Справа № 2-а-864/11

                                                  ПОСТАНОВА

                                            ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2011 року                                  Старокостянтинівський районний суд

                                                                  Хмельницької області

в складі:

головуючої –судді                                           Завадської О.П.

при секретарі                                                    Ташлицькій А.І.

з участю представника позивача                    ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_2 до відділу державної автомобільної інспекції Старокостянтинівського РВ УМВС України в Хмельницькій області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

встановив:

09 лютого 2011 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до відділу державної автомобільної інспекції Старокостянтинівського РВ УМВС України в Хмельницькій області про скасування постанови про адміністративне правопорушення серія ВХ № 273320 від 29 січня 2001 року, яку він отримав в той же день, посилаючись на те, що вищевказаною постановою його визнано винним за порушення вимог ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення і призначене покарання у вигляді штрафу в розмірі 340 грн., за те, що він 29 січня 2011 року о 11 годині 05 хвилин, керуючи автомобілем марки М –412 державний номер НОМЕР_1 по вул. Грушевського м. Старокостянтинова Хмельницької області, здійснив зупинку на посадковому майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів. Дану постанову вважає незаконною і в обґрунтування заявлених позовних вимог посилався на невідповідність обвинувачення дійсним обставинам справи, так як в дійсності він був зупинений працівником міліції в даному місці, де після тривалої перевірки документів, невизнання вини в інших безпідставних обвинуваченнях порушення правил дорожнього руху, працівник міліції незрозуміло з яких міркувань визначив, що він зупинив автомобіль на посадковому майданчику, хоча ні відповідної розмітки та дорожнього знаку поблизу не було. Після суперечки працівник міліції зупиняв автомобілі, не запрошуючи його, щось роз’яснював водіям, ті розписувались, однак вони не могли бачити момент, коли зупинявся автомобіль. При складанні протоколу відео та фото зйомка не проводилась.

Представник позивача підтвердив обставини, викладені в позовній заяві, та позовні вимоги.

Відповідач про час і місце розгляду справи був повідомлений в встановленому законом порядку, проте в судове засідання свого представника не направив, причини неявки суду невідомі. Тому відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою про адміністративне правопорушення серії ВХ № 273320 від 29 січня 2001 року позивача визнано винним вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього штраф у розмірі 340 грн. за те, що він 29 січня 2011 року о 11 годині 05 хвилин, керуючи автомобілем марки М –412 державний номер НОМЕР_1 по вул. Грушевського м. Старокостянтинова Хмельницької області, здійснив зупинку на посадковому майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушив п. 15.9 „е” Правил дорожнього руху України.

Дані обставини зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВХ1 № 138513 від 29 січня 2011 року, при складанні якого позивач заперечував вчинення інкримінованого йому адміністративного правопорушення, відео та фото зйомка не проводилась.

Представник позивача в судовому засіданні дав показання про те, що 29 січня 2011 року о 11 годині 05 хвилин по вул. Грушевського м. Старокостянтинова їхав з позивачем в автомобілі, коли їх зупинив працівник міліції, а потім же звинуватив в здійснені зупинки в невстановленому місці.

Частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину,  порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування
транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів,  ненадання  переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення  встановленої  для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, передбачене покарання у виді штрафу у розмірі від п’ятнадцяти до двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.   

Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.   

Відповідно до ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадській організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що при винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення відповідачем не були дотримані вимоги ч. 2 ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме, не доведено склад адміністративного правопорушення, ніяким чином не зафіксовано інкриміноване правопорушення (фото чи відео зйомкою), не враховано характер правопорушення, ступінь вини, майновий стан, особу правопорушника та обставини, які пом’якшують відповідальність, тобто постанова винесена упереджено, а інспектором необ’єктивно досліджені та не враховані всі обставини, які мають значення для винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.

Згідно ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.             

На підставі наданих доказів та вимог чинного законодавства суд прийшов до висновку, що при винесенні відповідачем постанови про адміністративне правопорушення порушено норми чинних нормативно-правових актів, вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, тому постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 86, 138, 159 –163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі ст. ст. 33, ч. 1 ст. 122, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ВХ № 273320 від 29 січня 2011 року відділу державної автомобільної інспекції Старокостянтинівського РВ УМВС України в Хмельницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. та провадження по справі закрити.

Постанова є остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя  ___________