Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа №  22а-5794\11        Головуючий у суді І-ї інстанції  Кучеренко О.П.

                         Доповідач Гайсюк  О. В.   

Постанова

Іменем України

13.05.2011 року  колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області  у складі:

Головуючої судді –Белінська І.М.

          Суддів –Гайсюка О.В., Франко В.А.

розглянула в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі  Кіровоградської області на постанову Добровеличківського районного суду  Кіровоградської  області  від 16 лютого  2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області про зобов’язання відповідача здійснити нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.  

      Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -          

встановила:

      21 січня 2010 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області про зобов’язання відповідача здійснити нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.

     Зазначала, що має статус дитини війни та відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії їй не виплачувалось, просить визнати такі дії відповідача протиправними і зобов’язати відповідача провести  перерахунок та виплату підвищення до пенсії  за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року.

     Постановою Добровеличківського районного суду  Кіровоградської області  від 16 лютого 2010 року позов задоволено частково.

     Суд   визнав протиправною бездіяльність УПФУ в Добровеличківському районі Кіровоградської області  щодо не нарахування та невиплати підвищення до пенсії та зобов’язав відповідача  здійснити перерахунок та виплату позивачу  пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до  ст.6  Закону України “Про соціальний захист дітей війни”з урахуванням ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”за період  з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.  В решті заявлених вимог відмовлено.

     В апеляційній скарзі відповідач просить постанову суду першої інстанції  в частині задоволених позовних вимог скасувати і відмовити в задоволенні позову у зв’язку з його недоведеністю. Посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права.      

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус дитини війни. Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Отже, відповідно до положень вказаного закону, пенсія позивачу повинна виплачуватись із збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком.

Разом з тим обґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч.1 ст.99 КАС України (в редакції на час розгляду справи судом). Відповідно до ст.100 КАС України (в редакції на час розгляду справи судом) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справа «Стаббігс та інш. проти Великобританії»рішення від 22.10.1996 р., «Девеер проти Бельгії»рішення від 27.02.1980 р.).

Відповідач просив застосувати строк позовної давності та відмовити в позові принаймні за період 2007-2008 роки (а.с.18).

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що строк звернення до суду не пропущений, тому відсутні підстави для задоволення вимог позивача у поновленні строку на звернення до адміністративного суду, але з таким висновком суду погодитися не можна. Порушення прав позивача відбувалося періодично –кожного місяця, починаючи з 09.07.2007 року, а тому у нього було достатньо можливостей для своєчасного звернення до суду. Доводи позивача щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.  

Наведене свідчить, що підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, відсутні і суд помилково задовольнив позовні вимоги щодо перерахунку та виплати підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Позивач звернулася до суду 21 січня 2010 року, а тому, враховуючи річний строк звернення до суду, її права підлягали захисту з 21 січня 2009 року, але в межах заявлених нею вимог позов задоволенню не підлягає.

За таких обставин постанову суду не можна визнати законною і обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.195, ст.197, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ст.207 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області задовольнити частково.

Постанову Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 16 лютого 2010 року –скасувати.

В позові ОСОБА_2 відмовити.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

   Головуюча суддя:    

   Судді: