копія
Справа 33-146/11, 2011 року Головуючий в 1-й інстанції Вознюк
Категорія: ст.185 КУпАП
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 квітня 2011 року м. Хмельницький
Суддя апеляційного суду Хмельницької області Ващенко С.Є., з участю секретаря Гуменюк Н.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького міськрайонного суду від 28 січня 2011 року,
в с т а н о в и в:
Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 28 січня 2011 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, непрацюючого,
визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.185 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі –КУпАП), та накладено на нього стягнення у виді 136 гривень штрафу.
За постановою суду 06 листопада 2010 року о 12 годині 00 хвилин ОСОБА_1 в м. Хмельницькому по провулку Разіна, 3 здійснив непокору законним вимогам працівників міліції, а саме: на вимогу працівників міліції, які перебували при виконанні службових обов'язків, при проведенні оперативно-розшукових заходів запропонували йому сісти в службовий автомобіль для доставки у відділок міліції, проте останній не підкорився їх законному розпорядженню, намагався вдарити працівника міліції, чим вчинив злісну непокору, внаслідок чого до нього були застосовані спецзасоби.
За змістом апеляційної скарги ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення права на захист, просить в ній постанову суду скасувати, а справу закрити. При цьому стверджує, що в дійсності працівники міліції не представлялися і посвідчення не показували, в умовах його затримання за підозрою у вчиненні злочину у нього не було об’єктивної можливості чинити опір двом фізично підготовленим працівникам міліції. Вважає, що протокол працівники міліції склали з метою уникнути відповідальності за вчинені відносно нього незаконні дії. Вказує, що на його вимогу суд не призначив йому захисника. Звертає увагу й на те, що в основу свого рішення суд поклав лише заяви та пояснення працівників міліції і не в повному обсязі дослідив обставини справи.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1, який підтримав апеляцію, посилаючись на зазначені в ній доводи та стверджував, що його затримували 6-8 осіб в цивільному одязі, які не представились, а лише запитали як його звати, і, отримавши відповідь, одразу почали бити і поміщати в приватний автомобіль, в якому одягнули наручники, і лише після цього сказали, що вони працівники міліції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, вважаю, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 185 КУпАП передбачена відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції при виконанні ним службових обов’язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв’язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Виходячи з такого змісту диспозиції вказаної статті, у протоколі про адміністративне правопорушення, відповідно до ст.256 КУпАП, необхідно обов’язково зазначати, що працівники міліції діяли при виконанні службових обов’язків і які саме (у чому полягали) їх законні розпорядження чи вимоги, які не виконала особа, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Однак у протоколі про адміністративне правопорушення ці відомості відсутні. У ньому лише зазначено: „06.11.2010 р. близько 12 год гром. ОСОБА_1, вчинив злісну непокору вимогу працівникам міліції, намагався вдарити працівника міліції біля будинку АДРЕСА_1”. Тобто викладене у протоколі обвинувачення є неконкретним і позбавляє можливості ефективно захищатися від нього.
У зв’язку з цим суддя, у провадженні якого знаходилася справа, за змістом п.2 ст.278 КУпАП, ще зі стадії підготовки справи до розгляду повинен був своєю постановою повернути матеріали справи органу, який порушив адміністративне переслідування.
Проте суддя, не тільки не виконав вимог цього закону, але й вийшов за межі обвинувачення, викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення, що суперечить вимогам ст.275 КПК України, які як аналогію закону слід застосовувати й при розгляді справи про адміністративне правопорушення, оскільки відповідно до висновків Європейського суду з прав людини, викладених у п.21 рішення у справі „Надточій проти України”, адміністративні стягнення за суттю є кримінальними покараннями. При цьому суд сам порушив право ОСОБА_1 на захист.
За таких обставин постанова суду не може залишатись чинною і підлягає скасуванню з направленням матеріалів до органу, який порушив справу про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.8 ст.294 КУпАП, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Хмельницького міськрайонного від 28 січня 2011 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а матеріали справи направити начальнику Південно-Західного відділу міліції ХМВ УМВС України в Хмельницькій області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя /підпис/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області С.Є.Ващенко