Справа № 11-130/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

іменем України

26 січня 2011 року                                                                      місто Вінниця

колегія суддів судової палати з кримінальних справ

апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого Рупака А.А.

суддів Ващук В.П., Федчука В.В.

з участю прокурора Кузьміна С.В.

адвокатів ОСОБА_1

засудженого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці справу за апеляцією захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 03 грудня 2010 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, в силу ст.89 КК України не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначено покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Стягнуто з засудженого на користь Вінницького обласного художнього музею 1208 (одну тисячу двісті вісім) гривень судових витрат за проведення мистецтвознавчої експертизи.

Відповідно до вироку суду, ОСОБА_2 в ніч з 27 на 28 травня 2010 року в місті Немирові, з метою заволодіння чужим майном проник до приміщення неврологічного відділення Немирівської ЦРЛ, що по вулиці Євдокименка 21, звідки таємно викрав картину «»вартістю 8000 гривень.

Крім цього ОСОБА_2 в ніч з 05 на 06 червня 2010 року в місті Немирові, з метою заволодіння чужим майном, повторно проник до приміщення дитячої поліклініки Немирівської ЦРЛ, що по вулиці Євдокименка 21, звідки таємно викрав картину «На тренуванні»вартістю 16000 гривень.

В апеляції захисника ставиться питання про зміну вироку суду через  невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості. На думку захисту суд не врахував пом’якшуючі обставини –відшкодування школи та сприяння слідству в розкритті злочину, внаслідок чого помилково дійшов висновку про можливість виправлення і перевиховання засудженого виключно в умовах ізоляції від суспільства. Просить звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з призначенням іспитового строку на підставі ст.75 КК України.

Апеляція прокурора відкликана до початку розгляду справи.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1, які підтримали доводи апеляції, думку прокурора Кузьміна С.В. про законність та обґрунтованість вироку, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція засудженого підлягає до задоволення.

Суд правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину. Даний висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та належним чином перевірених судом доказах, які в апеляції не заперечуються.  

Водночас наведені в апеляції захисника доводи про порушення закону при призначенні засудженим покарання є обґрунтованими. Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Проте зазначені вимоги закону судом не дотримані, а призначення основного покарання, що належить відбувати реально є несправедливим внаслідок суворості. Так, суд встановив пом’якшуючу вину обставину –щире каяття у вчиненому злочині. Однак поза увагою суду залишились інші обставини, які відповідно до ст.65 КК України пом’якшують покарання –визнання вини, сприяння слідству в розкритті злочину, відшкодування заподіяної шкоди.

Зазначені обставини, в сукупності з даними про особу засудженого та ставленням до вчиненого, його сімейний та соціальний стан, зокрема, що він проживає з матір’ю, яка згідно медичних документів потребує стороннього догляду, дають суду підстави вважати, що в ОСОБА_2 наявні соціальні стримуючі чинники, які забезпечать в подальшому його належну поведінку та з огляду на викладене його виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, через що ОСОБА_2 може бути звільнений від відбування призначеного судом покарання з призначенням іспитового строку відповідно до ст.75 КК України.

При цьому на думку колегії суддів на засудженого слід покласти обов’язки, передбачені ст.76 КК України.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 задовольнити.

Вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 03 грудня 2010 року відносно ОСОБА_2 за ч.3 ст.185 КК України змінити в частині призначеного покарання.

Звільнити ОСОБА_2 від призначеного судом покарання відповідно до ст.75 КК України з призначенням іспитового строку терміном на 3 (три) роки.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов’язки:

-          не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи;

-          повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання чи роботи;

-          періодично з’являтись для реєстрації до органів кримінально-виконавчої системи.

Звільнити ОСОБА_2 з-під варти з зали суду.

В решті вирок залишити без змін.

Судді: