У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в місті Києві 15 червня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора Бистрякової Д.С., яка брала участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, на вирок апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 березня 2006 року.

Вироком Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 20 січня 2006 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2 Крим, раніше не судимого, -

засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням згідно з вимогами ст. 76 КК України обов'язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та періодично з'являтися до них на реєстрацію.

Судом постановлено стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на відшкодування спричиненої злочином матеріальної шкоди 3 948 гривень та 20 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_2 визнано судом винним і засуджено за вчинення ним такого злочину.

24 вересня 2005 року близько 20-ої години 30 хвилин ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом та при цьому не маючи посвідчення водія, порушив Правила дорожнього руху України і на автодорозі між ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Красноперекопську Автономної Республіки Крим здійснив наїзд на велосипедиста, який рухався в попутному напрямку. Від отриманих тілесних ушкоджень велосипедист ОСОБА_4 помер.

Вироком апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 березня 2006 року в частині призначеного ОСОБА_2  покарання вирок Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 20 січня 2006 року скасовано. Постановлено новий вирок, згідно з яким прийнято рішення вважати ОСОБА_2 засудженим за ст. 286   ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

У касаційному поданні прокурора Бистрякової Д.С. порушується питання про скасування вироку суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд. Свою вимогу вона мотивує тим, що апеляційний суд обрав ОСОБА_2 міру покарання без достатнього врахування даних про його особу, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиросердно розкаявся у вчиненому, є особою молодого віку, позитивно характеризується, а також вжив заходів до відшкодування спричиненої злочином шкоди. Крім того, він вчинив злочин з необережною формою вини, а також за обставин присутності в діях потерпілого ОСОБА_4 вини.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Кривов'яза Я.І., який касаційне подання не підтримав та просив залишити вирок як законний і обґрунтований без зміни, захисника ОСОБА_1, який погодився з касаційним поданням прокурора та просив його задовольнити, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення.

Винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину підтверджена сукупністю зібраних по справі, вірно оцінених та обґрунтовано покладених судом в основу вироку доказів, зокрема, показаннями самого       ОСОБА_2, в яких він не заперечував факту вчинення наїзду на велосипедиста та розповідав про його деталі, показаннями потерпілого, свідків, даними протоколів слідчих дій, даними висновків транспортно-трасологічної, судової автотехнічної експертиз, висновку судово-медичної експертизи про характер та локалізацію отриманих ОСОБА_4 тілесних ушкоджень та причини його смерті, тощо.

Винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину по суті у поданні не заперечується, а кваліфікація його дій за ст. 286 ч. 2 КК України є правильною, оскільки зібраними доказами підтверджено вчинення ним порушень правил безпеки дорожнього руху, які спричинили смерть потерпілого, що також не оспорюється.

Що ж стосується посилань у касаційному поданні про суворість покарання, обраного судом ОСОБА_2,  то колегія суддів вважає їх необґрунтованими. При призначенні покарання ОСОБА_2 судом першої інстанції було враховано характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, дані про його особу, а також усі обставини справи, в тому числі й ті, на які є посилання у поданні прокурора. Однак, як правильно зазначив апеляційний суд, судом першої інстанції  в достатній мірі не було враховано, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом, не маючи посвідчення водія, що й призвело до смерті потерпілого, а також не вжив заходів до відшкодування спричиненої злочином матеріальної та моральної шкоди. Тому колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, вважаючи обрану ОСОБА_2 міру покарання необхідною та достатньою для його виправлення та попередження нових злочинів, і такою, що не підлягає зміні, а касаційне подання задоволенню.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

касаційне подання прокурора, яка брала участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 березня 2006 року  щодо ОСОБА_2  -  без зміни.

С у д д і:

          Коновалов В.М.                       Жук В.Г.                    Скотарь А.М.