Справа №  2-2499/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

20 квітня 2011 року  Святошинський районний суд м. Києва у складі:

                                   головуючого судді                                              Наборозняк М.І.

                                     при секретарі                                                       Слепець Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

          У січні 2011 року позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просить розірвати шлюб, зареєстрований 09.03.2002 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві (актовий запис № 139) між нею та відповідачем   посилаючись на те, що сім’я існує формально у зв’язку з різними поглядами на життя. Позивачка та відповідач проживають окремо тривалий час, спільне господарство не ведуть, спільного бюджету не мають. Від шлюбу є неповнолітня дочка:  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження.

          У судовому засіданні позивачка позов підтримала та просить його задовольнити.

          Відповідач  в судове засідання не зявився, але  надав суду заяву від 16.03.2011 року про визнання позову.

          Суд, вислухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.110 Сімейного Кодексу України  позов про розірвання шлюбу може бути пред‘явлений одним із подружжя.

Відповідно до ст.112 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

          Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 09.03.2002 року, про що у відділі реєстрації актів цивільного стану  Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві  в Книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис № 139 та видано відповідне свідоцтво (а.с.4).

Із пояснень позивачки  вбачається, що вони проживають окремо, не ведуть спільного господарства, не підтримують сімейно-шлюбні стосунки і мають окремий бюджет. Позивачка, прізвище якої було змінено в результаті укладення шлюбу не бажає відновити своє дошлюбне прізвище.

         За таких обставин суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача. Тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

          На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 110-112 Сімейного Кодексу України, ст.ст.10,57,60, 209, 213-215, 218, 292, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

          Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2   задовольнити.

          Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 09.03.2002 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві. (актовий запис № 139) розірвати.

          Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_1  залишити без змін.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя :