Справа  № 2-а-2146/11

Категорія

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И                                       

06 травня  2011 року суддя Червонозаводського районного суду м. Харкова Журавель В.А., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Червонозаводському районі міста Харкова про зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

11 квітня 2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд поновити строк на звернення до суду, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 11 жовтня 2010 року по 11 квітня 2011 року.

Відповідач по справі –управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова надав судові письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється  за рахунок коштів Державного бюджету України, а бюджет Пенсійного фонду України формується з чітко визначених джерел і щороку затверджується Кабінетом Міністрів України, кошти Пенсійного фонду України не включається до Державного бюджету України. Частиною 3 ст. 28 Закону «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Разом з тим для розрахунку доплати до пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни»величина мінімальної пенсії за віком за законодавчому рівні не встановлена.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для прийняття законного і обґрунтованого судового рішення.

Виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є  обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач  народився 04 липня 1935 року в с. Константинівка Зміївського району Харківської області   (а. с.  4).

Згідно із ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Даний факт підтверджується копією посвідчення позивача з проставленим у ньому штампом «Дитина війни»(а. с. 5).  

Враховуючи зазначений статус позивача, його соціальний захист регулюється Законом України «Про соціальний захист дітей війни».   

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року. Згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

В силу ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Постановляючи рішення у даній справі,  суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав та свобод людини і громадянина України, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачене Конституцією України та іншими Законами України, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” ніяких змін до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не вносилось, позивач, маючи статус «дитини війни», мав право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Таке підвищення позивачу нараховувалося, однак виплачувалося не в повному обсязі.   

Таким чином, нарахування та виплата позивачу підвищення до пенсії як дитині війни здійснювалось відповідачем в розмірі нижчому, ніж передбачено діючим законодавством, чим було порушено його права на отримання підвищення до пенсії як дитині війни в належному розмірі.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Також суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни»для здійснення соціальних виплат, оскільки відповідно до вимог ст. 3 Конституції України права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, головним обов’язком якої є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.  

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни»реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% підвищення до пенсії.   

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 11 жовтня  2010 року по 11 квітня 2011 року.   

Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним, на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати неправомірними дії відповідача по не виконанню приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Судові витрати по справі підлягають розподілу  відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України.   

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 46, ч. 2 ст. 152 Конституції України, ст. ст. 1, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  ч. 1 ст. 94, ст. ст. 158, 159, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя –

П О С Т А Н О В И В :

 Адміністративний позов ОСОБА_1  задовольнити.  

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату до  пенсії  з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати з 11 жовтня 2010 року по 11 квітня 2011 року, з урахуванням виплачених сум.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  витрати зі сплати  судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Допустити негайне виконання постанови суду.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Червонозаводський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня отримання копії постанови шляхом подання апеляційної скарги, з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції.

 СУДДЯ                                                                          В.А.ЖУРАВЕЛЬ