Справа №   1-144/11  

ВИРОК

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

 "12" березня 2011 р.                                                                       м. Кам’янець-Подільський

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді                     - Мантуляка Ю.В.

з участю секретаря             - Зінкевич Д.О.

потерпілого                                - ОСОБА_1

представника потерпілого  - ОСОБА_2

підсудної                            - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Кам’янець-Подільського міськрайонного суду справу про обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки м. Кам’янець-Подільський, вул. Руська, 102/1, українки, громадянки України, одруженої, ІНФОРМАЦІЯ_2,  працюючої контролером відділу збуту комунального підприємства "Міськтепловоденергія", раніше не судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.1 ст. 125 КК України,

в  с  т  а  н  о  в  и  в  :

Потерпілим ОСОБА_1 в порядку ст.27 КПК України ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 4 червня 2009 року біля 21 год. в м. Кам’янець-Подільському організувала вчинення злочину відносно ОСОБА_1, підговоривши ОСОБА_4 спричинити йому тілесні ушкодження, внаслідок чого тоді ж неподалік житлового будинку №7 по вул. Папаніна в м.Кам’янець-Подільському ОСОБА_4 за попередньою змовою із ОСОБА_3, яка керувала підготовкою до вчинення злочину та керувала діями ОСОБА_4 шляхом надання вказівок під час вчинення діяння, спричинили ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження.

Постановою Кам’янець-Подільського міськрайонного суду від 14 лютого 2011 року відносно ОСОБА_3 порушено кримінальну справу за ч.3 ст.27, ч.1 ст. 125 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину не визнала та показала, що 4 червня 2009 року вона не організовувала вчинення злочину відносно ОСОБА_1, ОСОБА_4 не підбурювала до побиття ОСОБА_1, а вважає, що останній обвинувачує її  у вчиненні злочину, оскільки вони перебувають у неприязних відносинах. При цьому зазначила, що певний час співмешкала із ОСОБА_1, а після розірвання відносин останній її почав переслідувати, намагаючись таким чином поновити відносини. В подальшому вона одружилася із ОСОБА_4, однак ОСОБА_1 не припиняв переслідувати їх. 4 червня 2009 року ОСОБА_4 повідомив, що із розмови із його донькою взнав, що до нього за місцем  проживання приходив ОСОБА_1 і погрожував йому застосуванням фізичної сили. З метою припинити їх переслідування, ОСОБА_4  запропонував поговорити із ОСОБА_1 і вони поїхали за місцем його проживання, де ОСОБА_1 спровокував бійку. Зазначає, що будь-яких дій щодо спонукання ОСОБА_4 спричинити тілесні ушкодження ОСОБА_1 не робила.

Дослідивши докази по справі, представлені потерпілим ОСОБА_1, та докази, здобуті під час судового слідства, вислухавши показання підсудної, потерпілого, свідків, суд приходить до висновку, що пред’явлене ОСОБА_3 обвинувачення не знайшло свого підтвердження.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 в обґрунтування своєї скарги зазначив, що 4 червня 2009 року ОСОБА_4 спричинив в ході бійки йому легкі тілесні ушкодження. Під час бійки ОСОБА_3 була присутня і щось говорила, однак він не міг розібрати що, а в кінці його побиття сказала фразу наступного змісту : "ОСОБА_4 хватит, поехали, он понял". На думку потерпілого вказана фраза свідчить про те, що ОСОБА_3 була обізнана із наміром ОСОБА_4 спричинити йому тілесні ушкодження. Крім того, вважає, що сам факт того, що ОСОБА_4 не знав місце його проживання, також свідчить про те, що ОСОБА_3 підбурила останнього до його побиття. Крім того, 5 жовтня 2010 року в м. Кам’янець-Подільському у його присутності та присутності його батька ОСОБА_3 погрожувала вбивством і повідомила їм, що не буде вже організовувати його побиття, як це зробила раніше, а організує його вбивство. Вказані обставини, на думку потерпілого, свідчать про те, що ОСОБА_4 організувала спричинення йому ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень. При цьому, ОСОБА_1 зазначив, що за місцем проживання ОСОБА_4 доньці будь-яких образливих слів не говорив, жодних дій по переслідуванню ОСОБА_3 та її сім’ї не вчиняв.

Допитаний в суді свідок ОСОБА_5 показав, що був свідком спричинення ОСОБА_1 невідомим чоловіком тілесних ушкоджень. Біля чоловіка знаходилась жінка, яка сказала йому припинити бійку та вони удвох поїхали на автомобілі з місця події. Окрім фрази, якою жінка припинила побиття ОСОБА_1, інших слів не чув.  

Як показав в суді свідок ОСОБА_6 того дня він бачив неподалік будинку ОСОБА_1 ОСОБА_3 та невідомого йому чоловіка, які сідали у автомобіль і при цьому емоційно виражалися нецензурною лайкою. Після цього вони на автомобілі поїхали з місця події. Сутності розмови чоловіка і жінки він не чув.  

Свідок ОСОБА_7 в суді показав, що 5 жовтня 2010 року коли він із сином ОСОБА_1 їхали в Старому місті в них поламався автомобіль. Під час ремонту до автомобіля підійшла ОСОБА_3, яка погрожувала його сину вбивством та вимагати забрати справу із суду відносно її чоловіка. При цьому повідомила про те, що вона організувала побиття в 2009 році сина і організує цього разу його вбивство.

Свідок ОСОБА_4 показав, що він вирішив поїхати до ОСОБА_1, щоб поговорити із ним та  з’ясувати питання про те, коли він припинить переслідувати ОСОБА_3 Останню попросив поїхати із ним та показати місце проживання потерпілого. ОСОБА_3 не підбурювала його спричинити тілесні ушкодження ОСОБА_1, жодним чином не керувала його діями, а бійка була спровокована потерпілим. Намір поїхати за місцем проживання ОСОБА_1 в нього виник після розмови із донькою, яка повідомила його про те, що ОСОБА_1 приходив до них додому і погрожував застосувати щодо нього насильство.

Із показань свідка ОСОБА_8 встановлено, що на початку червня 2009 року, коли вона перебувала в коридору гуртожитку, де проживає із мамою, почула, що незнайомий чоловік шукає її батька. Вона відповіла чоловіку, що батька немає вдома і що вона його донька. Чоловік відповів, що він колишній чоловік ОСОБА_3 і що до батька застосує насильство. Сутність цієї розмови вона передала по телефону батьку.

Таким чином, суд вважає, що потерпілим не наведено жодного доказу того, що ОСОБА_3 організувала вчинення злочину відносно нього.

Так,  фраза про припинення побиття ОСОБА_1, яку, зі слів потерпілого, сказала ОСОБА_3, не може свідчити про підбурення ОСОБА_4 до вчинення злочину, а навпаки, свідчить про припинення його дій. Із показань потерпілого встановлено, що зміст слів ОСОБА_3 під час його побиття він не зміг розібрати, що спростовує твердження, наведені у скарзі, про те, що ОСОБА_3 керувала діями ОСОБА_4 шляхом надання йому вказівок. Із показань свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 встановлено, що сутності розмови ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не розібрали. Будь-яких переконливих доказів, окрім власних показань та показань заінтересованої особи –батька потерпілого ОСОБА_9 про розмову із ОСОБА_3 5 жовтня 2010 року, потерпілим не наведено.

Відповідно до вимог ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно із ст.323 КПК України вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим.

Дослідивши докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 належить виправдати, у зв’язку з відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.1 ст. 125 КК України.

Цивільний позов по справі не заявлений, судові витрати та речові докази відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 6, 321 –335 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_3 визнати невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.1 ст. 125 КК України, та по суду виправдати її на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України  у зв’язку з відсутністю в її діях складу вказаного злочину.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Хмельницької області через Кам’янець-Подільський міськрайонний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його  проголошення.

          Суддя                                                                                Ю.В.Мантуляк