ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2006 р.                                                                                  м.Рівне                             

             ^{дата прийняття постанови                                                                                                                                                                                       місце прийняття}

10:45 год.                                                                                                            Справа №  10/163

  ^{час прийняття постанови                                                                                                                            номер справи}

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Юрчука М.І. за участю  секретаря судового засідання  помічника судді  Крейбух О.Г.

За участю представників сторін: 

від позивача  :  представник підприємець ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1, ОСОБА_2 довіреність НОМЕР_2. 

від відповідача : представник гол.держ.под.інспектор юрид.відділу Онищук В.П., довіреність № 4276/10-32 від 22.05.2006р., ст.держ.под.ревізор-інспектор Панчук О.В довіреність № 15638/10-32  від 15.08.06 р. 

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_3    до відповідача Державна податкова інспекція в м. Рівне Державна податкова інспекція в м. Рівне про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ІНФОРМАЦІЯ_1

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду Рівненської області, як суду адміністративної юрисдикції, з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ІНФОРМАЦІЯ_1 . 

  Відповідач (його повноважний представник) виклав свою позицію стосовно предмету спору, позовні вимоги заперечує в повному обсязі.

Позивач надав пояснення, які повністю співпадають із позицією, яка викладена в позовній заяві. Відповідач надав пояснення, які повністю співпадають із позицією, яка викладена в запереченні на адміністративний позов.

Відповідач в судове засідання не з'явився, письмових клопотань про розгляд справи без його участі не надав, пояснень з приводу заявленого предмету спору не подав. Кодекс адміністративного судочинства України (частина 2 статті 128) надає суду право у разі неприбуття без поважних причин представника сторони, розглянути спір по суті.

Судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані позивачем одночасно із позовною заявою.

Судом витребовувалися нові докази від сторін.

Письмових клопотань від учасників судового процесу щодо здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.. Протокол судового засідання складено відповідно до вимог Прикінцевих та перехідних положень КАСУ. Представникам сторін роз'яснено право заявляти відвід суду згідно ст.30 КАСУ, а також роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.49, 51 цього Кодексу.

В судовому засіданні "22" вересня 2006 р. оголошувалась перерва  для виходу суду до нарадчої кімнати з метою ухвалення вступної та резолютивної частини судового рішення.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані  ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд, 

ВСТАНОВИВ:

 Працівниками податкового органу - Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції  проведено  планову документальну перевірку з питань дотримання податкового законодавства позивачем. 

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення вимог ДКМУ "Про прибутковий податок з громадян", Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", Закону України "Про податок на додану вартість", Постанови КМ України "Про затвердження порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту", внаслідок чого   донараховано податків та застосовано штрафних (фінансових) санкцій на суму   000грн. 00коп., про що складено акт  від 26 грудня 2005 р..

Акт перевірки представник(ки) підписали  з запереченнями

Податковим органом 11 січня 2006 р. на підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення  за ІНФОРМАЦІЯ_1. 

В порядку, визначеному п.5.2. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»позивач рішення податкового органу не оскаржував.

Оскаржуючи податкові повідомлення-рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 до господарського суду Рівненської області, як суду адміністративної юрисдикції відповідно до Прикінцевих та перехідних положень КАСУ, позивач звертає увагу суду, що податковим органом  порушено порядок проведення перевірок та, як наслідок, винесено безпідставні та необгрунтовані рішення.

Дослідивши усі обставини справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення частково.

Суд виходив з такого.

Що стосується податкового повідомлення-рішення ІНФОРМАЦІЯ_1.

Дане податкове повідомлення-рішення, як предмет спору (а.с.32) прийнято з урахуванням підпункту “б” підпункту 4.2.2 пунсту 4.2. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” Далі по тексту судового рішення -Закон-2181 у відповідних відмінках. та ним застосовано відповідальність до позивача за порушення підпункту 7.4.3, 7.4.4 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»шляхом зменшення суми бюджетного відшкодування на загальну суму 20грн.00коп.

Відповідно до даних наведених в таблиці (а.с. 21) по результатам перевірки чиста сума зобов'язань по ПДВ за листопад 2005р. становить негативне значення - 261 грн., що на 20 грн. менше ніж задекларовано. Дана розбіжність виникла через те, що в ході проведення перевірки зі складу податкового кредиту СПД ОСОБА_3 за листопад 2005р.на підставі пп. 7.4.3 та 7.4.4 п.7.4.ст.7 Закону України „ Про податок на додану вартість" № 168/97/ВР від 03.04.97р. ( із змінами і доповненнями) виключено суму ПДВ 20 грн. в зв'язку з включенням СПД до складу податкового кредиту затрат на використання водних ресурсів, вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (згідно податкової накладної НОМЕР_1 використано 29 куб. м. водних ресурсів, а фактично виготовлено води в кількості 7,8 м. куб.).

Що стосується податкового повідомлення-рішення ІНФОРМАЦІЯ_1.

Дане податкове повідомлення-рішення, як предмет спору (а.с.31) прийнято з урахуванням підпункту “б” підпункту 4.2.2 пунсту 4.2. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та ним застосовано відповідальність до позивача за порушення п.3 ст.7 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян»та пп. 3.1.1 п. 3.1. ст.3, пп. 4.2.1. п.4.2. ст.4, пп. 6.3.2 п.6.3. ст.6, п.7.1 ст.7, пп. 22.3  ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»шляхом визначення податкового зобов'язання на загальну суму 5625грн.00коп. (в тому числі основний платіж - 1875грн.00коп., штрафні санкції -3750грн.00коп.).

За період з 01.01.2004р. по 30.09.2005р. у позивача працювали наймані працівники:

- ОСОБА_4 (і.код-НОМЕР_3) трудова угода НОМЕР_9;

-          ОСОБА_5 (і.код-НОМЕР_4); трудова угода НОМЕР_10;

-          ОСОБА_6 (і код-НОМЕР_5);   трудова угода НОМЕР_11;

-          ОСОБА_7 (і.код-НОМЕР_6; з 08.06.04р.); трудова угода НОМЕР_12;

-          ОСОБА_8 (і код-НОМЕР_7) трудова угода НОМЕР_13;

- ОСОБА_9  ( і.код-НОМЕР_8) трудова угода НОМЕР_14

Вказані наймані працівники прийняті на роботу як на сновне місце роботи, про що зроблені відповідні записи у трудових книжках, з ними укладені трудові угоди, які зареєстровані в міському центрі зайнятості.

Як вбачається із акту перевірки для найманих працівників позивач помісячно нараховує та виплачує заробітну плату (виходячи із сум, не нижчих за законодавчо встановлений мінімальний розмір заробітної плати, з 15.12.2004р. відбувся перехід на 0,5 мінімальної заробітної плати згідно угод про зміни та доповнення), із виплачуваних доходів в повному обсязі утримує та перераховує в бюджет податок з доходів фізичних осіб.

В цій частині працівники податкового органу порушень повноти нарахування, утримання та своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб із зарплати найманих працівників за основним місцем роботи не встановили, а відтак не виявили зі сторони позивача порушень Декрету Кабінету Міністрів України „ Про прибутковий податок з громадян" та Закону України" Про податок з доходів фізичних осіб".

В ході документальної перевірки було встановлено, що у періоді з 01.01.2004р. по 30.09.2005р. у підприємця ОСОБА_3 працювали наймані працівники ОСОБА_10 (і.код-НОМЕР_15);   трудова угода НОМЕР_16 таОСОБА_11 (і.код-НОМЕР_17);   трудова угода НОМЕР_18

Трудові угоди з найманими працівниками зареєстровані в міському центрі зайнятості. Заробітна плата працівникам виплачується щомісячно (виходячи із сум не нижче за законодавчо встановлений мінімальний розмір заробітної плати, з 15.12.2004р. відбувся перехід на 0,5 мінімальної заробітної плати згідно угод про зміни та доповнення).

Згідно наданих пояснень громадянки ОСОБА_10, вона отримувала заррбітну плату в розмірі мінімальної близько 2-х років, яка починаючи з 15.12.2004р. є вдвічі більшою ніж за даними обліку позивача.

Згідно пояснення громадянки ОСОБА_11 вона отримувала заробітну плату в розмірі 200 грн., яка починаючи з 15.12.2004р. є більшою ніж за даними обліку позивача.

При проведенні 01.12.2005р. обстеження роботи цеху по виробництву безалкогольних напоїв по АДРЕСА_1 та наданих пояснень найманих працівників було встановлено, що у позивача -підприємця ОСОБА_3 працювали 3 наймані працівники: з березня 2005р. громадянка ОСОБА_13 працює на посаді ІНФОРМАЦІЯ_2; протягом 2004-2005рр. громадянки ОСОБА_12 та ОСОБА_14 працюють на посадах ІНФОРМАЦІЯ_2.

Їм виплачувалась заробітна плата в розмірі мінімальної, з якої не утриманий та не перерахований в бюджет податок з доходів фізичних осіб. Трудові угоди з даними найманими працівниками не зареєстровані в Міському центрі зайнятості, накази на прийняття на роботу відсутні, офіційні відомості про нарахування заробітної плати відсутні, табеля обліку робочого часу відсутні.

Таким чином в ході документальної перевірки встановлено та в судовому засіданні підтверджено та обгрунтовано письмовими доказами (письмовими поясненнями працівників), що позивач - підприємець ОСОБА_3 не утримував та не перераховував в бюджет податок з доходів, виплачених найманим працівникам в сумі 1875 грн., чим порушено вимоги пп. 3.1.1 п.З 1 ст.З, пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, пп. 6,3.2 п.6.3 ст.6, п.7.1 ст.7, пп.22.3 ст.22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб”.

Відповідно до пп.17.1.9 п. 17.1 ст.17 Закону-2181 У разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Таким чином штрафні санкції у сумі 3750грн.00коп. податковим органом нараховані правомірно.

Суд не приймає доводи підприємця ОСОБА_3 та його представника, що податковим органом порушено вимоги чинного законодавства з приводу здійснення перевірки 01.12.05р., оскільки не направлялося ні повідомлення, не вчинялися записи у журнал перевірок тощо. Вказані вимоги стосуються правовідносин щодо проведення планових чи позапланових документальних, а також зустрічних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності.

Поряд з тим суд погоджується із доводами позивача та його представника, що податковий орган не мав жодних підстав для направлення працівників для проведення обстеження лише на підставі анонімного дзвінка по так званому “Телефону “Довіри”.

З матеріалів справи вбачається, що “Телефони “Довіри” у органах ДПА встановлені на підставі наказу ДПА України №453 від 09.12.97р. У преамбулі наказу зазначено, що у Державну податкову адміністрацію України постійно звертаються платники податків, інші громадяни про зловживання працівників податкової служби, непоодинокими є випадки злочинних посягань на працівників ДПА. З метою підвищення ефективності роботи по забезпеченню законності у діяльності працівників податкових органів, своєчасного отримання необхідної інформації про зловживання, корупційні та інші неправомірні дії з їх боку, належного реагування на ці випадки, а також організації заходів по захисту від протиправних проявів щодо них з боку злочинних елементів.

Таким чином “Телефони “Довіри” стосуються виключно внутрішньої діяльності системи податкових органів. Наказ ДПА України №453 від 09.12.97р. має обмеження його дії по колу осіб, і не поширюється на будь-кого, хто не є працівником системи податкових органів. Такий висновок випливає з того що сам наказ ДПА України №453 від 09.12.97р. у Міністерстві юстиції України не зареєстрований.

Повідомлення, заяви та інша інформація про злочини працівники податкового органу зобов'язані реєструвати у чергових частинах підрозділів податкової міліції із обов'язковим її занесенням до Книги обліку інформації про злочини. Такий порядок визначений Інструкцією про порядок приймання, реєстрації, обліку та розгляду в підрозділах податкової міліції заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 24 червня 1998 р. N 304 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 липня 1998 р. за N 444/2884.

Податковим органом він порушений. З цього приводу слід винести окрему ухвалу, яку направити до ДПА України.

Що стосується податкового повідомлення-рішення ІНФОРМАЦІЯ_1.

Дане податкове повідомлення-рішення, як предмет спору (а.с.30) прийнято з урахуванням підпункту “б” підпункту 4.2.2 пунсту 4.2. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та ним застосовано відповідальність до позивача за порушення п.3, 14 та 14¹ Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 р. N 1494 (з подальшими змінами та доповненнями) шляхом визначення податкового зобов'язання на загальну суму 180грн.27коп. (основний платіж -10грн.27коп., штрафні санкції -170грн.00коп.).

В ході проведення документальної перевірки встановлено, що позивач при здійсненні підприємницької діяльності використовує воду з артезіанської скважини. В судовому засіданні позивач підтвердив такий факт.

Відповідно до п.З Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту" №1494 від 16.08.1999р. (із змінами та доповненнями) платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують водні ресурси. Згідно з п.14 та п.14¹ даної Постанови Кабінету Міністрів України збір за спеціальне використання водних ресурсів обчислюється платниками самостійно; розрахунки збору, базовий (звітний) період якого дорівнює календарному кварталу, подаються платниками органам ДПС протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного податкового кварталу. Норматив збору за спеціальне використання водних ресурсів встановлено Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження нормативів збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту" №836 від 18.05.1999р. (із змінами та доповненнями). Таким чином, згідно із додатком №2 до Постанови Кабінету Міністрів України №836 від 18.05.1999р. (із змінами та доповненнями) норматив збору за спеціальне використання підземних вод становить 0,058 грн. за 1 куб. м. води, про внесеняя змін до Постанови КМУ від 04.07.2005р №541, норматив збору за використання підземних вод по Рівненський області становить 0,156грн. за 1куб.м.води.

Позивач нараховує відповідно до обсягу фактично використаної води та сплачує до бюджету збір за спеціальне використання водних ресурсів. Розрахунки даного збору підприємець ОСОБА_3 подає до податкового органу щоквартально, своєчасно у визначені законодавством терміни. За 2004р. сплачено 56,00,3грн. збору, за 2005р.- 54,90грн. Розбіжностей в задекларованих підприємцем сумах даного збору та визначених по перевірці за період з 01.01.2004р. по 30.06.2005р не встановлено.

Розбіжність виникла за період з 01.07.2005р. по 30.09.2005р. (тобто третій квартал) в задекларованих підприємцем сумах даного збору та визначених по перевірці в зв'зку із змінами норм збору за використання підземних вод від 04.07.2005р.

Податковим органом проведено перерахунок суми збору, внаслідок якого розмір збору має становити 21грн.06коп. за III кв. 2005р. (135х0,156= 21,06 грн.).

Позивачем же в розрахунку по збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за використання водами для потреб гідроенергетики за Зкв. задекларовано суму 10,79грн.

Таким чином відповідно до розрахунків збору порушено п.З, п.14 та п.14¹ Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту" №1494 від 16.08.1999р. (із змінами та доповненнями).

Різниця між самостійно нарахованою сумою збору позивачем та донарахованою податковим органом становить 10грн.27коп., яка правомірна влючена до даного оспорюваного податкового повідомлення рішення.

Про те суд не погоджується із донарахованою сумою штрафних (фінансових) санкції у розмірі 170грн.00коп., яка податковим органом застосовується із посиланням на пп.17.1.1 та п.17.1.2. п.17.1 статті 17 Закону-2181.

Відповідно до пп. 17.1.1. п.17.1 статті 17 Закону-2181 платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Дана норма поширюється виключно за неподання податкових декларацій у строки, визначені законодвством.

У акті перевірки таких фактів не виявлено.

Нормою підпункту 17.1.2. п.17.1 статті 17 Закону-2181 передбачено нарахування та сплати штрафу у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону-2181. При цьому така санкція є додатковою до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 пункту п.17.1 статті 17 Закону-2181.

А оскільки відсутній сам факт порушення законодавства в частині неподання податкових декларацій у строки, визначені законодвством, то і не може бути застосована санкція, яка визначена у підпункту 17.1.2. п.17.1 статті 17 Закону-2181.

В цій частині -визначення податкового зобов'язання щодо сплати штрафної (фінансової) санкції по збору за спеціальне використання водних ресурсів на суму 170грн.00коп. -  податкове повідомлення-рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 слід визнати нечинним.

Що стосується податкового повідомлення рішення ІНФОРМАЦІЯ_1.

Дане податкове повідомлення-рішення, як предмет спору (а.с.29) прийнято з урахуванням підпункту “б” підпункту 4.2.2 пунсту 4.2. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та ним застосовано відповідальність до позивача за порушення пункту 7.1 статті 7, пп.9.12.1 п.9.12 статті 9, п.22.3. ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»шляхом визначення податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на загальну суму 316грн.91коп.

Розбіжність в сумі витрат за 2004р. становить - 1283,00 грн. і виникла через помилки позивача -підприємця ОСОБА_3 при підрахунках річної суми витрат за 2004р., тобто до складу валових витрат включено 1035 куб. м. використаних водних ресурсів, а фактично виготовлено продукції (солодкої води) в кількості 424 куб.м. (39458 пл. по 0,5 л. та 269570 пл. по 1,5л.), на яку фактично витрачено водних ресурсів в кількості 424 куб. м.

Відтак чистий дохід позивача за період з 01.01.2004р. по 31.12.2004р. становить 7627,36грн., що на 1283,00грн. більше ніж задекларовано.

Такі відомості кваліфікуються як включення в декларацію перекручених даних, що призвело до заниження оподаткованого доходу за 2004р. на 1283,00грн., та є порушенням ч. 3 ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян”

Відповідно до пп. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9, пп. 7.1 ст. 7 Закону України „ Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-ІЧ/ від 22.05.2003р. ( із змінами та доповненнями) та п. „б" ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.92р. ( із змінами та доповненнями) сума податку з доходів фізичних осіб за 2004р. по результатам перевірки становить 991.56 грн.

Згідно поданих декларацій за 1 та 2 квартали 2004р. дохід за місцем основної роботи (Торговий дім „Рівненщина" ) нараховано дохід в сумі 1521,51 грн., з якого утримано податок з доходів в сумі 191,84 грн.

Загальна сума сукупного оподатковуваного доходу за 2004р. становить 9148,87 грн

Інспектором ВОФО згідно поданих СПД ОСОБА_3 декларації про доходи за 2004р. зроблено річний перерахунок та нараховано податку з доходів за 2004р. в розмірі 824,77грн., вказана сума сплачена СПД ОСОБА_3 в повному обсязі.

Отже, донарахована сума податку з доходів від підприємницької діяльності за 2004р. по результатам перевірки становить  172,74 грн. (1189,35 - 824,77 - 191,84).

Підприємцем Піткевичем ОСОБА_3 подані декларації про доходи за 1-3 кв.2005 р. до податкового органу у повному обсязі та у строки передбачені пп. 4.1.4 п. 4.1 ст.4 Закону-2181.

Валовий доход при перевірці працівниками податкового органу визначено на підставі даних про рух коштів на розрахунковому рахунку підприємця, книги обліку доходів і витрат та первинних документів.

Витрати при перевірці визначено на підставі наданих документів та списані пропорційно до використаного при виробництві товару.

Розбіжність між показниками обсягу виручки від реалізації продукції підприємця за 1-3 кв 2005р. по декларації та даними перевірки в сумі 374,00грн. ( без ПДВ), виникла в результаті не включення до обсягу виручки взаємозаліку за електроенергію за січень 2005р. з підприємцем Земляком М.П.

Розбіжність в сумі витрат за 1-3 кв. 2005р. становить - 735,00 грн. і виникла через помилки позивача при підрахунках річної суми витрат за 1-3 кв. 2005р., тобто до складу валових витрат включено 428 куб. м. використаних водних ресурсів, а фактично виготовлено продукції (солодкої води) в кількості 145,6 куб.м. (24317 пл. по 0,5 л. та 88972 пл. по 1,5л.), на яку фактично витрачено водних ресурсів в кількості 145,6 куб. м.

Таким чином, відповідно до результатів перевірки, чистий дохід позивача за період з 01.01.04р. по 30.09.05р становить 3429 грн., що на 1109 грн. більше ніж задекларовано.

Такі відомості також кваліфікуються як включення в декларацію перекручених даних, що привело до заниження оподатковуваного доходу за 1-Зкв. 2005р. на 1109 грн., чим порушено вимоги ч. З ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.92р. (із змінами та доповненнями).         

Відповідно до пп.9.12.1 п 9 12 ст.9, пп. 7.1 ст,7 Закону України „ Про податок з доходів фізичних  осіб” та пп. „б" ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий  податок з громадян" №  13-92 від 26.12.92р.  (  із змінами та доповненнями) сума податку з доходів фізичних осіб за 1-3 кв. 2005р. за результатами перевірки становить 144,17 грн.

Разом сума податку з доходів фізичних осіб встановлена у розмірі 316грн.91коп. (172,74+144,17).

У даному випадку податковий орган правомірно донарахував суму податкового зобов'язання.

Що стосується податкового повідомлення-рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 . 

Дане податкове повідомлення-рішення, як предмет спору (а.с.28) прийнято з урахуванням підпункту “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та ним застосовано відповідальність до позивача за порушення підпункту 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.3, 7.4.4 п.7.4.,  статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»шляхом визначення податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 753грн.00коп. (основний платіж -502грн.00коп., штрафні (фінансові) санкції -251грн.00коп.

Матеріалами справи встановлено, що позивач допустив заниження суми податкового зобов'язання по ПДВ:

-          за січень 2005р. заниження суми податкового зобов'язання по ПДВ на 85грн.;

-          за лютий 2005р. заниження суми податкового зобов'язання по ПДВ на 197грн.;

-          за березень 2005р. заниження суми податкового зобов'язання по ПДВ на 5грн.;

-          за квітень 2005р. заниження суми податкового зобов'язання по ПДВ на 21грн.;

-          за травень 2005р. завищення суми бюджетного відшкодування по ПДВ на 27грн.;

-          за червень 2005р. заниження суми податкового зобов'язання по ПДВ на 83грн.;

-          за липень 2005р. завищення суми бюджетного відшкодування по ПДВ на 12грн.;

-          за серпень 2005р. завищення суми бюджетного відшкодування по ПДВ на 19грн.;

-          за вересень 2005р. завищення суми бюджетного відшкодування по ПДВ на 32грн,;

-за жовтень 2005р. заниження суми податкового зобов'язання по ПДВ на 21 грн.

Таке заниження виникло внаслідок того, що за кожен із означених вище періодів податковим органом виключено суми ПДВ в зв'язку з включенням позивачем до складу податкового кредиту затрат на використання водних ресурсів, вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва. Позивачем використовується води значно більше ніж її йде на безпосереднє виробництво бегалкогольних напоїв.

В судовому засіданні ні представник позивача ні сам позивач не надали суду письмових доказів, які б могли обгрунтувати використання води на інші цілі, пов'язані із веденням виробництва.

Таким чином податковим органом правомірно визначено суму податкового зобов'язання по ПДВ.

Відповідно до підпункту 17.1.3. п.17.1 статті 17 Закону-2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону-2181, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

В частині нарахування податковим органом пені для позивача суд не вбачає порушень.

Керуючись статтями 160-163, 254, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити частково.

Податкове повідомлення-рішення, яке виніс податковий орган - Рівненська об'єднана державна податкова інспекція - ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати нечинним у частині донарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 170грн.00коп.

В решті позовних вимог позивача - відмовити.

Присудити до стягнення з відповідача - Державна податкова інспекція в м. Рівне (вул. Відінська 8,Рівне,33000,  код ЄДРПОУ 34327770) на користь Фізична особа-підприємець ОСОБА_3    (АДРЕСА_2,   код ЄДРПОУ НОМЕР_19)  витрати по сплаті державного мита (судового збору) в сумі 3 грн. 40 коп.  Виконавчий лист видати після набрання, відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постановою законної сили в порядку, визначеному частиною 1 статті 258 КАСУ.

Винести окрему ухвалу, яку направити до ДПА України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини - з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

Суддя                                                        М.І.Юрчук 

   Повний текст постанови підписано "28" вересня 2006 р.