Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

Справа №2-195/11 року

20 квітня 2011 року                                                                                                   м. Надвірна

        Надвірнянський районнй суд         Івано-Франківської області

в cкладі головуючої- судді:                                        ОСОБА_1Я

секретаря:                                                                       Попова І.Г.

представника позивача-відповідача ОСОБА_2:           ОСОБА_3

відповідача:                                                                      ОСОБА_4

представник відповідача-позивача ОСОБА_4:          ОСОБА_5

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Надвірна цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів.

ВСТАНОВИВ:

25.01.2011р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів.

Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Надвірнянського районного суду  від 04.10. 2010р. його зобов»язано сплачувати аліменти на утримання  непонолітнього сина –ОСОБА_6 –2006року народження аліменти в твердій грошовій сумі по 800грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Однак в даний час він взагалі не працює знаходиться в пошуках роботи його матеріальне становище погіршилось, тому  призначений судом  розмір аліментів сплачувати не може. А також зазначає, що при постановленні рішення судом не взято до уваги, що його сину призначено пенсію в сумі 913 грн., тобто він знаходиться на утриманні держави. В даний час він являється менш матеріально забезпеченим ніж його син.

 В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги ОСОБА_2І підтримав в повному об»ємі та просить постановити рішення яким,  змінити розмір аліментів  в сторону зменшення. Зустрічні вимоги ОСОБА_4  до ОСОБА_2 не визнав, вважає їх безпідставними, окільки ОСОБА_2 не має змоги сплачувати аліменти, які вже присуджені,  а також є менш забезпеченим ніж його син, який отримує пенсію від держави.

31.03.2011р. ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 04.10.2010р. рішенням Надвірнянського районного суду  задоволено частково її позов до ОСОБА_2  про стягнення аліментів та стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 –27.05. 2006року народження в розмірі 800 грн.  щомісячно на дитину до досягнення ним повноліття.

 Однак даних коштів їй не вистачає,  так як  вона  не працює, додаткових доходів не має, постійно знаходиться з неповнолітньою дитиною, яка являється інвалідом дитинства та  хворіє на дитячий церебральний параліч і в зв»язку з цим знаходиться на амбулаторному стаціонарному  лікуваннях.  Її матеріальне становище незадовільне, а їх дитина яка постійно хворіє  потребує значних коштів не тільки на лікуванння але і на посилене харчування та санаторно- курортне лікування, а також на проїзди до лікувального закладів.  Віповідач  проживає у власному  будинку,  в даний час працює по будівництвах в Росії, з чого має доходи, однак кошти на утриммання дитини надає періодично та в меншому розмірі ніж встановлено судом. Враховуючи, що відповідач є молода, фізично здорова працездатна людина, не має інших утриманців, тому на її думку має реальну можливість  сплачувати аліменти в більшому розмірі, а саме в сумі 1200грн щомісячно.

В судовому засіданні  позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному об»ємі та просять постановити рішення яким збільшити розмір аліментів та стягувати з ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього ОСОБА_6 –ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти  в твердій грошовій сумі по 1200грн. щомісячно. до досягнення дитиною повнолітття.

Позовні вимоги ОСОБА_2 не визнають, вважає їх безпідставними та необгрунтованими.

           Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши письмові докази, прийшов до висновку, про необгрунтованість  позовних вимог та потребу відмови у їх задоволенні виходячи з насупних підстав.

          Відповідно до положень ст.11 ЦПК України, суд  розглядає  цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі;

          Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях;

          Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню;

          Судом встановлено, що 04.10.2010р. Надвірнянським районним судом  винесено рішення  за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2  про стягнення аліментів в розмірі 800грн.  на утримання ОСОБА_6 - 27.05.2006року народження. 22.10.2010р. вказане рішення  набрало законної сили.  Зважаючи на відсутність  скарг на вище вказане рішення  та заяв про перегляд заочного рішення суд приходить до переконання, що відповідач погодився з данним рішенням. Вказані обставини визнаються позивачем та відповідачем і відповідно  до положень ст. 61 ЦПК УкраїНи  не потребують доказуванню.

           Відповідно до положень ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, пояснень представника позивача, має місце зміни лише одна умова з часу винесення судом рішення від 04.10.2010р., а саме те, що відповідач ОСОБА_2 взагалі не працює та знаходиться в пошуках роботи, що підтверджується письмовими доказами, а саме довідкою Саджавської сільської ради про те що ОСОБА_2 ніде не працює зроблених на підставі записів трудової книжки. Однак даний факт спростовується поясненнями самого представника ОСОБА_2І, про те, що  відповідач на час розгляду справи  відсутній через те, що перебуває в Росії на заробітках, де працює по тимчасовим заробітках.

Таким чином доводи представника позивача щодо погіршення матеріального стану ОСОБА_2 не відповідають фактичним обставинам справи, тому з врахуванням  відсутності інших підстав обумовлених положеннями ст.ст.181, 182, 184, 192 СК України, суд приходить до висновку про потребу відмови у задоволенні позову.

Суд також не погоджується з доводами позивача ОСОБА_4 про те, що в неї погіршився матеріальний стан та збільшилися витрати на лікування хворої дитини, на підтвердження чого нею надано  акти обстеження матеріально- побутових умов та виписки з історії хвороби дитини, оскільки судом встановлено, що докази на які посилаєтьмся позивач ОСОБА_4 було предметом дослідження при постановленні рішення про стягнення аліментів від 04.10 2010р. та не оспорювалися ОСОБА_7   

 Таким чином зважаючи на відсутність інших підстав обумовлених  положенням ст. ст.ст.181, 182, 184, 192 СК України, суд приходить до висновку про потребу відмови у задоволенні зустрічного позовухристан А.М.

На підставі ст.ст.180,182, 184, 192,СК України та керуючись ст.ст.209, 213,214,215, 224 ЦПК України, суд

        ВИРІШИВ:

В  позові ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів –відмовити.

В  позові ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів –відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Івано-Франківської області через Надвірнянський районний суд.

Суддя                                                                            Міськевич О.Я.

Повний текст рішення виготовлений 26 .04. 2011р.