Справа № 2-а-1540/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

29 квітня 2011 року                                                                                                                           смт. Варва

о 8 год. 30 хв. суддя Варвинського районного суду Чернігівської області Павлов В.Г., розглянувши у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Варвинському районі Чернігівської області про визнання дій неправомірними та зобов‘язання здійснити перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», -

ВСТАНОВИВ:

19.04.2011 року позивач звернувся до Варвинського районного суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України у Варвинському районі Чернігівської області про визнання дій неправомірними та зобов‘язання здійснити перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»із розрахунку 30 % мінімальної пенсії за віком, що розраховується з розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян з 19.10.2010 року по 19.04.2011 року.  

Заявлені вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням категорії 2 серії А № 151595. Відповідно до вимог ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.

Як вбачається з позовної заяви, на даний час позивач отримує даний вид соціальної виплати в значно нижчому розмірі, ніж передбачено ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що суперечить вимогам чинного законодавства та порушує його законні права.

Відповідач копію ухвали про відкриття скороченого провадження отримав 22.04.2011 року, подавши у встановлений законом строк заперечення на адміністративний позов, мотивуючи тим, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року, не поширюється на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, що в свою чергу дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни. Вважає, що для стягнення коштів відсутні правові підстави та фінансування /а.с.13/.

Розгляд справи проведено у порядку скороченого провадження у відповідності до ст.183-2 КАС України, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Суддя за результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження, оцінивши обставини справи, вважає їх достатніми для прийняття рішення.     

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 2, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч.2 ст.152 Конституції України, ч.2 ст.19, ч.3 ст.22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року  текст ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було викладено в новій редакції.

Пунктом 2 рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пунктів 24-34 розділу ІІ  «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких  законодавчих актів України»від 28 грудня 2008 року.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнанні неконституційними. Відповідне рішення Конституційного Суду України є обов'язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Позивач  має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, що підтверджується копією посвідчення серії А № 151595 /а.с.9/.

Наявність у позивача права на призначення доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України /ч.2 ст.46 Конституції України/.

Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.  Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади" зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).  

Як вбачається з письмових заперечень, наданих управлінням Пенсійного фонду України в Варвинському районі, позивачеві нараховувалась та виплачувалась щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, всупереч положенням ст.51 Закону № 796-ХІІ (у відповідній редакції, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 року від 22.05.2008 року).

Безпідставними є також посилання відповідача на те, що порядок обчислення додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні позивачеві розміру пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, застосуванню підлягає саме положення ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Положеннями ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визначено, що при визначенні розміру щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Відповідно до ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.51 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.

Згідно ст.1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування»встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначеного Законом.

Судом не приймаються до уваги положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю,  виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.51 Закону № 796-ХІІ.

Згідно ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Отже, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то суд вважає, що при вирішенні даного спору щодо визначення розміру додаткової пенсії позивача підлягають застосуванню саме положення ст.51 Закону № 796-ХІІ, а не постанова КМ України, на яку посилається в письмових запереченнях відповідач.   

Враховуючи, що позивачеві слід визначити щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.  В зв’язку з вище викладеним, суд приходить до переконання, що право позивача на отримання належних йому виплат, розрахованих саме відповідно до мінімальної пенсії за віком, було порушено.

Тобто, вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, є мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а саме Законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Таким чином, при розрахунку щомісячної додаткової пенсії, передбаченої ст.51 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет на відповідний рік, з урахуванням якого визначається розмір пенсії за віком.

Суд не може взяти до уваги посилання відповідача на ухвалу Конституційного Суду України від 19 травня 2009 року у справі № 2-25/2009 року, оскільки конституційне провадження у справі не відкривалось і рішення судом не ухвалювалось. Відповідно, Конституційний суд України не дав офіційного тлумачення терміну «мінімальний розмір пенсії за віком».

Крім того, встановлений статтею 95 Конституції України, статтею 38 Бюджетного Кодексу України перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а отже цей закон не може скасовувати або змінювати обсяг прав та обов’язків, пільг, гарантій, передбачених іншими законами, в тому числі і Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».   

У відповідності до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд приходить до переконання, що відповідачем не надано суду доказів та не доведено правомірності своїх дій щодо нарахування і виплати позивачу щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю за період з 19.10.2010 року по 19.04.2011 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, а не відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції ст.51, яка є чинною, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки позивач відноситься до особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується копією посвідчення, відповідно до п.18 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, судові витрати необхідно віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.51,67 Закону України  «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»ст.ст.7-14, 69-72, 104-106, 158-163, 183-2, 256 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Варвинському районі Чернігівської області про визнання дій неправомірними та зобов‘язання здійснити перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- задовольнити повністю.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області щодо відмови в проведенні перерахунку ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі віднесеної до категорії 2, в меншому розмірі, ніж визначеному ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 19.10.2010 року по 19.04.2011 року - неправомірними.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області здійснити перерахунок ОСОБА_1, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС /категорії 2/, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до вимог ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 19.10.2010 року по 19.04.2011 року, за виключенням сум фактично проведеної виплати за вказаний період.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Постанова суду, прийнята у порядку скороченого провадження, підлягає негайному виконанню.   Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Варвинський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.   

Постанова, прийнята  у скороченому  провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному  порядку, є остаточною.

Суддя Варвинського районного суду

Чернігівської області                                                                                                                     ОСОБА_2