Справа № 22Ц-1029/11Головуючий в суді першої інстанції:НЕЧИПОРУК Л.Ф.

Категорія: 45       Доповідач: Нагорняк В.А.  

                   АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                            УХВАЛА

                                 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

11.04.2011 м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

        головуючого: Нагорняка В.А.

        суддів: Мартьянової Л.І., Пащенко Л.В.

        при  секретарі: Кирилюк Л.М.           

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 22 лютого 2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Вінницької міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованого гаража, -

в с т а н о в и л а :

Позивачка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, мотивуючи свої вимоги тим, що вона та відповідачі є співвласниками будинковолодіння по АДРЕСА_1 Земельна ділянка, на якій розташовано будинок, була виділена рішенням виконкому Вінницької міської ради депутатів трудящих № 46/1395 від 6 грудня 1954 року в розмірі 513 кв.м., і ще 79 кв.м. було закріплено рішенням  виконкому Вінницької міської ради народних депутатів № 494 від 31 травня 1994 року.

Порядок користування земельною ділянкою між усіма співвласниками не встановлений і згоди щодо цього між ними не досягнуто, тому просить суд встановити порядок користування земельною ділянкою будинковолодіння по АДРЕСА_1

          Ухвалою суду від 24 листопада 2010 року залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Вінницьку міську раду.

          В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 позовні вимоги збільшила, за обставин, викладених у позовній заяві, просила встановити порядок користування земельною ділянкою відповідно до третього варіанту висновку  № 905 судової будівельно-технічної експертизи від 21 вересня 2010 року, відповідно до долей в спільній частковій власності на будинок. Крім того, просила суд усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, шляхом знесення самочинно збудованого гаража «К».

Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 22 лютого 2011 року в позові ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати як незаконне, необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального  права.

       Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

       Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

       Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.    

        Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з’ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи. Суд повинен кожен доказ проаналізувати, оцінити його достовірність та допустимість.

        Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

        Матеріалами справи встановлено, що згідно з рішенням третейського суду від 9 грудня 2003 року позивач ОСОБА_2 є власником 36/100 частин будинковолодіння АДРЕСА_1

          Співвласниками 27/100 частин цього ж будинковолодіння є відповідачка ОСОБА_3, 37/100 частин – відповідачка ОСОБА_4

          Відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи № 2983 на підставі договору забудови від 25.02.1955р. № 4-1993 громадянці ОСОБА_5 ( колишньому власнику) рішенням виконкому Вінницької міської ради народних депутатів трудящих № 46/1395 від 6 грудня 1954 року за будинком АДРЕСА_1 була відведена під забудову земельна ділянка площею 434 кв.м., рішенням Вінницької міської ради від 31 травня 1994 року за № 494 була закріплена в постійне користування земельна ділянка площею 79 кв.м.

          Відповідно до протоколу № 19 засідання комісії по розподілу земельних ділянок під будівництво житлових будинків від 2 грудня 1954 року, ОСОБА_5 ( попередньому власнику) було відведено земельну ділянку під будівництво будинку площею 500 кв.м. по АДРЕСА_1

          Таким чином, загальна площа земельної ділянки, наданої під будинковолодіння АДРЕСА_1 з врахуванням рішення виконкому № 494 від 31 травня 1994 року про виділення в постійне користування 79,0 кв.м. земельної ділянки, складає 579 кв.м.

          Дана обставина не була врахована експертом при виконанні судової будівельно-технічної експертизи № 905 від 21 вересня 2010 року, відповідно до варіанту третього якої, позивачка просила суд встановити порядок користування спірною земельною ділянкою. Висновки експерта є необґрунтованими та неправильними, оскільки суперечать дійсним обставинам справи.

          З матеріалів інвентаризаційної справи № 2983 вбачається, що межі земельної ділянки між сусідніми будинковолодіннями не змінювались.

          Таким чином, судом встановлено, що між попередніми співвласниками будинковолодіння АДРЕСА_1 був встановлений порядок користування земельною ділянкою і даний порядок не ущемляє законні права  сторін, не позбавляє їх можливості належно користуватись будинком і здійснювати догляд  за ним.

         При вирішенні позову  в частині усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованого гаража під літерою «К», суд прийшов до правильного висновку, що перебіг позовної давності закінчився 9 грудня 2006 року, а з позовом про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованого гаража ОСОБА_2 звернулася лише 8 грудня 2010 року, тобто, після спливу строку позовної давності.

       Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні позову ОСОБА_2

      Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, судом правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, тому   підстав для зміни чи скасування судового рішення немає.

       Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

       Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

       Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 22 лютого 2011 року залишити без змін.

       Протягом двадцяти днів з дня проголошення ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.    

        Головуючий:

        Судді :

З оригіналом вірно: