Судове рішення #15262621

НЕТІШИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2011 р.                                                                                 Справа № 2-114/11/2211

Нетішинський міський суд  Хмельницької області

в складі  головуючого-судді  Стасюк Р. М.

при секретарі – Федорчук Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Нетішин цивільну справу  за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, визначення порядку користування квартирою та виплату половини щомісячного платежу за кредитом, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача  ДП НАЕК «Енергоатом» про припинення права власності на частку в квартирі та позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1, треті особи ДП НАЕК «Енергоатом» ВП «ХАЕС», орган опіки та піклування НМР про визнання права власності, та визначення порядку користування квартирою. , --

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 неодноразово змінюючи свої вимоги та остаточно визначившись з ними, просить визнати за нею та ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1, в рівних частках - по ? частині за кожним; зобов’язати ОСОБА_2 усунути ним створені перешкоди в користуванні спільною квартирою, надавши ключі від вхідних дверей; визначити порядок користування квартирою №18 по вул. Варшавській, буд. 23, виділивши ОСОБА_1 в користування житлову кімнату площею 20,6 м2, лоджію – площею 2,2 м2, кладову -  площею 1,6 м2; а ОСОБА_2 – житлову кімнату площею 24,6 м2, лоджію – 2,4 м2, кладову – площею 2,9 м2; залишити в спільному користуванні кухню, ванну кімнату, вбиральню, коридор; зобов’язати ОСОБА_1 виплачувати половину щомісячного платежу на виконання Договору безвідсоткової цільової позики №778 від 02.12.2004 року в розмірі 272,50 грн. до закінчення строку дії Договору безвідсоткової цільової позики №778 від 02.12.2004 року.

В обґрунтування позову вказує, що придбання  квартири АДРЕСА_2 стало можливим шляхом отримання безвідсоткової цільової позики на придбання квартири в сумі 131000 грн., за місцем роботи ОСОБА_2 у ВП «ХАЕС» ДП НАЕК «Енергоатом».

Сума безвідсоткової позики надавалась не на повну вартість квартири, яка становила 190680 грн., а тому частина вартості квартири, яка не покривалась за рахунок кредиту, ними було сплачено за рахунок спільних коштів.

Для забезпечення зобов’язання за договором безвідсоткової цільової позики №778 від 02.12.2004 року був укладений договір іпотеки від 10.08.2005 року. Згідно умов договору, передача квартири АДРЕСА_1 в іпотеку відбувалась за її письмової згоди.

Після придбання квартири їх сім’я стала в ній проживати.

Оскільки придбана квартира була під час шлюбу, то відповідно до вимог ст.ст.61, 70 СК вважає дану квартиру спільною сумісною власністю.

Шлюб між нею та ОСОБА_2 розірвано в листопаді 2007 року. Відповідач не надає можливості проживати в квартирі, чим порушує її права.

На момент розлучення ними було сплачено за рахунок спільних коштів 78755,00 грн.

В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_4 позов підтримали. Зустрічні позови ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заперечували.

Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом,  в якому після неодноразових уточнень просить припинити право власності ОСОБА_1 на частку в квартирі АДРЕСА_3; визнати, що він вніс за дану квартиру гроші в сумі 114743,00 грн., що складає 60.17 % загальної площі квартири; визнати, що ОСОБА_1 внесла за дану квартиру гроші в сумі 21663,00 грн.

Просить застосувати строк позовної давності до позовних вимог ОСОБА_1, в іншому разі він згідний сплатити на користь ОСОБА_1 21663,00 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали, просили свій позов задоволити в повній мірі, зустрічний позов ОСОБА_3 визнали. В обргунтування своїх позовних вимог посилаються на те, що спірна квартира була придбана ОСОБА_2В у ДП НАЕК «Енергоатом» за 190680,00 грн. Заключення договору купівлі-продажу стало можливим в результаті спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету ВП «ХАЕС» №140 від 25.10.2004 року про надання йому безвідсоткової цільової позики на придбання квартири.

02.12.2004 року згідно договору безвідсоткової цільової позики №778  ДП НАЕК «Енергоатом» надало йому позику в розмірі 131000,00 грн. для придбання квартири, строком на 20 років.

Різниця між вартістю квартири та сумою коштів отриманих згідно договору безвідсоткової позики №778, що становила 59680,00 грн. була сплачена ним за рахунок кредитних коштів отриманих в банку «Фінанси та Кредит» в розмірі 50000,00 грн. а також запозичення 10000,00 грн. у ОСОБА_6

За час спільного проживання з ОСОБА_1, за період 2005-2006 р.р. ним було виплачено 43326,00 грн. обов’язкових платежів на погашення кредитних зобов’язань.

Вважає, що ОСОБА_1 може належати 11,3 м2 загальної площі квартири. Не погоджується на запропонований ОСОБА_1 порядок користування спірною квартирою, оскільки належна їй площа є меншою ніж та, яку вона просить виділити їй в користування.

Просить застосувати строк позовної давності, оскільки ОСОБА_1 знала про оформлення права власності на спірну квартиру АДРЕСА_4, на ОСОБА_2 а з 2006 року триває спір з приводу даної квартири.

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 треті особи ДП НАЕК «Енергоатом» ВП «ХАЕС», орган опіки та піклування Нетішинської міської ради про визнання права власності, та визначення порядку користування квартирою. В обґрунтування позову вказує, що з початку лютого 2008 року, стала проживати з ОСОБА_2 однією сім’єю в квартирі АДРЕСА_2.

З 21.05.2008 року вона зареєстрована в спірній квартирі. За час спільного проживання, з сімейного бюджету ними було сплачено 41338,50 грн., з яких 21255,00 грн. кошти витрачені на погашення безвідсоткового кредиту, 20083,50 грн. коштів які були витрачені на облаштування квартири.

Просить визнати за нею та сином ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 право на всю суму коштів сплачених за квартиру (41338,50 грн.) та відповідно право на 21,68 м2 в квартирі АДРЕСА_2; визнати за нею право користування житловою кімнатою площею 20,6 м2 в зазначеній квартирі. Згідна погашати частку безвідсоткового кредиту.

Представник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повній мірі, проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечував.

Представник ДП НАЕК «Енергоатом» ВП ХАЕС ОСОБА_9, позов ОСОБА_1В та ОСОБА_3 не визнала, позов ОСОБА_2 підтримала і пояснила,  що позика підприємством надавалась  ОСОБА_2, як працівнику ХАЕС на придбання житла. З ним укладався договір позики і він повинен нести відповідальність за невиконання зобов’язання. ДП НАЕК «Енергоатом» не дає згоди на зміну умов договору, оскільки цільова позика може надаватись виключно працівникам ВП «ХАЕС».

Представник органу опіки і піклування виконавчого комітету Нетішинської міської ради   ОСОБА_10 підтримали позовні вимоги ОСОБА_1, та пояснила, що права малолітньої дочки   ОСОБА_2 не можуть бути порушенні, так, як вона з батьками переселилася в спірне житло будучи при цьому виписана з квартири АДРЕСА_5, то за нею повинно бути  визначено право власності і проживання в квартирі № 18, по вул. Варшавська, буд. 23 в м. Нетішин.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає що позов ОСОБА_1 підлягає  задоволенню  частково, а в задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід відмовити,   з наступних підстав:

Згідно ч. ч. 1,2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності і  може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної  сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Частина 3 ст. 61 СК України передбачає, що, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина 1 статті 68 СК України передбачає, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до вимоги ч. 1 ст. 357 ЦК України при визначенні часток співвласників, суд виходить з їх рівності.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі до    29.11.2007 року. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_2.

20.11.2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали квартиру АДРЕСА_6. Покупцем згідно договору купівлі - продажу виступив відповідач ОСОБА_2  Договір купівлі-продажу квартири, укладений між ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та ОСОБА_2, було посвідченого приватним нотаріусом Нетішинського міського нотаріального округу ОСОБА_11

Відповідно до даного договору Продавець продав, а Покупець купив квартиру під номером 18, загальною площею 99,1 (дев’яносто дев’ять цілих одна десята) м2, житловою площею 45,2 (сорок п’ять цілих дві десятих) м2, що знаходиться в будинку під номером 23, розташованого по вул. Варшавській в  м. Нетішині. Квартира складається із коридору 21,6 м2, ванної 4,6 м2., кладової 1,6 м2, кімнати 20,6 м2, кімнати 24,6 м2, кухні 16,0 м2, кладової 2,9 м2, вбиральні 2,6 м2, лоджії 2,4 м2, лоджії 2,2 м2.

Відповідно до п. 10 Договору купівлі-продажу право власності у покупця виникає з моменту державної реєстрації цього договору в КП Нетішинському БТІ.

08.12.2004 року право власності було зареєстровано на ім’я ОСОБА_2, що стверджується наявною в матеріалах справи копією витягу.

02.12.2004 року між ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та ОСОБА_2 укладено договір безвідсоткової цільової позики №778.

Згідно даного договору Позикодавець надає Позичальнику безвідсоткову цільову позику в розмірі 131000,00 грн. для придбання квартири в м. Нетішин Хмельницької області, а Позичальник зобов'язується використати позику за цільовим призначенням і повернути її у визначений цим договором строк.

10.08.2005 року між ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (Іпотекодавцем) укладено іпотечний договір, відповідно до якого за договором безготівкової цільової позики №778 від 02.12.2004 року.  Іпотекодержатель надав Іпотекодавцю безвідсоткову позику на придбання квартири в сумі 131000,00 грн., строком на 20 (двадцять) років (240 місяців), з порядком його виконання, строками та графіком погашення, умовами погашення, передбаченими основним договором. Для забезпечення виконання умов основного договору вказану раніше квартиру було передано в іпотеку,

Згідно п. 3 Іпотечного договору - Іпотекодавець передає в іпотеку предмет іпотеки за згодою дружини – ОСОБА_12, що стверджується її заявою

Різниця між вартістю квартири та сумою коштів отриманих згідно договору безвідсоткової позики №778, що становила 59680,00 грн. була сплачена за рахунок кредитних коштів отриманих в банку «Фінанси та Кредит» в розмірі 50000,00 грн., а також запозичення 10000,00 грн. у ОСОБА_6

Згідно ч.3 ст.61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Отже, за загальним правилом майно, придбане подружжям в кредит, є спільною власністю чоловіка та дружини. Також ст.70 СК України передбачено, що в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно положень ст.65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Це означає, що дружина та чоловік незалежно від припинення шлюбу мають рівні права та обов'язки щодо спільно нажитого у шлюбі майна, оскільки розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов'язань за кредитом.

В результаті придбання подружжям квартири в кредит боргові зобов'язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той із подружжя, хто підписав кредитний договір.

Загальними засадами цивільного судочинства є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Сторонами у зобов’язані є боржник та кредитор.

Заміна боржника у зобов’язанні може бути здійснена лише за згодою кредитора.

Договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Договір безвідсоткової позики не являється публічним договором, умови надання та повернення пільгової позики регулюються діючим на підприємстві Положенням та умовами укладеного договору, які не передбачають можливості заміни боржника в цих правовідносинах без згоди ВП «ХАЕС». Враховуючи заперечення представника ДП НАЕК «Енергоатом» ВП ХАЕС, щодо проведення такої заміни, а так само і визначення будь якого іншого платника за договором безвідсоткової позики, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов’язати її виплачувати половину щомісячного платежу в розмірі 272,50 грн. задоволення не підлягають.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2  про припинення права власності ОСОБА_1 на частку в квартирі з мотивів сплати ним 14743,00 грн. за квартиру, не підлягають задоволенню.

Разом з тим, це не позбавляє ОСОБА_2 права звернутися з відповідними вимогами до ОСОБА_1 про повернення на його користь половини сплачених коштів за договором позики.

У п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" зазначено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна... незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

За вказаних обставин, спірна квартира є спільною сумісною власністю позивачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2

Згідно ч.1 ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до ст.369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Створення ОСОБА_2 іншої сім'ї та проживання у квартирі іншої жінки (ОСОБА_3В.) не може порушувати прав власності ОСОБА_1 на ?  частину квартири.

Із технічного паспорта вбачається,що квартира складається із двох ізольованих кімнат площею 20,6 м2 та 24,6 м2, що робить можливим встановлення порядку користування всією квартирою з визначенням виділених кожному із подружжя окремих ізольованих кімнат у власність при визначені права власності кожного із подружжя в ідеальній частці на квартиру по ? частці.

З огляду на вказане позивачка ОСОБА_1 має право на користування квартирою №18 у спосіб, зазначений нею в позовній заяві.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 щодо грошової компенсації для ОСОБА_1 її частки в спірній квартирі, то згідно із ч. 4 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, жилий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Згідно п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. (ч.1 ст.365 ЦК України).

Позивачка ОСОБА_13 не погоджується на відшкодування вартості її частки в розмірі 21 663,00 грн.

Крім того, відсутні в сукупності підстави, передбачені ст.365 ЦК для присудження грошової компенсації для ОСОБА_13 Зокрема, її частка є значною, а саме ? квартири №18, спільне володіння та користування є можливим, припинення права власності ОСОБА_13 завдасть істотної шкоди інтересам останньої, оскільки в неї відсутнє у власності будь-яке житло в м. Нетішині, що стверджується наявною в матеріалах справи довідкою від 20.04.2011 року № 151 виданою КП НМР «БТІ».

Щодо ствердження ОСОБА_2 щодо пропуску ОСОБА_1 строку позовної давності, то відповідно до ст.72 СК України позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Допитана в судовому засіданні як свідок, відповідно до вимог ч.2 ст. 57 ЦПК України ОСОБА_1 показала, що про порушення її права власності на спірну квартиру вона дізналась лише 21.07.2007 року, коли змушена була виїхати з неї забравши частину спільно нажитих речей, що стверджується наявною в матеріалах справи розпискою.

Наявне в матеріалах справи заперечення на позовну заяву про розірвання шлюбу, датоване 24.04.2007 року, не може бути доказом обізнаності ОСОБА_1 про порушення свого права власності на квартиру АДРЕСА_7, так як в даному запереченні йдеться тільки про розподіл даної квартири, а ніяк не про визнання права власності.

Враховуючи вищевикладене, подавши 07.07.2010 року позов до суду ОСОБА_1 не пропустила строку позовної давності.

Щодо позовних вимог ОСОБА_3, слід зауважити, що згідно ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу. Таким чином,  ? квартири №18 належить ОСОБА_2 на праві особистої власності по відношенню до ОСОБА_3

Згідно з правилами ч. 1 ст. 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Для застосування передбачених зазначеною статтею правил збільшення вартості майна повинно відбуватися якраз внаслідок затрат подружжя, незалежно від інших факторів, (зокрема, тенденцій до загального подорожчання чи здешевлення конкретного майна) і наявним повинно бути істотне збільшення вартості майна як об'єкта, його якісних характеристик.

Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з'ясуванню шляхом порівняння станом на час вирішення спору вартості об'єкта в стані, що існував до поліпшення, та його вартості після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них не є тим фактором, який єдиний безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об'єкта.

ОСОБА_3 не надала суду доказів вартості квартири станом на час вирішення спору як у стані, який існував до ремонту, так і після нього, а тому суд позбавлений можливості перевірити чи відбулося істотне збільшення вартості квартири внаслідок спільних трудових, грошових затрат сторін чи затрат другого з подружжя.  

З огляду на вищевикладене ОСОБА_3 може претендувати на спільність коштів, які вони внесли разом з ОСОБА_2 за час спільного проживання, що в свою чергу не може бути підставою задоволення її позовних вимог.

Відповідно до ст..ст. 10,11,60,130-131,213 ЦПК України суд вирішує спір на засадах змагальності та диспозитивності, в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Кожна сторона доказами повинна довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із ст. 79,88 ЦПК України, ст. 3 Декрету Кабінетів Міністрів України «Про державне мито» з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі  787,55 грн., а  також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 131, 209, 212 - 215 ЦПК України,  ст.ст.357, 368,369,372,391 ЦК України, ст.ст. 60,61,62,65,68,72, Сімейного Кодексу України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_8, в рівних частках – по ? частці за кожним.

Зобов’язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні квартирою, а саме надати ключі від вхідних дверей для ОСОБА_1.

Визначити порядок користування квартирою №18 по вул. Варшавській, буд.23, в м. Нетішин, виділивши ОСОБА_1 в користування житлову кімнату площею 20,6 м2., лоджію – площею 2,2 м2  , кладову – площею 1,6 м2; ОСОБА_2 – житлову кімнату площею 24,6 м2, лоджію – площею 2,4 м2, кладову – площею 2,9 м2, залишити в спільному користуванні кухню, ванну кімнату, вбиральню, коридор.

В решті частині позовних вимог відмовити.

Відмовити ОСОБА_2 в задоволені зустрічного позову до ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача  ДП НАЕК «Енергоатом» про припинення права власності на частку в квартирі.

Повернути ОСОБА_2 внесені грошові кошти, в сумі 21663,00 грн. на депозитний рахунок: отримувач ТУДСА в Хмельницькій області, банк ГУДКУ у Хмельницькій області, МФО 815013, код отримувача 26293548, р/р 37316010000015.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 787,55 грн. 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відмовити ОСОБА_3 в задоволені позову до ОСОБА_2 та ОСОБА_1, треті особи ДП НАЕК «Енергоатом» ВП «ХАЕС», орган опіки та піклування НМР про визнання права власності, та визначення порядку користування квартирою.

Рішення  може бути оскаржене до апеляційного суду Хмельницької області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через даний  місцевий  суд.


Суддя:ОСОБА_14



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація