Справа № 11-108/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

іменем України

09 лютого 2011 року                                                               місто Вінниця

колегія суддів судової палати з кримінальних справ

апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого Рупака А.А.

суддів Ляліної Л.М., Петришина І.П.

з участю прокурора Кузьміна С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці справу за апеляціями прокурора, який брав участь в розгляді справи –помічника прокурора Барського району Вараниці В.М., засудженої ОСОБА_1 на вирок Барського районного суду Вінницької області від 29 листопада 2010 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку села Муромське Білогородського району АР Крим, жительку міста АДРЕСА_1 українку, громадянку України, з вищою освітою, одружену, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, приватного підприємця, раніше не судиму,

визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.172 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень в дохід держави.

За ч.1 ст.366 КК України виправдано за відсутністю складу злочину.

Відповідно до вироку суду, ОСОБА_1 будучи приватним підприємцем, будучи наділеною правом прийому на роботу та звільнення працівників та зобов’язаною дотримуватись трудового законодавства, в період часу з літа 2007 року по квітень 2009 року допустила грубе порушення законодавства про працю відносно найманих працівників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яка має дитину до 14 років.

Зокрема ОСОБА_1 в порушення ст.ст.24, 24№ КЗпП не уклала з найманими працівниками трудові договори у письмовій формі та не зареєструвала їх в державній службі зайнятості.

В порушення ст.253 КЗпП та ст.ст.1, 35 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»не зареєструвалась у виконавчій дирекції Фонду загальнообов’язкового соціального страхування України на випадок безробіття як платник страхових внесків, не зареєструвала найманих працівників від нещасного випадку та не зареєструвалась у фонді соціального страхування від нещасних випадків.

Крім цього ОСОБА_1 виплачувала найманим працівникам заробітну плату, нижчу за встановлену законом мінімальну заробітну плату.

В апеляції прокурора ставиться питання про скасування вироку через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м’якості та постановлення нового вироку. На думку прокурора судом не взято до уваги докази, які підтверджують вину засудженої у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, внаслідок чого суд безпідставно виправдав її за вказаним пунктом обвинувачення. Також при призначенні покарання суд не врахував суспільну небезпечність вчиненого злочину та ставлення засудженої до їх наслідків, через що призначив надто м’яке покарання.

В апеляції засудженої ставиться питання про скасування вироку суду через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та закриття провадження у справі за відсутністю в її діях складу злочину.  Апеляція мотивована тим, що суд не взяв до уваги показання потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, даних ними в ході судового слідства про те, що вони лише проходили практику в перукарні «Шарм». Показання інших свідків не підтверджують її вину.

Заслухавши доповідача, прокурора Кузьміна С.В., який підтримав апеляцію, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції учасників процесу підлягають до часткового задоволення.

У відповідності до вимог ст.323 КПК України вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Цих вимог закону суд першої інстанції при постановленні вироку не дотримався.

Частиною 2 статті 172 КК України передбачена кримінальна відповідальність за грубе порушення законодавства про працю щодо матері, яка має дитину віком до 14 років.

З огляду на диспозицію зазначеної норми, у кожному конкретному випадку при встановленні факту порушення законодавства про працю суд повинен на підставі аналізу та оцінки всієї сукупності фактичних даних, що містяться у справі, зробити висновок про те, що це порушення є грубим, та навести у вироку відповідні обґрунтування.

Усупереч наведеному, визнаючи ОСОБА_1 винуватою у вчиненні грубого порушення законодавства про працю щодо потерпілих, суд ніяких суджень та обґрунтувань того, що допущене засудженою порушення законодавства про працю було грубим, у вироку не навів.

Крім цього, виправдовуючи ОСОБА_1 за ч.1 ст.366 КК України суд в обгркнтування прийнятого рішення зазначив, що в останньої не було умислу на внесення неправдивих відомостей до звітів, що подавались до Барської МДПІ, оскільки вона вважала, що працівники не мали з нею офіційних трудових відносин. Проте суд не спростував докази, наведені досудовим слідством щодо доведеності її вини в інкримінованому злочині. Крім цього, визнаючи винною ОСОБА_1 за ч.2 ст.172 КК України суд вказав на грубе порушення засудженою трудового законодавства, в тому числі вимог КЗпП України щодо обов’язкового додержання письмової форми трудового договору.

Тому в даному випадку висновки суду в частині визнання винною за ч.2 ст.172 КК України суперечать висновкам щодо виправдання за ч.1 ст.366 КК України.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляції прокурора, який брав участь в розгляді справи –помічника прокурора Барського району Вараниці В.М., засудженої ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Барського районного суду Вінницької області від 29 листопада 2010 року відносно ОСОБА_1 за ст.172 ч.2, 366 ч.1 КК України скасувати, справу повернути на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Судді:     З оригіналом вірно: