АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19  квітня  2011  року                                                              м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

          головуючого Бреславський  О.  Г.

          суддів: Одинака О.О., Кулянди М.І.

          секретаря: Злой В.П.

з участю: апелянта ОСОБА_1, представника апелянта ОСОБА_2, представників позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Чернівецької міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Першотравневого  районного суду м. Чернівці  від 07 липня 2010 року, -

           В С Т А Н О В И Л А :          

          В червні 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Чернівецької міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Зазначив, що він на земельній ділянці розміром 2730 кв.м., закріпленій рішенням Чернівецького міськвиконкому від 13 січня 1954 року № 126-а за будинковолодінням АДРЕСА_1, самочинно побудував житловий будинок.

Просив визнати за ним право власності на житловий будинок літ. «А»загальною площею 163,4 кв.м, в тому числі жилою –90,5, сараю літ.«В», вбиральні літ.«Г», огорожі № 5-6 та двохповерховий житловий будинок літ.«Б»загальною площею 254,7 кв.м, в тому числі жилою –92,2 кв.м, а також криниці № 1 та огорожі № 2-3, загальною вартістю 470721 гривень, що знаходяться по АДРЕСА_1.    .

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці  від 07 липня 2010 року  позов ОСОБА_6 до Чернівецької міської ради про визнання права власності на нерухоме майно задоволено.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на будинковолодіння, яке складається з самочинно збудованого житлового будинку літ. «А» загальною площею 163,4 кв.м, в тому числі жилою –90,5, сараю літ.«В», вбиральні літ.«Г», огорожі № 5-6 та двохповерхового житлового будинку літ.«Б»загальною площею 254,7 кв.м, в тому числі жилою –92,2 кв.м, а також криниці № 1 та огорожі № 2-3, загальною вартістю 470721 гривень, що знаходяться по АДРЕСА_1.    

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, як особа, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права та обов’язки, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Посилалася на те, що самочинно збудовані житлові будинки літери «А»та «Б»за адресою АДРЕСА_1, взагалі не будувалися позивачем ОСОБА_6, він не є власником (користувачем) земельної ділянки на якій розміщено об’єкти самочинного будівництва, і визнання права власності на це майно порушує її цивільне право як співзабудовника об’єктів самочинного будівництва так і спадкоємця майна після смерті її чоловіка ОСОБА_7. Апелянт зазначила, що, будучи дружиною ОСОБА_7, приймала особисту участь у самочинному будівництві вказаного нерухомого майна шляхом трудової участі та вкладення своїх коштів. З цих підстав, ОСОБА_1 заперечує проти визнання права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_6

В запереченні на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_6, вважає рішення суду законним та обґрунтованим. Просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки суд у повному обсязі перевірив доводи сторін та подані докази.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді  справи, обговоривши доводи  апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що на вимогу позивача ОСОБА_6, - власника (користувача) земельної ділянки, суд може визнати за ним право власності на спірне нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, оскільки це не порушує права інших осіб.

Колегія суддів вважає, що з таким висновком суду погодитись не можна.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову, неповно з’ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового, яким в позовних вимогах позивача слід відмовити.

Стаття 309 ЦПК України передбачає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, якщо неповно з’ясовано судом обставини, що мають значення для справи; не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права.

По справі встановлено, що земельна ділянка розміром 2730 кв.м., на якій розташовано самочинно збудоване нерухоме майно, АДРЕСА_1, на підставі рішення Чернівецької міської ради від 13 лютого 1954 року № 126 а, зареєстровано за будинковолодінням і згідно статті 12 Земельного кодексу України належить виключно Чернівецькій міській раді  ( а. с. 26).

Згідно ч.ч. 3,5 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване  нерухоме майно  може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила  самочинне будівництво  на земельній ділянці, що не була  їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке  самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав доказів, відповідно до ст. 60 ЦПК України, які підтверджують право користування, або власності на земельну ділянку, на якій безпосередньо здійснено будівництво. Також він не довів, що відповідно до вимог ст. 376 ЦК України в установленому порядку звертався до органів місцевого самоврядування про надання йому земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно та чи прийнято з цього приводу рішення.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку встановлено, що ОСОБА_1 є співзабудовником спірних об’єктів самочинного будівництва, а також і спадкоємцем майна після смерті її чоловіка ОСОБА_7, оскільки, будучи дружиною останнього., приймала особисту участь у самочинному будівництві вказаного нерухомого майна шляхом трудової участі та вкладення своїх коштів. Позивач ОСОБА_6 та його колишня дружина ОСОБА_4 зареєстровані по АДРЕСА_1, а фактично, як пояснила в судовому засіданні остання в якості представника позивача, вони проживають по АДРЕСА_2. Зазначене підтвердили допитані судом свідки: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_1, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким у позові слід відмовити, оскільки позов заявлено до міської ради безпідставно

Керуючись ст. 307, 309, 313 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 07 липня 2010 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_6 до Чернівецької міської ради  про визнання права власності на самочинне збудоване нерухоме майно відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 850 (вісімсот п’ятдесят) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120 (сто двадцяти) грн..

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: