Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області    

                            Справа № 2-217/11

З А О Ч Н Е    Р І Ш Е Н Н Я

Іменем          України

          10.05.2011

                                                                     Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді          Прижигалінській Т.В.,

при секретарі                    Тесля І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту визнання батьківства,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2, в якому просить визнати батьківство ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 до їх доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та судові витрати, обґрунтовуючи свої позовні вимоги наступним.

В серпні 2008 року позивач біля магазину «Продукти»на східній стороні                                   м. Синельникове випадково познайомилась з чоловіком на ім'я ОСОБА_2. Він розповів, що вже давно мав намір познайомитися з позивачем, бо часто бачив дівчину, так як вони проживають на одній вулиці Жовтневій. Позивач погодилася зустрітись з відповідачем, на що останній дав їй номер свого телефону, а увечері ОСОБА_2 під’їхав на автомобілі ВАЗ до будинку позивача та запропонував ОСОБА_1 проїхатись на автомобілі. З цього часу між сторонами виникли відносини. Олександр розповідав, що його подружнє життя не склалося, дружину він не кохає, натомість пропонував позивачу серйозні відносини, просив, щоб ОСОБА_1 стала його коханкою. Згодом позивач повірила у щирість почуттів ОСОБА_2 та їхні відносини перейшли у статеві стосунки. Відповідач обіцяв зареєструвати шлюб з ОСОБА_1 одразу після розлучення з дружиною. У лютому позивач відчула, що завагітніла,що засвідчив гінеколог. В той же день позивач розповіла про новину ОСОБА_2, але останній наголосив, що від нього вона не може бути вагітною, так як останній має урологічне захворювання, та порадив жінці перервати вагітність. Позивач була шокована такою відповіддю та повідомила, що їй доведеться народжувати дитину, у зв’язку з тим, що вже занадто великий термін вагітності і переривати її доктор не рекомендує у зв’язку з негативними наслідками. ОСОБА_4 заспокоївся, сторони продовжували підтримувати стосунки. Відповідач надавав матеріальну допомогу, обіцяв записати дитину на своє ім'я та зареєструвати їхні шлюбні відносини. 09.10.2009 року позивач народила дівчинку. Відповідач навіть не привітав з народженням дитини, але після виписки з пологового будинку приїздив раз на місяць побачитися з позивачем та дитиною. Відносини носили такий же характер як і до народження дитини. Обіцянки зареєструвати шлюб продовжувалися. Згодом стосунки між сторонами припинились остаточно. Відповідач не визнавав себе батьком їхньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, припинив близькі стосунки з позивачем та проживає разом зі своєю сімє'ю. У зв’язку з цим при реєстрації народження дитини у відділі реєстрації актів цивільного стану Синельниківського міськрайонного управління юстиції ім'я дитини та по батькові  у книзі реєстрації народжень записано у відповідності з ч.1 ст.135 СК України за вказівкою позивача. На даний час позивач вважає, що батько дитини повинен піклуватися про свою доньку і в свою чергу  дитина повинна знати свого батька, та носити його прізвище та по батькові. На підставі викладено просить провести експертизу ДНК, яка і зможе поставити крапку в сумліннях відповідача               ОСОБА_2 , який з метою уникнути відповідальності по вихованню та матеріального забезпечення дитини заявляє, що дитина не його.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, пояснили обставини справи таким чином як вони викладені вище, проти заочного розгляду справи не заперечували. Просили стягнути також з відповідача судові витрати за проведення експертизи в розмірі 3721,02 грн.

Відповідач в судове засідання не з’явився, але надав суду заяву, в якій просить відкласти судове засідання у зв’язку з неможливістю взяти участь у судовому засіданні з поважних причин, а саме через погане самопочуття спричинене застудою та/або іншим захворюванням (грип). Але документального підтвердження цьому не надав.

Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

          Враховуючи те, що заява відповідача про відкладення судового засідання у зв’язку з поганим самопочуттям чи захворюванням не обґрунтована та не підтверджена документально, суд вважає дану причину неповажною, та зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Суд, за заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, встановив наступне.

З копії свідоцтва про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, вбачається, що її матір’ю є позивач ОСОБА_1. В графі «батько»згідно ч.1 ст.135 СК України зі слів матері записано ОСОБА_6.

Відповідно до довідки квартального комітету №29 від 09.09.2010 року вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрована та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_6 разом з донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7.

Згідно висновку молекулярно-генетичної експертизи з встановлення батьківства №30 від 18.02.2011 року встановлено, що батьківство ОСОБА_2 у відношенні дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, не виключається. Громадянин ОСОБА_2 може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, з ймовірністю не менше 99,999%.

Згідно ч.3 ст.128 СК України  позов про визнання батьківства може бути пред’явлений матір’ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла  повноліття.

Відповідно до ч. 4 ст.128 СК України  позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві –пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення судових витрат у розмірі 3684,18 грн. за проведення експертизи та судових витрат в розмірі 8,50 грн. –держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи –37 грн. підлягають задоволенню так як підтверджені документально. Що стосується позовних вимог про стягнення судових витрат в сумі 36,84 грн., то суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, так як згідно квитанції №32447.227.2 дана сума є комісією з платника, тобто згідно ст..79 ЦПК України не є судовими витратами.

Таким чином, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково.

          На підставі викладеного та ч.3, 4 ст.128 СК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215, 224-226  ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

          Визнати батьківство ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, до їх доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9, та судові витрати держмито в сумі 8 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн. та витрати за проведення судової експертизи в сумі 3684, 18 грн.

В задоволенні позовних вимог про стягнення судових витрат в сумі 36 грн. 84 коп. відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні під час проголошення рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя:ОСОБА_7