донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
11.05.2011 р. справа №16/6/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Волкова Р.В.
суддівНовікової Р.Г., Дучал Н.М.
за участю представників сторін:
від боржника:
від кредиторів:не з’явився
не з’явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуФізичної особи –підприємця ОСОБА_1 м. Запоріжжя
на ухвалу
господарського суду Запорізької області
від31.03.2011 р.
у справі№ 16/6/11 (суддя Ніколаєнко Р.А.)
за заявою боржникаФізичної особи –підприємця ОСОБА_1 м. Запоріжжя
пробанкрутство
В С Т А Н О В И В:
Господарським судом Запорізької області 31.03.2011 винесено ухвалу про припинення провадження по справі № 16/6/11 про банкрутство фізичної особи –підприємця ОСОБА_1.
ОСОБА_1 Не погодився з прийнятою ухвалою та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та передати справу на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.
В обгрунтування своїх вимог посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, наявність заборгованості з боку боржника перед приватними підприємцями ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ТОВ „ВАП Транс”, ТОВ „Транслегіон”, приватним підприємством фірмою „Нордек”, наявність заборгованості перед ПАТ „ОТП Банк” за кредитним договором № СL-200/1156/2006 від 12.10.2006, договором поруки № CGCNL-200/397/2006 від 27.10.2006. Вказує на відсутність майна для задоволення вимог кредиторів.
Розглянувши матеріали справи, судова колегія встановила наступне.
Господарським судом Запорізької області ухвалою від 24.12.2010 порушена справа про банкрутство фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 за заявою боржника.
В своїй заяві про порушення справи, боржник зазначив про наявність в нього заборгованості, пов‘язаної зі здійсненням підприємницької діяльності, у розмірі 91384,84грн.
Вказана заборгованість виникла у боржника перед приватними підприємцями ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ТОВ „ВАП Транс”, ТОВ „Транслегіон”, приватним підприємством фірмою „Нордек”.
Господарським судом Запорізької області 31.03.2011 винесено ухвалу про припинення провадження по справі № 16/6/11 про банкрутство фізичної особи –підприємця ОСОБА_1. Саме ця ухвала стала предметом апеляційного оскарження.
Приймаючи оскаржену ухвалу, суд обґрунтував її насамперед наступними обставинами.
Загальний розмір визначених боржником вимог складає 91384,84грн., що становить менш ніж 300 мінімальних розмірів заробітних плат та не відповідає вимогам ст.6 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. В порушення ст.7 вказаного Закону заявником порушення справи про банкрутство не надані передбачені чинним законодавством докази його неплатоспроможності, насамперед розрахункові документи про списання коштів з його рахунків. Заявлення в якості заборгованості сум, які не стосуються підприємницької діяльності боржника. Невиконання заявником обов‘язку щодо опублікування в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації повідомлення про прийняття рішення щодо припинення підприємницької діяльності є порушенням вимог вищевказаного Закону та перешкоджає виявленню кола кредиторів і відповідно унеможливлює встановлення існування підстав для ведення справи про банкрутство боржника.
Судова колегія дослідивши обставини справи дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
П.1 ст.5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України та іншими законодавчими актами України.
Відповідно до ст.53 ЦК України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.
Банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності –громадянина передбачено статтями 47-49 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником, встановлені ст.51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
За приписами ч.2 ст.47 Закону заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.
Згідно з ч.1 ст.7 Закону заява про порушення справи про банкрутство подається, в тому числі, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити, зокрема: виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.
Таким чином, заява боржника - громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд за наявності матеріальних підстав для порушення провадження у справі про банкрутство, а суд, встановивши факт неспроможності боржника - громадянина-підприємця задовольнити безспірні вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності, може визнати боржника - громадянина-підприємця банкрутом.
Положеннями абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою. З наявних матеріалів не вбачається надання боржником до заяви про порушення справи про банкрутство доказів відкриття виконавчих проваджень з примусового стягнення з нього сум заборгованості, які він вказував як підставу для порушення справи.
До заяви про порушення справи про банкрутство не надано оцінки наявного майна суб'єкта господарювання, який ліквідується, як це передбачено ч. 5 ст. 60 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 9 статті 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою –підприємцем за її рішенням фізична особа -підприємець або уповноважена нею особа, не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, подає державному реєстратору довідки Державної податкової інспекції, Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості та інші документи.
Виходячи з вимог статті 51, частини 4 статті 105 ЦК України, статей 22, 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, що вирішили припинити власну підприємницьку діяльність, покладено обов'язок, для належного з'ясування кола кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, опублікувати в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, повідомлення про прийняте рішення щодо припинення підприємницької діяльності.
Таким чином, однією з передумов порушення провадження у справі про банкрутство, в порядку статей 47-49 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” за заявою фізичної особи –суб'єкта підприємницької діяльності є здійснення громадянином-підприємцем попередньої публікації оголошення, в порядку частини 4 статті 105 ЦК України та статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" про прийняття рішення щодо припинення підприємницької діяльності.
При цьому справа про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності –громадянина, на підставі статей 47, 48 Закону не може бути порушена до закінчення двохмісячного строку з дня публікації повідомлення про прийняття фізичною особою рішення щодо припинення підприємницької діяльності.
Боржником відповідне оголошення не публікувалось.
Крім того, на платника податків покладено обов'язок повідомити податкові органи про реорганізацію (ліквідацію) підприємства, шляхом подання заяви за формою № 8-ОПП, а податкові органи наділені правом проводити позапланові перевірки своєчасності, достовірності і повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) у випадку реорганізації (ліквідації) підприємств відповідно до пункту 6 частини 6 статті 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", до внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
В заяві фізичної особи –підприємця про порушення справи про банкрутство відсутні посилання на направлення до органів Державної податкової служби заяви за формою 8-ОПП а також до вказаної заяви не додано докази дотримання заявником вимог розділу ХІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 979 від 22.12.2010 в частині повідомлення Державної податкової інспекції про ліквідацію фізичної особи-підприємця.
Справа за правилами статей 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порушується за умов наявності у боржника заборгованості перед кредиторами, яка ґрунтується на веденні ним підприємницької діяльності, неспроможності виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати та наявності факту перевищення пасиву над активом боржника.
Вищевказані докази повинні бути надані заявником господарському суду на момент порушення справи про банкрутство у порядку статей 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", можливість витребування господарським судом вказаних документів після порушення провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, спеціальним Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачена.
Заявником таких доказів до заяви про порушення справи про банкрутство не надано.
Апелянт вказує на наявність заборгованості за кредитним договором № СL-200/1156/2006 від 12.10.2006 перед ПАТ "ОТП Банк", підтверджену рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 24.11.2010 по справі № 2-1995/10, в розмірі 145077,65 грн.
Також вказує що він згідно з договором поруки № CGCNL-200/397/2006 від 27.10.2006 є майновим поручителем за кредитним договором CNL-200/397/2006 від 27.10.2006 та має заборгованість у розмірі 383289,26грн., підтверджену рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 16.12.2010 по справі № 2-1111/2010.
Вказані суми заборгованості обґрунтовано не прийняті до уваги місцевим господарським судом, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що ця заборгованість є наслідками підприємницької діяльності боржника, боржник виступає в них в якості фізичної особи, а не суб‘єкта підприємницької діяльності. Крім того, ця заборгованість не була заявлена боржником у заяві про порушення провадження по справі про банкрутство.
Ст. 32 Господарського процесуального Кодексу України визначає, що доказами у справі є будь-які фактичні данні, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень. Апелянтом до апеляційного доказу не надано документального підтвердження тих обставин, на які він посилався в апеляційній скарзі.
З урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про відсутність підстав для здійснення провадження по справі про банкрутство та про необхідність припинення провадження по справі за відсутністю предмету спору.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла до висновку про відсутність обставин, з якими діюче процесуальне законодавство пов‘язує можливість скасування ухвали господарського суду Запорізької області від 31.03.2011 по справі № 16/6/11. Вказаний судовий акт прийнятий з додержанням вимог чинного матеріального та процесуального законодавства при повному та всебічному дослідженні обставин справи.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4-1, 4-3, 32, 33, 43, 80, 99, 101-106 Господарського процесуального Кодексу України, судова колегія, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 м.Запоріжжя на ухвалу господарського суду Запорізької області від 31.03.2011 по справі № 16/6/11 залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у касаційному порядку.
Головуючий Р.В. Волков
Судді: Р.Г. Новікова
Н.М. Дучал
Надруковано: 13 прим.
9 - кредиторам
1 – боржнику
1-госп. суду
1- у справу
1- ДАГС