Справа№2-а-1790/11/2035

                   ПОСТАНОВА

         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2011 року суддя Червонозаводського районного суду м. Харкова Нікуліна Л.П., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі міста Харкова про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач звернувся до Червонозаводського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати дії відповідача неправомірними, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 01.01.2006 року по 01.09.2010 року.

Ухвалою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21.03.2010 року адміністративний позов позивача до Управління Пенсійного фонду України у Червонозаводському районі м. Харкова про зобов'язання вчинити певні дії - залишено без розгляду в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії за період з 01.01.2010 року по 01.09.2010 року, за період з 01.01.2006 року по 31.12.2009 року поновлено строк звернення до суду та відкрито провадження по справі.

Відповідач по справі - управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова надав судові письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195 передбачалося, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонду України», відповідно до якого бюджет Пенсійного фонду України формується з чітко визначених джерел і щороку затверджується Кабінетом Міністрів України. Статтею 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058 визначено, що кошти Пенсійного фонду України не включається до Державного бюджету України. Крім того, ст. 5 Закону визначено, що Закон регулює «відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і дія інших нормативних актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених законом або в частині, що не суперечить цьому Закону. А в даному випадку норми ст. 6 Закону № 2195 суперечать Закону № 1058 частині визначеного мінімального розміру пенсії за віком та спрямування коштів на виплату допомоги. Частиною 3 ст. 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Разом з тим, для розрахунку доплати до пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни»величина мінімальної пенсії за віком за законодавчому рівні не встановлена. При цьому ст. 73 ч. 1 Закону встановлено вичерпний перелік видів виплат, на які можуть бути спрямовані кошти Пенсійного фонду України.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для прийняття законного і обґрунтованого судового рішення. Виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Даний факт підтверджується копією посвідчення позивача з проставленим у ньому штампом «Дитина війни».

Враховуючи зазначений статус позивача, його соціальний захист регулюється Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року. Згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

В силу ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Постановляючи рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав та свобод людини і громадянина України, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачене Конституцією України та іншими Законами України, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" ніяких змін до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не вносилось, позивач, маючи статус «дитини війни», мав право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Таке підвищення позивачу нараховувалося, однак виплачувалося не в повному обсязі.

Статтею 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»встановлений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в розмірі: з 01 січня 2010 року - 695 гривень, з 01 квітня 2010 року - 706 гривень, з 01 липня 2010 року -709 гривень, з 01 жовтня 2010 року - 723 гривні, з 01 грудня 2010 року - 734 гривні. Таким чином, позивачу розмір щомісячної доплати до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни»повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів прожиткового мінімуму.

Таким чином, нарахування та виплата позивачу підвищення до пенсії як дитині війни здійснювалось відповідачем в розмірі нижчому, ніж передбачено діючим законодавством, чим було порушено його права на отримання підвищення до пенсії як дитині війни в належному розмірі.

Виходячи з принципу верховенства права, закріпленого ст.8 Конституції України, принципу пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, у зв'язку з чим Закони України мають вищу юридичну силу, суд вважає, що при вирішенні даного спору, підлягає застосуванню саме ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції, яка діє після прийняття рішень Конституційним Судом України, з урахуванням вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,

яка визначає мінімальну пенсію за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», на підставі якої позивачу здійснювалось нарахування та виплата підвищення до пенсії як дитині війни.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. З ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячного підвищення до пенсії, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячного підвищення до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Тому суд вважає безпідставними заперечення відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку, що обов'язок по нарахуванню та виплаті підвищення до пенсії позивачу, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»докладено на Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова, тобто за місцем проживання позивача.

Також суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни»для здійснення соціальних виплат, оскільки відповідно до вимог ст. З Конституції України права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, головним обов'язком якої є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни»реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% підвищення до пенсії.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України»який діє через свої місцеві органи, що входять до системи його органів, але вони не вчинили необхідних дій для належного нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали свої повноваження без поважних причин.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі по не виконанню приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії, та зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 46, ч. 2 ст. 152 Конституції України, ст. ст. 1, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ч. 1 ст. 94, ст. ст. 158, 159, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя –

                    ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату до пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" та провести відповідні виплати з 01.01.2006 року по 31.12.2009 року, з урахуванням виплачених сум.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Червонозаводський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня отримання копії постанови шляхом подання апеляційної скарги, з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції.

СУДДЯ                    Л.П.НІКУЛІНА