Перша інстанція
Код суду 2702
Справа №2-1156/2011
Категорія
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(повний текст)
28 січня 2011 року м. Севастополь
Гагарінський районний суд м. Севастополя у складі:
головуючого: судці Майданіка А.П.,
при секретарі: Гладневій Н.Ю., Гоголевої І.А., Потьомкіної А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення до квартири, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права спільної часткової власності та сплати грошової компенсації за 1/4 частку у сумісному майні, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про вселення до квартири АДРЕСА_1.
Вимоги мотивовані тим, що йому та відповідачу належить спірна квартира по ? та ? відповідно. Відповідач чинить перешкоди у його вселені.
Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про припинення права спільної часткової власності на спірну квартиру відповідача ОСОБА_1 та сплати йому грошової компенсації за 1/4 частку у сумісному майні у сумі 85608 грн.
Вимоги мотивовані тим, що вона та відповідач є власниками двокімнатної квартири (загальною площею 42,5 складається з двох житлових кімнат 10,1 кв.м та 16,2 кв.м) та їм належить по ? та ? частки відповідно. У них склалися ворожі стосунки. Між ними не можливо досягнути угоди стосовно користування, т.я. між ними постійно відбуваються сварки, частка відповідача є незначною, в зв’язку з чим не можливо провести поділ в натурі та встановити порядок користування квартирою, у відповідності з частками у спільній сумісні власності, на теперішній час у відповідача є постійне місце проживання, вона поклала на депозитний рахунок суду 85608 грн., які відповідають ? частки вартості у квартирі.
Ухвалою суду від 18 листопада 2010 року були справи були об’єднанні в одне провадження.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав, наполягає на їх задоволенні, заперечує проти задоволення позову ОСОБА_2, ОСОБА_2 та її представник наполягають на задоволенні її позову, заперечують проти задоволення позову ОСОБА_1.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, до ходить до висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст.391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб’єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
За нормами ч. ч. 1, 3 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
За ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Згідно роз’яснень, викладених у п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04 жовтня 1991 року „Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок ”, у разі неможливості поділу в натурі жилого будинку (квартири), що знаходиться у спільній частковій власності, суд може за відповідним позовом установити порядок користування сторонами цією частиною, при якому відособленні приміщення передаються їм у користування відповідно до частки кожної з них у праві власності, а інші приміщення і будівлі залишаються у спільному користуванні.
Як роз’яснено в абз. 3, 4 п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04 жовтня 1991 року „Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок”, розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди –судом по дійсній вартості будинку. При цьому, під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за якої він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.
У судовому засіданні встановлено наступне:
Власниками спірної квартири є ОСОБА_2, якій належить ? частки, та ОСОБА_1, якому належить ? частка, що підтверджується довідкою БТІ ДРОНМ СМР від 03.03.2010 р., свідоцтвом про право власність за законом від 11.04.2008 р. де є реєстраційний напис про визнання за ОСОБА_2 права власності на квартиру у вигляді ? часток та рішенням Гагарінського районного суду міста Севастополя від 03.12.2009 року, яким визнане за ОСОБА_1 право власності на ? частку квартири.
Згідно довідок РЕП-23 від 06.07.2010 р. та від 16.10.2010 р. ОСОБА_1 постійно проживає у квартирі АДРЕСА_2 з родиною у складі 3-х осіб.
Квартира АДРЕСА_3 складається з 2-х кімнат -16,2 кв.м. та 10,1 кв. з лоджією 0,7 кв.м. Житлова площа зазначеної квартири становить - 26,3 кв.м., загальна площа 42,5 кв.м., що підтверджується довідкою-характеристикою № 283, яка видана КП БТІ ДРОНМ СМР від 26.02.2008 року.
Отже, виходячи з вимог закону на частку ОСОБА_1 у вигляді ? частки у праві власності на квартиру припадає 6,57 кв.м. жилої площі (26,3:4).
Спірна квартира не містить кімнати саме такої жилої площі, найменша жила кімната має площу 10,1 кв.м, що на 3,52 кв.м. більше ніж ? частка. Відступ від частки у квартирі у розмірі 3,45 кв.м. є значним, що буде порушувати права іншого співвласника - ОСОБА_2
Таким чином, виділити в натурі ? частини на яку припадає 6,57 кв.м у квартири з утворенням окремих квартир, які б відповідали вимогам діючих будівельних норм, не уявляється можливим. Отже, спірна квартира, яка складається з двох жилих кімнат загальною площею 26,3 кв.м, є неподільною в натурі.
Судом встановлено, що між сторонами склалися неприязні стосунки.
Вартість квартири становить 342435 грн., що підтверджується звітом про оцінку майна, проведеного ПП «АН ВІКТРІЕЛТІ»22.04.2010 р.
Таким чином вартість ? частки квартири складає 85608,75 грн., 25.06.2010 р. ОСОБА_2 внесена на депозитний рахунок суду зазначену сума, що підтверджується квитанцією №1422.887.1 «ПриватБанку».
За таких обставин, враховуючи, що квартира є неподільною річчю, ? частка, що належить ОСОБА_1, є незначною, а спільне володіння та користування ним є неможливим, внесення ОСОБА_2 грошових коштів на депозитний рахунок, суд приходить до висновку про можливість припинення права власності ОСОБА_1 на ? частину спірної квартири.
Враховуючи наведене, грошові кошти в сумі 85608,75 грн., попередньо внесені ОСОБА_2 на депозитний рахунок, підлягають зверненню на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації вартості ? частини спірної квартири.
Оскільки право власності ОСОБА_1 на ? частину спірної квартири припинено, а ОСОБА_2 сплачена грошова компенсація цієї частки, право власності на ? частину спірної квартири має бути визнано за ОСОБА_2
Виходячи з того, що суд прийшов до висновку про припинення права власності ОСОБА_1 на ? частину в спірній квартирі та сплати на його користь грошової компенсації ринкової вартості цієї частки, то й позовні вимоги ОСОБА_1, які ґрунтуються на положеннях закону про захист права власності, задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 358, 364, 365 ЦК України, п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на жилий будинок», керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 213, 215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення до квартири - відмовити.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права спільної часткової власності та сплати грошової компенсації за ? частку у сумісному майні - задовольнити.
Припинити право власності ОСОБА_1 на ? частину у квартирі АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за ? частку у квартирі АДРЕСА_1 у сумі 85608 грн.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частку у квартирі АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_1.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10-ти днів з дня його проголошення до апеляційного суду через суд першої інстанції, якій ухвалив оскаржуване судове рішення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10-ти днів з дня отримання копії рішення.
Копія вірна
Рішення не набуло чинності
Суддя Гагарінського районного суду
м. Севастополя підпис А.П. Майданік
Суддя Гагарінського районного суду
м. Севастополя А.П. Майданік