Апеляційний суд Рівненської області
___________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області у складі
головуючого судді Коробова О.К.,
суддів Сачука В.І., Гладкого С.В.,
з участю прокурора Рогальчука К.Л.,
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляцію прокурора Чорнозуба Д.Д. на постанову Дубенського міськрайонного суду від 29 квітня 2011 року .
Вказаною постановою відмовлено в обранні щодо підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді взяття під вартту. Відмовляючи у взятті під варту підозрюваної суд послався на те, що вона позитивно характеризується; має на утриманні малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_1; на ненадання дізнавачем в суді даних, які б давали підстави припускати про можливість ухилення підозрюваної від дізнання і досудового слідства та перешкоджати встановленню істини по справі.
В апеляції прокурор Чорнозуб Д.Д. постанову місцевого суду просить скасувати, а справу за поданням дізнавача повернути на новий судовий розгляд. При цьому він посилається на те, що суд не урахував, що ОСОБА_1 не працює, не має постійного місця проживання, раніше неодноразово судима.
Прокурор Рогальчука К.Л. засіданні апеляційного суду заявив, що підтримує апеляцію і просить її задовольнити.
За телефонним повідомленням захисника канцелярії суду ОСОБА_1 узвяєзку з хворобою дитини, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на стаціонарному лікуванні в лікарні.
Заслухавши суддю-доповідача, прохання прокурора про скасування постанови суду і повернення подання на новий судовий розгляд,ознайомившись з матеріалами провадження за поданням дізнавача, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню.
Як убачається із подання органу дізнання, ОСОБА_1 підозрюється в тому, що 13 квітня 2011 року в приміщенні житлового будинку в місті Дубно таємно викрала мобільний телефон громадянина ОСОБА_2, вартістю 720 гривень.
Як роз’яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 р. “Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства“ :
? (п.3) взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв’язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов’язків, що випливають із ч. 2 ст. 148 КПК, і його належної поведінки.
? (п.13) Обов’язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м’які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Та у поданні органу дізнання (а.с.1-2) погодженому з Дубенським міжрайонним прокурором не наведено жодного доводу щодо неможливості застосування іншого запобіжного заходу для забезпечення належної поведінки підозрюваної і нема посилань на обставини, які за ст. ст. 148, 150 КПК України враховуються при обрання запобіжного заходу. Орган дізнання обмежився лише посиланням на підозру ОСОБА_1 у вчиненні крадіжки і на наявність у неї непогашеної судимості. При цьому даних на підтвердження непогашеної судимості у підозрюваної суду не було надано.
Погоджуючись із поданням органу дізнання Дубенський міськрайонний прокурор залишив поза увагою відсутність у поданні обґрунтування, викладеного в ньому прохання. Всупереч діючим положенням Закону „Про прокуратуру”, який не наділяє помічників прокурора повноваженнями по нагляду за дізнанням і досудовим слідством, всупереч вимогам наказу Генерального прокурора України, який зобов’язує, щоб вказане подання в суді підтримував прокурор, з яким воно погоджене або інший прокурор, який наглядає за провадженням розслідування по справі, в судове засідання по розгляду подання не з’явився ні прокурор, з яким узгоджене подання, ні інший прокурор, який за законом має право наглядати за досудовим слідством по даній справі. Участь в судовому засіданні по розгляду подання була доручена помічнику прокурора Чорнозубу Д.Д., який змушений був в суді діяти за межами своєї компетенції не маючи права процесуально самостійно вирішувати питання про запобіжний захід підозрюваної. В судовому засіданні цей помічник прокурора обмежився посиланнями на наявність у ОСОБА_1 непогашеної судимості і звільнення від покарання з випробуванням.
Дізнавач ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що підозрювана опікується своєю малолітньою дитиною, добре дбає і доглядає за нею, позитивно характеризується. Випадків неявки ОСОБА_1 за викликом до міліції не було.
Такий довід апеляції, як відсутність постійного місця проживання підозрюваної в суді не доведений. Суд визнав, що ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1. У суді підозрювана пояснила причину переїзду із села Кривуха Дубенського району Рівненської області. Непереконливим є довід прокурора про необхідність взятті під варту ОСОБА_1 з погляду на те, що вона в даний час не працює, а займається доглядом дитини, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В апеляції прокурор теж не навів жодного доводу на підтвердження свого твердження про незаконність постанови суду. Наявність попередніх судимостей, сама по собі не може бути обставиною, яка виключає можливість застосування інших, менш суворих, запобіжних заходів щодо жінки, яка має дитину ІНФОРМАЦІЯ_1.
За таких обставин підстав для скасування постанови місцевого суду від 29 квітня 2011 року немає.
Разом з тим постанова суду підлягає зміні. В резолютивній частині постанови суд виклав своє рішення „Рекомендувати досудовому слідству обрати ОСОБА_1 інший вид запобіжного заходу”. Очевидно, що суд мав на увазі „рекомендувати органу досудового слідства”. Формулюючи своє рішення у виді рекомендації суд не зважив на положення ч.ч. 6,7 ст. 1652 КПК України, де зазначено, які рішення може прийняти суд за наслідками розгляду подання органу дізнання чи слідчого.
До того ж, між твердженням в резолютивній частині постанови суду про необхідність обрання запобіжного заходу і висновком мотивувальної частини про відсутність „переконливих доказів того, що підозрювана може ухилитись від слідства і перешкоджати встановленню істини в справі” є істотна суперечність. Адже запобіжний захід відповідно до ч. 2 ст. 148 КПК України, може бути застосований лише у випадках наявності достатніх підстав, вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилитись від досудового слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини в справі. За відсутності таких даний, про що зазначив суд в мотивувальній частині постанови, запобіжний захід не застосовується. Тому речення другого абзацу резолютивної частини постанови підлягає з неї виключенню. Запобіжний захід орган дізнання чи досудового слідства обере у випадку, коли будуть встановлені дані, зазначені в ч. 2 ст. 148 КПК (у випадках наявності достатніх підстав, вважати, що підозрювана, обвинувачена буде намагатись ухилитись від досудового слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини в справі).
Свою постанову суд, всупереч її дійсному змісту, назвав „Постанова про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту”. У відповідності до закону назва постанови, якою закінчений розгляд справи в суді першої інстанції, має бути „Постанова іменем України”.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Постанову Дубенського міськрайонного суду від 29 квітня 2011 року (про відмову в обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту щодо ОСОБА_1) змінити.
Виключити з резолютивної частини постанови речення „Рекомендувати досудовому слідству обрати ОСОБА_1 інший вид запобіжного заходу”.
Назву постанови змінити з „Постанова про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту” на „Постанова іменем України”.
В решті постанову залишити без зміни, а апеляцію прокурора Чорнозуба Д.Д. –без задоволення.
Судді (підписи)
Згідно.
Суддя-доповідач О.К. Коробов