Справа № 2-358/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Ковель 21 травня 2007 р.
Ковельський міськрайонний суд під головуванням судді Наваляного А.Д.
за участю секретаря Федорук Г.Б.,
позивача ОСОБА_1,
третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету
спору ОСОБА_2
представники позивача адвокати ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представників відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковель, справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ковельської міської Ради, ремонтного житлово-комунального підприємства № 1 м. Ковель, ОСОБА_7, ОСОБА_8, з участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 про визнання недійсним ордеру, визнання права на користування житловим приміщенням, виселення з квартири,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до міськвиконкому Ковельської міської Ради, РЖКП № 1 м. Ковеля та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання недійсним ордеру, визнання права на користування жилим приміщенням та виселення з квартири.
Свої позовні вимоги обгрунтував тим, що з 1999 року проживав у квартирі АДРЕСА_1, яку отримав його батько. В 1995 році батьки розірвали шлюб і мати стала проживати в фактичних шлюбних відносинах з іншим чоловіком. 26.12.2005 року матері зі складом сім'ї 3 осіб, в т.ч. й він, було надано кімнату в гуртожитку по вАДРЕСА_2. При цьому мати без його відому і згоди, зняла його з реєстрації в батьковій квартирі і прописала в гуртожитку.
В дану кімнату гуртожитку він не переселявся, продовжував постійно проживати з батьком у спірній квартирі однією сім'єю, з яким вели спільне господарство.
Після смерті батька - 27.11.2006 р. адміністрація РЖКП № 1, м. Ковеля стала наполягати, щоб він звільнив квартиру, а тому з січня місяця ц.р. у вищевказаній квартирі не проживає, оскільки ордер на неї було видано сім'ї співвідповідача. Прохає суд визнати за ним право користування спірною квартирою, визнати ордер, виданий 26.01.2007 р. міськвиконкомом на ОСОБА_7 недійсним та виселити з цього житла ОСОБА_7 з усіма членами сім'ї
У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, з підстав, вказаних у заяві, прохають позов задоволити.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 вважає позов підставним, оскільки дійсно її син постійно до кінця січня ц.р. проживав у спірній квартирі. Крім того зазначила, що з метою отримання більшої кімнати в гуртожитку вона у 2005 р. без згоди неповнолітнього сина виписала його зі спірної квартири і зареєструвала у кімнаті АДРЕСА_2, хоча син залишився проживати разом з батьком по АДРЕСА_1.
2
Представник Ковельського міськвиконкому позов не визнав, оскільки ОСОБА_1 немає права на користування житлом у спірній квартирі, а тому виконком цілком законно видав ордер на дане приміщення сім'ї ОСОБА_7
Прохає в позові відмовити.
Представник РЖКП № 1 м. Ковеля позов не визнала, так як вважає, що ОСОБА_1 не проживав у спірній квартирі і не вів спільне господарство з покійним батьком. Про це свідчать умови проживання у даній квартирі, виявленні при вивезенні речей з неї. Прохає в позові відмовити.
Представник співвідповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_4 вважає, що оскільки спірна квартира була вільною на час вселення сім'ї ОСОБА_7 , їй на законних підставах було видано ордер на спірну квартиру. Прохає за безпідставністю відмовити в позові.
Суд, заслухавши сторін, їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку, що позов підлягає до повного задоволення.
В судовому засіданні встановлено, що в 1989 році квартиру АДРЕСА_1 було надано ОСОБА_1 (батькові позивача) зі складом сім'ї 3 чоловіки. Даний факт стверджується протоколом № 6а від 20.11.1989 р. спільного засідання адміністрації та профкому Б.У. «Ковельпромбуд» (а.с. 6-7).
Як слідує зі свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с. 10) шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (батьками позивача) було розірвано 25.07.1995 року.
Згідно рішення виконкому Ковельської міської Ради від 23.12.2005 р. № 491 ОСОБА_2 зі складом сім'ї 3 чоловіки було вирішено видати ордер на кімнату АДРЕСА_2.
В ордері зазначено, що разом з матір'ю проживають 2 дітей в т.ч. позивач.
Відповідно до ч.3 ст. 160 СК України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Як слідує з пояснень позивача та ОСОБА_2 неповнолітній ОСОБА_1 не давав згоди на проживання в гуртожитку за адресою АДРЕСА_2, даний факт також стверджується відсутністю* будь-якої письмової згоди на проживання у гуртожитку, наданої позивачем оскільки він на той час досяг віку 14 років.
Дані докази свідчать про те, що матір позивача зареєструвала його у кімнаті гуртожитку без його згоди.
Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають з ним, користуються на рівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти, батьки.
З пояснень позивача, які стверджуються показами свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та інших слідує, що дійсно ОСОБА_1 постійно проживав однією сім'єю з батьком у квартирі по АДРЕСА_1, з яким вів спільне господарство. Про факт проживання позивача в даному житлі свідчить також довідка з ПТУ № 5 м. Ковеля (а.с. 14) в якій зазначено місце проживання позивача - АДРЕСА_1.
Крім того з показів свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 слідує, що до часу пояснення матері позивача в гуртожитку по вАДРЕСА_2 ОСОБА_1 постійно проживав з батьком.
З показів свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 слідує, що позивач став проживати за адресою АДРЕСА_2 лише з кінця січня ц.р. Раніше лише зрідка навідувався до матері.
Вищеперераховані докази свідчать про те, що позивач дійсно до смерті батька проживав з ним єдиною сім'єю і вів спільне господарство, а тому за ним слід визнати право на користування житлом в квартирі АДРЕСА_1.
3
Згідно ст. 58 ЖК України ордер на житло може бути видано линіе на вільне жиле приміщення. Ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку, відповідно до ст. 59 ЖК України, у випадках подання громадянином не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.
Оскільки жиле приміщення не було вільним на час видачі ордеру на ім'я ОСОБА_7 даний ордер слід визнати недійсним.
Відповідно до ст. 117 ЖК України ОСОБА_7 , ОСОБА_8 підлягають виселенню з наданням іншого жилого приміщення, яке за розміром і благоустроєм відповідає наданому за ордером, оскільки їх вини у видачі ордеру на спірну квартиру немає. Обов'язок по наданню такого ж приміщення слід покласти на виконавчий комітет Ковельської міської Ради.
Керуючись ст. ст. 10, 15, 60, 212-215, 218 ЦПК України, на підставі ст. 160 ч.3 СК України, ст. ст. 9, 59, 64, 109, 117 ЖК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задоволити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право користування квартирою АДРЕСА_1.
Визнати ордер на жиле приміщення № 2 серії Б від 26 січня 2007 року, виданий виконавчим комітетом Ковельської міської Ради ОСОБА_7 з сім'єю з трьох чоловік на право зайняття жилого приміщення за адресою АДРЕСА_1 недійсним.
Виселити ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_20 з жилого приміщення за адресою АДРЕСА_1 в м. Ковелі з наданням іншого жилого приміщення.
Покласти на виконавчий комітет ковельської міської Ради обов'язок надати ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_20 інше жиле приміщення, яке за розміром і благоустроєм відповідає поданому за ордером, визнаним недійсним.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області в наступному порядку:
заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів з дня
проголошення рішення; - апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про
апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.