Справа №22-ц-671 2007 p. Головуючий у 1-й інстанції - Кондратенко М. В.
Категорія - 44 Суддя-доповідач - Батюк А.В.
УХВАЛА
іменем України
23 травня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - МасловаВ.О.
судців - Батюка А.В., Крамаренка В.І.
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.
та осіб, які беруть участь у справі - представника відповідача Діденка Є.С. ,
представника позивача ОСОБА_2 розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 2 квітня 2007 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення відсотків за користування грошовими коштами,
встановила:
В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 2 квітня 2007 року, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю, і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
При цьому апелянт посилається на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи. Зокрема, зазначає, що банк користувався коштами, отриманими від реалізації квартири, майже два роки, та що суд безпідставно не застосував ст. 1214 ЦК України.
Як встановлено судом першої інстанції, 23 квітня 2003 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_3 укладено договір про відкриття карткового рахунку і встановлення кредитного ліміту в сумі 6700 доларів США з терміном дії угоди до 11 квітня 2010 року. На забезпечення виконання цієї угоди 24 квітня 2003 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_3 укладено договір застави квартири АДРЕСА_1.
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 своїх договірних зобов'язань і утворенням заборгованості по кредитному договору 7 травня 2004 року приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет застави.
30 грудня 2004 року підприємство «Спецсервіс» відповідно до документів виконавчого провадження провело прилюдні торги і квартира АДРЕСА_1 була продана на аукціоні ОСОБА_1 за 45950 грн. 31 січня 2005 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право власності на зазначену квартиру.
З лютого 2005 року державним виконавцем ДВС у Зарічному районі м. Суми перераховано ЗАТ КБ «Приватбанк» частину виручених від продажу квартири коштів у сумі 26677 грн. 42 коп. для погашення заборгованості ОСОБА_3 по кредитному договору.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 26 грудня 2005 року у справі №2-4507/05 визнано недійсним виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, проведення торгів СОФ ДП МВС «Спецсервіс» щодо продажу вказаної квартири, свідоцтво про право власності на цю квартиру; поновлено дію договору від 23 квітня 2003 року, укладеного між ЗАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_3, про відкриття рахунку і встановлення кредитного ліміту, поновлено дію договору застави квартири АДРЕСА_1.
Додатковим рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 9 червня
2006 року у справі №2-4507/05 на користь ОСОБА_1 стягнуто з СОФ ДП МВС «Спецсервіс» 6892 грн. 50 коп., з ЗАТ КБ «Приватбанк» - 26677 грн. 24 коп., з ДВС у Зарічному районі м. Суми - 3880 грн. 55 коп., з депозитного рахунку ДВС у Зарічному районі м. Суми - 8499 грн. 71 коп.
Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 19 жовтня 2006 року зазначені вище рішення Зарічного районного суду м. Суми в частині стягнень на користь ОСОБА_1 залишено без зміни.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апелянта про те, що ЗАТ КБ «Приватбанк» користувалось грошовими коштами ОСОБА_1 , а отже зобов'язано сплатити останньому відсотки за користування на підставі ст. 536 ЦК України, були предметом судового розгляду і обґрунтовано спростовані.
ст. 536 ЦК України передбачає сплату відсотків за користування чужими коштами саме боржником, тобто зазначені правовідносини виникають з договору, на підставі якого виникає грошове зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, обов'язок ЗАТ КБ «Приватбанк» сплатити ОСОБА_1 26677 грн. 24 коп. виник з відносин ЗАТ КБ «Приватбанк» та ДВС щодо виконання рішення суду, а не з договірних відносин між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 Ніяких зобов'язань між сторонами до цього часу не було.
Посилання апелянта на ст. 1214 ЦК України також є безпідставними, оскільки зазначена норма стосується лише випадків, коли набувач знав або повинен був знати про безпідставність набуття майна.
В даному ж випадку частину виручених від продажу квартири коштів у сумі 26677 грн. 42 коп. перераховано ЗАТ КБ «Приватбанк» 3 лютого 2005 року державним виконавцем ДВС у Зарічному районі м. Суми для погашення заборгованості ОСОБА_3 по кредитному договору, а не за придбання квартири.
Щодо позивача особисто ніяких неправомірних дій банком не вчинялось.
Таким чином, з моменту отримання зазначених грошових коштів і до набрання законної сили додатковим рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 9 червня 2006 року у справі №2-4507/05 ЗАТ КБ «Приватбанк» було добросовісним їх набувачем, а позивач був власником квартири.
За таких обставин суд, дослідивши зібрані по справі докази і давши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність вимог ОСОБА_1
Рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 202, 216, 626, 1046 ЦК України.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують.
У зв'язку з цим апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду - залишити без зміни.
Керуючись ст. ст. 3ОЗ, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 2 квітня 2007 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня її проголошення до Верховного Суду України.