Справа № 22Ц-789/11Головуючий в суді першої інстанції:МИХАЙЛЕНКО А.В.
Категорія: 20 Доповідач: Нагорняк В.А.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.04.2011 м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого: Нагорняка В.А.
суддів: Мартьянової Л.І., Пащенко Л.В.
при секретарі: Зозулі Н.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3
на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 31 січня 2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за участю третьої особи без самостійних вимог – служби у справах дітей Вінницької міської ради про визнання недійсним договорів купівлі-продажу та застосування наслідків їх недійсності, -
в с т а н о в и л а :
Позивачі звернулись до суду зданим позовом. Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.04.2009р між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Даний договір було посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_8 і зареєстрований в електронному реєстрі права власності на нерухоме майно КМ ВМБТІ 09.06.2009р.
На час укладення договору зазначена квартира знаходилась у спільному користуванні всіх членів сім'ї ОСОБА_5: ОСОБА_2 (чоловіка), ОСОБА_4 (дочки) та неповнолітньої ОСОБА_9
05.12.2009р. ОСОБА_6 перепродав дану квартиру, уклавши з ОСОБА_7 договір купівлі-продажу, який було посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_10
Позивачі вважають, що при укладенні вказаних договорів купівлі-продажу квартири порушено вимоги ст. 41 Конституції України, ст. 17 ЗУ "Про охорону дитинства", ст.ст. 64, 156 ЖК України та ст.ст. 54,55,59 СК України, тому просять визнати їх недійсними.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 31 січня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з даним рішенням суду, ОСОБА_2, ОСОБА_4 оскаржили його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просять рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким їх позовні вимоги задоволити. Вважають, що підставою скасування рішення є невідповідність висновків суду фактичним обставинам та матеріалам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Матеріалами справи встановлено, що 01.04.2009р між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, згідно якого ОСОБА_6 придбав квартиру за 180950 грн., що еквівалентно 23500 доларів США (а.с. 20).
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_5 було надано нотаріусу власноручно підписану заяву про те, що спірна квартира перебуває в її особистій приватній власності, будь-яких прав щодо неї в інших осіб немає. Факти, викладені в заяві, приватним нотаріусом ОСОБА_8 перевірено. Приватним нотаріусом роз'яснено сторонам договору правові наслідки укладення договору купівлі-продажу. Сторони погодившись з цим підписали правочин. Волевиявлення учасників правочину було вільним та відповідало їх внутрішній волі.
Станом на 01.04.2009р., тобто на момент укладення даного договору, заборони щодо відчуження вищезазначеної квартири зареєстровано не було, квартира не знаходилася в іпотеці та в ній не були зареєстровані неповнолітні особи.
Таким чином, суд дійшов правильного висновку, що сторони домовились щодо усіх істотних умов договору і відбулося повне виконання останнього, а тому договір купівлі-продажу є правомірним та таким, що не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав та інтересів.
В свою чергу 05.12.2009р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, який є також правомірним та укладеним відповідно до вимог закону.
На час вчинення правочину ОСОБА_6 був власником майна, наділений повною цивільною дієздатністю, воля сторін правочину була направлена на настання реальних наслідків, передбачених правочином, правочин було вчинено у формі, встановленій законом.
Вирішуючи дану справу по суті заявлених позовних вимог та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дав належну та об’єктивну оцінку зібраним по справі доказам, ухвалив рішення, виходячи з доводів і заперечень сторін, з врахуванням принципу їх змагальності та диспозитивності цивільного судочинства. Судом повно з’ясовано обставини справи, котрі мають для неї значення, висновки суду відповідають цим обставинам. Відповідно до положень ст. 212 ЦПК України судове рішення належним чином мотивовано, тому підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.
Доводи апеляційної скарги необґрунтовані і висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 31 січня 2011 року залишити без змін.
Протягом двадцяти днів з дня проголошення ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді:
З оригіналом вірно: