Справа 2-45/2007

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

31 травня 2007 року Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого -        судді                  Жаботинської С.В.

при секретарі                                                Костенко Ю.О., Циганенко О.В.

за участю позивача                         ОСОБА_1

представників відповідача             Литвиненко Р.С., Сисоева С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ясинувата цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" ВАТ «ГАК «Автомобільні дороги України» про відшкодування шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ДП "Донецький облавтодор" ВАТ «ГАК «Автомобільні дороги України» про відшкодування шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 28 січня 1997 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди з вини водія Авдїївської ШЕУ-620 він одержав тяжкі тілесні ушкодження, в результаті чого став інвалідом, а водій ОСОБА_2був засуджений.

Медико-соціальною експертизою від 7 травня 1997 року йому встановлена друга група інвалідності, 22 серпня 2005 року після чергового огляду була підтверджена друга група інвалідності загального захворювання.

Згідно з рішенням Ясинуватського міськрайонного суду від 20.12.2005 року відповідач відшкодовував йому шкоду, спричинену джерелом підвищеної небезпеки до 31 серпня 2006 року.

Його професійна працездатність втрачена на 70 відсотків. В даний час його заробітна плата складала б 1849 грн. 19 коп., а призначена пенсія складає 379 грн.44 коп. Різниця між втраченим заробітком і пенсією становить з урахуванням ступеню втрати працездатності 1294,43 грн., яку позивач просить стягувати щомісяця з відповідача, починаючи з вересня 2006 року. Крім того, ним понесені витрати на лікування і придбання медикаментів на суму 461,30 грн., які позивач також просить стягнути з відповідача.

В ході розгляду справи позивач доповнив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача 180,55 грн. витрачені на придбання медикаментів та моральну шкоду в розмірі 10000 грн., посилаючись на те що відповідач навмисно і безпідставно затягує судовий розгляд, що погано впливає на стан його здоров'я.

Судом в якості 3-ї особи притягнуто ОСОБА_3

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача, позовні вимоги не визнав посилаючись на те, що у довідках про середню заробітну плату вказані різні суми, в наданих позивачем квитанціях щодо придбання ліків вказані препарати, які не відповідають захворюванню, а саме сердечні, слабітельні, також не вказані в якій кількості необхідно їх придбати, не надані позивачем рецепти лікаря щодо придбання ліків, а також не на всіх квитанціях стоять підписи осіб, що їх видали та дати. Що стосується стягнення моральної шкоди, то він не погоджується у зв'язку із тим, що відповідач діяв у рамках закону і судовий процес навмисно не затягував.

Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2просив справу розглянути за його відсутністю, проти позову не заперечує, про що надав заяву.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 1-3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", питання про відповідальність за ушкодження здоров'я позивача ОСОБА_1 має вирішуватись на підставі відповідних норм цивільного законодавства, бо каліцтво йому заподіяно організацією (громадянином), не зобов'язаними сплачувати за потерпілого внески по державному соціальному страхуванню.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Таким чином, суд вважає за необхідне до правовідносин між сторонами по справі застосовувати норми діючого Цивільного кодексу України, бо правовідносини, що виникли між ними в 1997 році, продовжують існувати і в теперішній час.

Відповідно до ч. 2 і ч. 5 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з ч.І ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток, втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до ч.З ст. 1195 ЦК України шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я.

Судом встановлено, що відповідно до вироку Ясинуватського районного суду від 23.07.1997 р. (а.с. 59), в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 28 січня 1997 року з вини водія Авдіївської ШЕД № 620, що була власником джерела підвищеної небезпеки, позивач отримав тілесні ушкодження, у результаті яких став інвалідом другої групи (а.с.25).

Із матеріалів справи № 2-2040/2005, а саме наказу Міністерства транспорту України від 12.07.2000 року № 363 (а.с. 34-36), наказу ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" ДП "Донецький облавтодор" (а.с 37), а також з п.1.2 Статуту дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" (а.с. 32) вбачається, що відповідач є правонаступником Авдіївської шляхово-експлуатаційної дільниці № 620, а тому повинен відповідати за її зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 1197 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку, що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку, який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеню втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

Разом з тим, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.12 постанови від 27 березня 1992 року № 6 з наступними змінами, перерахування суми втраченого заробітку провадиться у разі зростання в попередньому календарному році середньої заробітної плати в галузях національної економіки.

Згідно висновку експерта обласного бюро судово-медичної експертизи від 02.01.2007 року № 85 (а.с. 71-75) професійна працездатність Животова В.Я втрачена на 70 відсотків.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України встановлення групи інвалідності потерпілих, причин і часу її виникнення провадиться в усіх випадках МСЕК. Ступінь втрати професійної працездатності (у процентах), потребу в додаткових видах допомоги визначають: МСЕК - якщо шкода була заподіяна у зв'язку з виконанням працівником трудових відносин, судово-медичною експертизою - в решті випадків.

Згідно з ч. 7 ст. 8 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини.

Таким чином, суд вважає, що для розрахунку середньої заробітної плати позивача необхідно керуватись Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів  України від 26 вересня 2001 року № 1266 (далі - Порядок).

Разом з тим, згідно з п.12 Порядку, якщо на дату звернення за страховою виплатою особа, яка має у зв'язку з ушкодженням здоров'я право на отримання страхових виплат, вже не працює на виробництві, з яким пов'язана втрата працездатності, середня заробітна плата обчислюється, виходячи с середньої заробітної плати відповідного працівника на підприємстві, де працювала зазначена особа до моменту ушкодження здоров'я.

Як видно з копії трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.43 справи № 2-2040/2005), на момент ушкодження здоров'я він працював водієм пожежного автомобілю.

Рішенням Ясинуватського міськрайонного суду від 20.12.05 р. (а.с. 65) з Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» на користь ОСОБА_1 стягнуто в рахунок відшкодування регресних виплат по 31 серпня 2006 p., а тому стягнення по даній справі повинно здійснюватися з 01 вересня 2006 р.

Згідно наданої довідки, середня заробітна плата водія пожежного автомобілю відповідної категорії Ясинуватського загону воєнізованої охорони на 1 вересня 2006 р. року складає (березень - 1895,53 грн., квітень - 1791, 26 грн., травень -1794, 47 грн., червень - 1811,15 грн., липень - 1884,71 грн., серпень - 1841,37 грн. , а всього -11018,29 грн. : 6 місяців) - 1836, 38 грн. (а.с. 78).

При таких обставинах розмір регресних виплат з 1 вересня 2006 р. повинен складати (1836,38 грн. х 07) 1285,46 грн.

Крім того, згідно з висновком експертизи від 02.01.2007 р. (а.с.71-75) та висновку ВКК від 26.03.07 р. позивач неодноразово звертався за медичною допомагою і знаходився на лікуванні з приводу лікування після травми 1997 року (з 26.10.2005 р. по 9.11.2005 p., з 26.01.2006 р. по 9.02.2006 p., з 30.06.2006 р. по 14.07.2006 p., з 20.12.2006 р. по 27.12.2006 p.). Згідно наданих позивачем документів про понесені на це лікування витрати, вони відповідають періодам його перебування на лікуванні та медичним призначенням (а.с.4, 5, 8, 9, 11, 12, 106 - 114), і знайшли своє підтвердження на суму (53,15 грн., 81 грн., 40 грн., 101,45 грн., 185,70 грн., 157,95 грн., 15.60 грн.) 634,85 грн., у зв'язку із чим суд не може погодитись із доводами представника відповідача, що призначені і придбані позивачем препарати не відповідають захворюванню позивача та необхідної кількості, а також не підлягають стягненню у зв'язку з відсутністю на довідках печаток та дат придбання, оскільки до довідок долучені чеки із датами здійснення касових операцій.

Що стосується непогодження представника відповідача із позовом у зв'язку із різницею у довідках про середню заробітну плату працівника Ясинуватського загону военизованної охорони, то суд не може із цим погодитись, оскільки як показала допитана в якості свідка ОСОБА_4, довідка, що знаходиться на а.с. 78 більш точна і правильна, оскільки до середньої заробітної плати увійшли заробітна плата, пайкові, вислуга років, а у довідці на а.с. 10 дані застарілі.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено навмисне затягування відповідачем розгляду справи та вплив на його стан здоров'я з цього приводу.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. З, 10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК Україна, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

 Стягнути з    дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" ( код ЕДРПОУ 32001618 ГУПИБ у Донецькій області,  р/р 26007301751920,  МФО  334635,  ОКПО 32001618) на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування регресних виплат щомісяця по 1285,46 грн., починаючи з 1 вересня 2006 року.

Стягнути з дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" (код ЕДРПОУ 32001618 ГУПИБ у Донецькій області, р/р 26007301751920, МФО 334635, ОКПО 32001618) на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування додаткових витрат на лікування і придбання медикаментів на суму 634,85 грн.

В решті частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ДП"Донецький облавтодор" на користь держави судовий збір в сумі 51 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або протягом десяти днів з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.