У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
|
Дриги М.Д., Пшонки М.П., Прокопчука Ю.В., |
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 26 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 19 березня 2004 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнаня таким, що втратив право користування жилим приміщенням, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення в житло і усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням ,
в с т а н о в и л а :
В вересні 2002 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про визнання його втратившим право на користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1. В своєму позові позивачка зазначила, що відповідач прописаний за вказаною адресою, проте з вересня 2001 року у вказаній квартирі не проживає, одружився, від шлюбу має дитину і фактично проживає на житловій площі дружини за іншою адресою. Враховуючи, що на прописаній жилплощі він не проживає без поважних причин більше шести місяців, то відповідно до діючого законодавства втратив право на користування даним жилим приміщенням.
Одночасно у жовтні 2002 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 в якому вказав, що остання без його відома в серпні 2002 року прописалася у вказаній квартирі та поміняла там замок, ключі від якого йому не дає, у вказану квартиру його не пускає і чинить йому першкоди у користуванні даним житлом, та просив суд своїм рішенням вселити його у спірну квартиру зобов'язавши ОСОБА_1 не чинити перешкод в її користуванні.
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 26 грудня 2003 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 19 березня 2004 року, в задоволенні позовних вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право на користування жилим приміщенням відмовлено, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення у житло і усунення перешкод в його користуванні задоволено повністю.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права й порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить судові рішення скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд.
Згідно вимог статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути лише неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до положень статті 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушень судом норм матеріального або процесуального права, які вплинули на законність судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.
Керуючись статтею 332 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 26 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 19 березня 2004 року залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
Дрига М.Д. Прокопчук Ю.В. Пшонка М.П.