Справа №2-248/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2011 року Київський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого судді                                                                                 Малютіної Н.М.,

при секретарі                                                                                            Негрій І.І.,

за участю представника позивача                                                            ОСОБА_1В

за участю представника відповідача                                                            ОСОБА_2,

за участю представника відповідача                                                            ОСОБА_3І

за участю третьої особи                                                                      ОСОБА_4П

          розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 митниці, Головного управління державного казначейства України у Донецькій області, третя особа –Прокуратура Київського району м. Донецька про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної противоправними діями митного органу, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної противоправними діями митного органу, мотивуючи свої вимоги тим, що 29 червня 2008 року вона звернулася до відповідача –ОСОБА_6 митниці –для митного оформлення належного їй на праві приватної власності автомобіля марки «Фольксваген Пассат», 2004 року випуску, двигун AWM243810, транзит МВБ 3424. Після цього було складено акт митного огляду, видано повідомлення про транзитне переміщення, автомобіль пройшов радіологічний, екологічний та санітарно-епідеміологічний контроль, проведено сертифікацію товару. Однак, 18.09.2008 року відділом митних платежів ОСОБА_6 митниці було видано картку відмови у прийняті митної декларації, митного оформленні транспортного засобу та пропуску через митний кордон України. З цього приводу позивач звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_6 митниці про визнання дій противоправними та зобов’язання вчинити певні дії. 17.12.2008 року постановою Донецького окружного адміністративного суду дії посадових осіб ОСОБА_6 митниці, які виразилася у відмові в прийняті митної декларації, митному оформленні транспортного засобу, який належить позивачу та пропуску через митний кордон України, визнані противоправними, картку відмови у прийняті митної декларації, митному оформленні транспортного засобу та пропуску через митний кордон України визнано недійсною, ОСОБА_6 митницю зобов’язано здійснити митне оформлення транспортного засобу, належного позивачу. 13.03.2009 року Донецьким апеляційним  адміністративним судом Донецької області постанову Донецького окружного адміністративного суду залишено без змін. Позивач вважає. Що внаслідок противоправних дій посадових осіб ОСОБА_6 митниці їй було заподіяно значну матеріальну та моральну шкоду з наступних причин: позивач є власником вищевказаного автомобіля, проте внаслідок незаконної відмови посадових осіб ОСОБА_6 митниці у прийнятті митної декларації, митному оформленні транспортного засобу позивача, позивач була обмежена у здійсненні свого права власності. Весь час, протягом якого ОСОБА_6 митницею вирішувалося питання щодо митного оформлення транспортного засобу, належного позивачу, та тривав довгий судовий розгляд позовної заяви, позивач була змушена утримувати зазначений транспортний засіб на складі тимчасового зберігання. Отже, через противоправні дії відповідача позивачем були понесені витрати з оплату послуг складу тимчасового зберігання та митного терміналу на загальну суму 5730,00грн.. Крім того, позивач зазнала значної моральної шкоди, оскільки вказані ситуація призвела до порушення її нормального ритму життя, погіршення відносин з оточуючими. Необхідність прикладання постійних зусиль для відновлення незаконно порушеного права призвело до появи у позивача дратівливості, безсоння, головного болю. Крім того, позивач протягом довгого часу не могла користуватися автомобілем, що значною мірою погіршувало її життя, вимагало додаткових зусиль та коштів для пересування. Моральну шкоду позивач оцінює у 5000,00грн. В зв’язку з тим, що позивач не володіє спеціальними знаннями із права, а також через те, що вона проживає не в тому місті, де розглядається судовий спір, вона змушена була звернутися по правову допомогу, на яку витрати склали 2500,00грн, а також сплачений судовий збір в розмірі 307,30грн. В подальшому позивач уточнила позовні вимоги  та просила суд стягнути з Державного бюджету України через органи державного казначейства України на її користь матеріальну шкоду в розмірі 5730,00грн, моральну шкоду в розмірі 5000,00грн,  а також судові витрати в розмірі 2807,30грн.

В судовому засіданні Представник позивача підтримала уточнені позовні вимоги (а.с.48) в повному обсязі, надала аналогічні пояснення викладеним в позовної заяві та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача  ОСОБА_6 митниці в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, мотивуючи свої вимоги тим, що позивач звернулася з позовом з вимогою стягнення з державного бюджету України матеріальної шкоди, завданої противоправними діями ОСОБА_6 митниці у розмірі 5730,00грн, моральної шкоди в розмірі 5000,00грн та судових витрат у розмірі 2807,30грн. Позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на ст..22 ЦК України. Згідно цієї статті особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, дійсно має право на їх відшкодування. В той же час даною нормою передбачено виключений перелік категорій, що підпадають під термін «збитки», а саме: витрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить робити для відновлення свого порушеного права; доходи, які особа могла б реально одержати за звичних обставин, якби її право не було порушене; збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачене відшкодування у меншому або більшому розмірі. Враховуючи зазначене, в спірному випадку позивачем жодним чином не доведено, за яких підстав вважати збитками, втрати, що нею понесені, і зв’язку із зберіганням автомобілю на складі, адже ні до втрат у зв’язку зі зниженням або пошкодженням речі, ані до реальних збитків ані до доходів такі витрати позивача жодним чином не відносяться. Більше того, втрати, що понесені позивачем, здійснені в рамках та під час митного контролю товарі. Обставини, що з’явилися підставою для звернення із даним позовом, випливають виключно з управлінської функції митниці, яка ОСОБА_7 кодексом України наділена повноваженнями із здійснення митного контролю та митного оформлення та по відношенню до позивача виступає як державний контролюючий орган. Згідно ст..1 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюється митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення норм цього кодексу та інших нормативно-правових актів. Згідно ст..99 МК України товари і транспортні засоби з моменту пред’явлення митному органу і до їх випуску відповідно до обраного митного режиму можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем. При цьому до ст.. 171 МК України товари, що зберігаються підприємствами на складах митних органів під митним контролем можуть бути видані їм лише після митного оформлення. ОСОБА_7 кодексом України ані іншим нормативно-правовим документом з митної справи не передбачено, що митний орган, будучи державним контролюючим органом, має компенсувати декларанту оплату послуг за зберігання товарів, відповідно яких митним органом здійснюються процедури митного контролю та митного оформлення. За таких обставин відсутні підстави вважати суми, які сплачені позивачем за зберігання товару відносно якого здійснювався митний контроль, такими, що підлягають стягненню з Державного бюджету України. Крім того, стягнення збитків як один із видів цивільно-правової відповідальності потребує наявності  усіх елементів складу цивільного правопорушення, позивачем не доведено причинно-наслідковий зв'язок між діями митниці з відмови у митному оформленні та витратами, які він поніс у зв’язку із зберіганням товару. Позивачем ніяким чином не обґрунтовано, яким чином та які його цивільні права порушені, які підстави відшкодування йому спірних коштів. Позивач також не обґрунтував свої вимоги щодо стягнення моральної шкоди, чим саме вона йому заподіяна. Що стосується судових витрат, то, згідно ст.. 90 ч.1 КАС України витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця у галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Разом з тим, ч.3 ст. 90 КАС України передбачений граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, яка відповідно до п.2 прикінцевих та перехідних положень цього кодексу визначений Постановою КМУ від 27.04.2006 року №590. Зокрема, згідно з п.п.2 п.1 Додатку до вказаної Постанови КМУ, витрати, пов’язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалене судове рішення і яка не суб’єктом владних повноважень, якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5% розміру мінімальної заробітної плати за робочий день. Ст..2 ЗУ «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»встановлено такий розмір мінімальної заробітної плати: з1 січня 2010 року –869грн., з 1 квітня - 884 гривні. Відповідно до ч.1 ст.52 КЗпП України для працівників установлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п’ятиденному тижня тривалість щоденної роботи визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації. Згідно ч.1 ст. 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівникам не може перевищувати 40 годин на тиждень. Тобто повни робочим днем вважається день тривалість 8 годин. В середньому на один місяць випадає 21 робочий день (168 робочих годин на тиждень). Враховуючи вищезазначене витрати на правову допомогу, які можуть бути компенсовані позивачеві за рахунок державного бюджету складають 42,00грн за наступним розрахунком: 884грн./168годин)*8год=42грн. Вважає позов позивача не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Представник відповідача –Державне казначейство України у Донецькій області –в судовому засіданні заперечував проти позову, мотивуючи свої вимоги тим, що ст.. 95 Конституції України встановлює, що виключно Законом «Про державний бюджет України»визначаються будь-які видатки держави, розмір і цільове спрямування цих видатків. Згідно ст.. 1174 ЦК України шкода завдана фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ними свої повноважень відшкодовується державою, у свою чергу ст.. 176 ЦК України встановлює розмежування відповідальності за зобов’язання між державою та юридичними особами, створеними державою, де держава не відповідає по зобов’язанням юридичної особи, а юридична особа не відповідає по зобов’язанням  держави. Ст.1172 ЦК України визначає, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов’язків. Тому у цьому випадку відповідальність за завдану шкоду настає відповідно до вимог ст..ст.1166,1167 ЦК України, згідно з якими шкода, завдана фізичним чи юридичним особам внаслідок неправомірних дій відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Таким чином відшкодування шкоди повинно здійснюватися за рахунок відповідного органу, а не за рахунок державного бюджету. ОСОБА_6 митниця має бюджетні рахунки відкриті в органах державного казначейства України для розрахунково-касового обслуговування на яких обліковуються бюджетні кошті. Підставою для компенсації судових витрат є рішення суду. Згідно з п.п.2 п.1 Додатку до вказаної Постанови КМУ, витрати, пов’язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалене судове рішення і яка не суб’єктом владних повноважень, якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5% розміру мінімальної заробітної плати за робочий день. Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди) встановлено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність шкоди, противоправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і противоправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіяні. В зв’язку з викладеним, просила відмовити позивачу в задоволені позову в повному обсязі.

Представник Київської районної прокуратури м. Донецька в судовому засіданні проти позову заперечувала та просила суд відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 митниці, Головного управління державного казначейства України у Донецькій області, третя особа – Прокуратура Київського району м. Донецька про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної противоправними діями митного органу підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачці на праві приватної власності належить автомобіль марки «Фольксваген Пассат», 2004 року випуску, двигун AWM243810, транзит МВБ 3424. 29 червня 2008 року позивач звернулася до відповідача –ОСОБА_6 митниці –для митного оформлення належного їй на праві приватної власності автомобіля марки «Фольксваген Пассат». Після цього було складено акт митного огляду, видано повідомлення про транзитне переміщення, автомобіль пройшов радіологічний, екологічний та санітарно-епідеміологічний контроль, проведено сертифікацію товару. 18.09.2008 року відділом митних платежів ОСОБА_6 митниці було видано картку відмови у прийняті митної декларації, митного оформленні транспортного засобу та пропуску через митний кордон України. З цього приводу позивач звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_6 митниці про визнання дій противоправними та зобов’язання вчинити певні дії. 17.12.2008 року постановою Донецького окружного адміністративного суду дії посадових осіб ОСОБА_6 митниці, які виразилася у відмові в прийняті митної декларації, митному оформленні транспортного засобу, який належить позивачу та пропуску через митний кордон України, визнані противоправними, картку відмови у прийняті митної декларації, митному оформленні транспортного засобу та пропуску через митний кордон України визнано недійсною, ОСОБА_6 митницю зобов’язано здійснити митне оформлення транспортного засобу, належного позивачу (а.с.7-11). 13.03.2009 року Донецьким апеляційним  адміністративним судом Донецької області постанову Донецького окружного адміністративного суду залишено без змін (а.с.12-17). Весь час, протягом якого ОСОБА_6 митницею вирішувалося питання щодо митного оформлення транспортного засобу, належного позивачу, ОСОБА_5 була вимушена утримувати зазначений транспортний засіб на складі тимчасового зберігання, що підтверджується актами виконаних робіт №5879\1 від 24.07.2008 року та №900\1 від 26.03.2009 року (а.с.18). Згідно фіскальному чеку позивачкою було сплачено послуги складу тимчасового зберігання та митного терміналу на загальну суму 5730,00грн. (а.с.19).

Зазначені обставини повністю підтверджуються не лише поясненнями представника позивача, а й дослідженими судом, матеріалами цивільної справи, які містять  постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17.12.2008 року, згідно якої дії посадових осіб ОСОБА_6 митниці, які виразилася у відмові в прийняті митної декларації, митному оформленні транспортного засобу, який належить позивачу та пропуску через митний кордон України, визнані противоправними, картку відмови у прийняті митної декларації, митному оформленні транспортного засобу та пропуску через митний кордон України визнано недійсною, ОСОБА_6 митницю зобов’язано здійснити митне оформлення транспортного засобу, належного позивачу. Ухвалу Донецького апеляційного  адміністративного суду Донецької області, згідно якої  постанова Донецького окружного адміністративного суду залишена без змін.

         Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст.. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

   Згідно ст. 1173, 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями, чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Тому суд приходить до висновку, що між діями відповідача  ОСОБА_6 митниці, збитками, заподіяними позивачці ОСОБА_5, є безпосередній причинний зв’язок, оскільки вищезазначені збитки у розмірі 5730,00грн. були неминучими та мають обов’язковий характер і причинний зв’язок з протиправною поведінкою з боку посадових осіб відповідача ОСОБА_6 митниці, які виразилася у відмові в прийняті митної декларації, митному оформленні транспортного засобу, який належить позивачу та пропуску через митний кордон України,  картки відмови у прийняті митної декларації, митному оформленні транспортного засобу та пропуску через митний кордон України. Данні дії відповідача ОСОБА_6 митниці не відповідають вимогам чинного законодавства і порушують законні права позивача, тобто є противоправними та такими, що завдали позивачу майнову шкоду, та спростовують доводи представника відповідача ОСОБА_6 митниці в тієї частині, що позивачем жодним чином не доведено, за яких підстав вважати збитками, втрати, що нею понесені, і зв’язку із зберіганням автомобілю на складі.

За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем ОСОБА_6 митниці умов чинного законодавства України з вини якого неправомірними діями позивачу було завдано шкоду у вигляді понесених нею збитків, а саме позивач вимушена  була утримувати зазначений транспортний засіб на складі тимчасового зберігання, суд приходить до висновку в частковому задоволенні позовних вимог, а саме стягнення збитків на користь позивача ОСОБА_5 у розмірі 5730,00грн.. Що стосується вимог позивача про стягнення на її користь 2500 грн., які вона витратила на правову допомогу згідно договору з ТОВ «Юридична фірма «ОСОБА_3 правозахисту», суд вважає за необхідним відмовити, оскільки в матеріалах справи відсутні данні, які підтверджували доводи позивача про сплату нею витрат у розмірі 2500 грн..     

           Що стосується вимог позивача в частині стягнення на її користь моральної шкоди, суд вважає необхідним зазначити наступне, що розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом на підставі позовних вимог, характеру дії особи, яка завдала шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31 березня 1995 року N 4 передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 9 вказаної Постанови відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Тому суд приходить до висновку, що з урахуванням зазначеної винної поведінки відповідача, винесення цього рішення суд вважає достатньою та справедливою компенсацією моральної шкоди, спричиненої ОСОБА_5 внаслідок протиправною поведінкою з боку посадових осіб відповідача ОСОБА_6 митниці, які виразилася у відмові в прийняті митної декларації, митному оформленні транспортного засобу, який належить позивачу та пропуску через митний кордон України,  картки відмови у прийняті митної декларації, митному оформленні транспортного засобу та пропуску через митний кордон України.

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.ч.1, 2 ст.60  ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлений цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

          Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, як беруть участь у справі.

Крім того, згідно з ч.1 ст.131 ЦПК України сторони зобов’язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів.

          Під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи, сторонам, в тому числі відповідачам, під час розгляду справи було роз’яснено їх права та обов’язки, в тому числі положення щодо змагальності процесу та необхідності надання доказів на підтвердження своїх доводів, сторонам було надано всі можливості для заявлення необхідних клопотань та надання доказів, що підтверджується протоколом судового засідання.

              На підставі викладеного та керуючись ст..ст. 1173,1174 ЦК України керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88,  212, 214, 215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 митниці, Головного управління державного казначейства України у Донецькій області, третя особа –Прокуратура Київського району м. Донецька про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної противоправними діями митного органу –задовольнити частково.

           Стягнути з Головного управління Державного Казначейства України в Донецькій області на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду, завданою протиправними діями ОСОБА_6 митниці у розмірі 5730 грн. (п’ять тисяч сімсот тридцять) грн. шляхом перерахування коштів на рахунок № 26250974408829 у відділенні №2 філії Публічного акціонерного товариства «Пумб»в м. Маріуполі, МФО 335742.  

Стягнути з Головного управління Державного Казначейства України в Донецькій області на користь ОСОБА_5 судові витрати у розмірі 8,50 (вісім) грн.. 50 коп. та 51 (п’ятдесят одну)грн.. шляхом перерахування коштів на рахунок № 26250974408829 у відділенні №2 філії Публічного акціонерного товариства «Пумб»в м. Маріуполі, МФО 335742.  

В решті позовних вимог відмовити.

З повним рішенням сторони та інші особи, які беруть участь у справі, можуть ознайомитися з 11 квітня 2011 року.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: