збудоване: тамбур під літ. «а1», сарай під літ. «Ч», також на технічному паспорті відображений сарай під літ. «В», (а.с.19-25)
Як вбачається з висновку Науково-виробничого центру Інженерної академії України «Екострой», відповідач здійснивши самочинне демонтування частини житлового будинку під літ. «А»не порушила основних положень та вимог норм СНіП ІІ025-80, СНіП ІІ-22-81, СНіП 2.04.01-85, СНіП 3.03.01-87, ДБНВ.2.6-14-97, ДБН В.1.1-7-2002. Загальний технічний стан основних будівельних конструкцій та елементів недемонтованих частин житлового будинку під літ «А», що розташований за адресою :м. Одеса, вул.. І.Франка, 7, задовільний, з фізичним зносом 37%, що свідчить про необхідність проведення, з метою підтримки відповідних експлуатаційних показників,комплексу ремонтно-відновних заходів (ВСН 58-88(р)). Загальні параметри та характеристика самочинно збудованих будівельних об*єктів, а саме: тамбура «а»(прибудованого до житлового будинку під літ.«А») та будівель підсобного призначення під літ. «Ж», літ «Х», літ. «Ч», літ. «Ш», розташованих в межах частини домоволодіння за адресою: м. Одеса, вул.. І франка, 7, не суперечить основним вимогам чинних норм ДБН 360-92**, ДБН В.2.-15-2005 року, СНіП ІІ-25-80, СНіП ІІ 22-81, СНіП 2.04.01-85, СНіП 3.03.01-87, ДБН В.2.6-14-97, ДБН В.1.1.7-2002, СанПіН 2605-82 та інші. В результаті виконання дослідження також було встановлено, що параметри та характеристики вказаних будівельних об*єктів пригодні до експлуатації: тамбур «а»-в складі житлового будинку під літ. «А», інші будівлі –в якості об*єктів підсобного та господарського призначення (споруда під літ. «Ж»- в якості гаражу при умові його розширення), (а.с.75-84).
Таким чином, відповідач здійснивши самочинне будівництво, не створив незручностей суміжному землекористувачу, ОСОБА_2 та співвласника ОСОБА_3, не порушила правила добросусідства, права ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користування земельними ділянками, що підтверджується наданими доказами.
Суд вважає, що позивач - КРА ОМР не довела суду правомірність та обгрунтованість своїх позовних вимог. А саме посилаючись на ст. 376 ЦК України та вказуючи, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані, реконструюються або будуються без належного дозволу або належно затвердженого проекту, або зі значними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, що здійснила самочинне будівництво не набуває права власності на нього. Дана норма ні яким чином не обґрунтовує вимог позивача про знесення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним будівництвом вважається житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Виходячи з аналізу наведеної норми матеріального права та з огляду на відсутність у відповідача належного дозволу на проведення будівельних робіт та належно затвердженого проекту будівництва вважає встановленим факт здійснення самочинного будівництва наступних споруд: під літ. «В», «Ч»сарай та реконструйований житловий будинок під літ. «А», відповідно до даних технічного паспорту від 31.07.2008 року (а.с. 49-53)
Відповідно до ч. 7 ст.376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що порушує суспільні інтереси або порушує права інших осіб, істотно порушує будівельні норми і правила суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов*язати особу, яка здійснила будівництво,провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила будівництво. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, зобов*язана відшкодувати витрати, пов*язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Таким чином, зі змісту даної норми права позов пред*являється про зобов*язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову і лише у разі неможливості такої перебудови або відмови особи провести перебудову нерухоме майно підлягає знесенню.
Разом з тим судом встановлено, що позивач КРА ОМР до подання позовної заяви не подавався і не вирішувався позов про зобо*язання відповідача, який здійснив самочинне будівництво, провести відповідну перебудову.
Суд доходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в зв*язку з порушенням прав третьої особи ОСОБА_2, яка є суміжним землекористувачем та ОСОБА_3, яка є співвласником житлового будинку по вул.. І.Франко, 7 у м. Одесі , оскільки третя особа ОСОБА_2, позовні вимоги до відповідача про знесення самочинного будівництва не заявляла, а третя особа ОСОБА_3,хоч і звернулась до суду з вимога про знесення, але належних доказів про порушення свої прав не надала. КРА ОМР в обґрунтування позовних вимог не зазначалось підстав для задоволення позову порушення прав суміжного землекористувача ОСОБА_2 чи третьої особи ОСОБА_3
ОСОБА_3 є рідною сестрою відповідача ОСОБА_1, та є власником 1\3 частини житлового будинку. Суд з огляду на обставини викладені у позові та надані документи, вважає позов таким що не підлягає задоволенню, у зв*язку з тим що позивач не довела суду об*єктивних підстав порушення її прав вимушеною реконструкцією, якою були поліпшені умови життя.
В порушення вимог ст..ст. 10, 60 ЦПК України позивач не надав суду доказів того факту, що усі самовільні прибудови та будівлі побудовані відповідачем відносяться саме до належної йому частини у спільній частковій власності та саме на належній її частині земельної ділянки, оскільки порядок землекористування між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не встановлювався.
Збудовані нежитлові приміщення також не суперечать суспільним інтересам, тому що будівництво виконано у відповідності з будівельними нормами і правилами
Позивач за зустрічним позовом, ОСОБА_1, просить суд визнати за нею право власності на самочинно збудовані приміщення під літ. «В», «Ч», «А», що розташовані за адресою: м. Одеса, вул.. І.Франка, 7. Суд вважає дані вимоги неправомірними у зв*язку з тим що законодавством передбачено поза судовий порядок вирішення даного питання.
Порядком про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об*єктів, який затверджений Постановою Кабінету України № 461 від 13.04.2011 року, даний порядок визначає процедуру прийняття в експлуатацію закінчених об*єктів, прийняття в експлуатацію об*єктів, що належить до І-ІІ категорії складності, та об*єктів, будівництво яких здійснено без наявності дозволу на виконання будівельних робіт до 31 грудня 2009 року, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об*єкту до експлуатації, особливості реєстрації декларації та її форма визначаються Міністерством будівництва та житлово-комунального господарства.
ОСОБА_1 не скористалась цим порядком врегулювання питання про прийняття в експлуатацію самовільно збудованих споруд, питання з цього приводу не розглядалось та позивачу не було відмовлено у задоволені такої вимоги. Тому у суду немає підстав задовольняти позовні вимоги про визнання права власності на самочинно збудовані приміщення.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч.1,3 ст.375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Згідно ст.. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Суд, розглянувши справу повно, всебічно, об’єктивно, неупереджено, дійшов до висновку, що позовні вимоги позивачів заявлені не правомірно і порушують законні інтереси та права сторін по справі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 8, 10, 11, 15, 209, 212, 213, 214, 215, 223, 294 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 376, 391 ЦК України (у редакції 2003 року), суд, -
вирішив:
Позов позивача КРА ОМР до відповідач ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 УА та МБ про "про знесення самочинного будівництва" - .
У задоволенні позовних вимог Київської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1, треті особи – Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, ОСОБА_2 – «Про знесення»; зустрічних позовів: ОСОБА_1 до Київської районної адміністрації Одеської міськради, треті особи: управління архітектури та містобудування Одеської міськради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 – «Про визнання права власності» та ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи: управління архітектури та містобудування Одеської міськради, ОСОБА_2 – «Про усунення перешкод в здійсненні права власності» відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів.
Суддя : Сватаненко В. І.