ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" вересня 2006 р. Справа № 49/70-06
вх. № 9323/3-49
Суддя господарського суду Кононова О.В.
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Пашкова Є.В., дов. № 1 від 03.01.2006 року, Пашкова О.В., директор (розп. № 155-к від 19.11.2003 року
відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом Районного комунального підприємства "Зміївське підприємство теплових мереж", м. Зміїв
до Державного підприємства племінного птахівнічого підприємства "Роздольне", с. Роздольне
про стягнення 20709,37 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який прохає суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість згідно договору про постачання теплової енергії № 133 від 01.08.2001 року, у розмірі 20709,37 грн., у тому числі за використану теплову енергію у розмірі 13699,37 грн., 1200,55 грн. - сума пені, 4630,61 грн. - сума інфляційних витрат та 1178,84 грн. - сума трьох відсотків річних. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не сплачує заборгованість у добровільному порядку.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, документів, витребуваних ухвалою суду та відзиву на позов не надав, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Суд в ухвалах від 31.07.2006 року та від 28.08.2006 року попереджував сторони, що у разі неявки їх представників в призначені судові засідання суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.
01.08.2001 року сторони уклали договір № 133 про постачання теплової енергії (далі Договір). Відповідно до умов договору п.1.1. позивач (Енергопостачальна організація) зобов'язався постачати відповідачеві (Споживачеві) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах на потреби, перелік яких зазначений в п. 2.1. договору, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в необхідних обсягах та в терміни передбачені договором, а саме розділом 6 договору. У відповідності до п. 6.3. договору відповідач повинен був за 15 днів до початку розрахункового періоду сплатити позивачу вартість зазначеної в договорі кількість теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) на початок місяця. Згідно п. 6.5. договору споживачі, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають розрахунковим методом згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячних фактичних температур навколишнього повітря і теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації, та втрат тепла в мережах споживача. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується Споживачем не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
20.11.2003 року між тими ж сторонами був укладений договір № 133 про постачання теплової енергії на тих самих умовах, що й попередній.
Позивач свої зобов’язання виконав, на підставі вищезазначених договорів в період з 01.01.2003 року по 19.01.2004 року здійснив відпуск теплової енергії відповідачу, що підтверджується матеріалами справи, а саме актами про включення опалення від 10.12.2003 року та відключення опалення від 19.01.2004 року. Але відповідач не виконав належним чином взяті на себе за договорами зобов’язання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість отриманої теплової енергії, лише частково оплатив теплову енергію за спірний період, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 13699,37 грн., яка до цього часу не сплачена.
Своїми діями відповідач порушив умови договорів та вимоги статті 526 ЦК України, відповідно якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу.
За таких підстав суд вважає вимогу позивача про стягнення 13699,37 грн. основного боргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п. 7.2.2. договорів зобов’язання відповідача забезпечуються нарахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення. Позивач надав розрахунок пені за період з 01.01.2006 року по 01.07.2006 року, відповідно якого належна до сплати сума становить 1200,55 грн.
Згідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане. З урахуванням строків оплати за договором нарахування пені за період з 01.01.2006 року по 01.07.2006 року є безпідставним, у зв’язку з чим суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 1200,55 грн.
У відповідності із ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
Тобто позовні вимоги в частині стягнення 4630,61 грн. інфляційних витрат та 1178,84 грн. трьох відсотків річних також обґрунтовані та підлягаючі задоволенню.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 96,09 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 111,16 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Державного племінного птахівничого підприємства "Роздольне" (адреса: 63450, Харківська область, Зміївський р-н, с. Роздольне, п/р 26004305730149 від філії ПІБ с. Комсомольське, МФО 351210, код ЄДРПОУ 19461494) на користь Районного комунального підприємства "Зміївське підприємство теплових мереж" (адреса: 63403, Харківська область, м. Зміїв, вул. Чкалова, 6, р/р 26001100034003 Відділення № 10 Філія ВАТ КБ "Надра" ХРУ, МФО 351834, код ЄДРПОУ 26019020) - 13699,37 грн. заборгованості, 4630,61 грн. інфляційних витрат, 1178,84 грн. пені, 96,09 грн. витрат по сплаті державного мита та 111,16 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення підписаний 25.09.2006 року.
Суддя Кононова О.В.