Рішення

                                                           іменем України                                                                                                               

                                                                                                                          2-3169/11

          05 травня 2011 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді  Фролова  М.О, з участю секретаря Чупака А.О.  розглянувши у відкритому судовому  засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Квартет Лтд»про визнання права у формі встановлення порядку користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, шляхом виділення у користування ОСОБА_1 ізольованої житлової кімнати 19,2 кв.м у даній квартирі, виділення ОСОБА_2 ізольованої житлової кімнати 11,5 кв.м у даній квартирі, залишення місць загального користування у спільному користуванні,

                                                 В С Т А Н О В И В:

В березні 2011 року позивач ОСОБА_1 (далі –позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (надалі –відповідач) про встановлення порядку користування житловим приміщенням, а саме –квартири АДРЕСА_1.

У обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що спірна квартира складається з двох кімнат жилою площею -30,7 кв.м., у тому числі одна кімната –11,5 кв.м., друга кімната –19,2 кв.м. Позивачем наголошується, що  квартира є спільною частковою власністю позивача і відповідача. Позивачем представлено Свідоцтво про право на спадщину за законом від 08 квітня 2009 року з якого вбачається, що квартира АДРЕСА_1 було спадковим майном, щодо якого спадкоємцями є позивач і відповідач у рівних частинах –по ? частині квартири відповідно кожному.

Позивач зазначив, що між співвласниками квартири не досягнута домовленість про порядок користування даною квартирою і просить у позовній заяві суд виділити у користування йому –ОСОБА_1 ізольовану жилу кімнату площею 19,2 кв.м. у даній квартирі, а відповідачеві –      ОСОБА_2 ізольовану жилу кімнату площею 11,5 кв.м. у даній квартирі.

Позивач у позовній заяві зазначив своє бажання розглянути справу без його участі через неможливість прийняти участь у судовому засіданні, а тому за згодою інших учасників процесу та у відповідності до п.3) ч.1 ст.169 ЦПК України суд вважав за можливе вирішення спору у відсутність позивача. Проте 05.05.2011 року позивач у судове засідання з’явився, але додаткових заяв, клопотань, зауважень і міркувань окрім зазначеного у його позовній заяві не висловив.

В судовому засіданні відповідач проти позову заперечував і подав свої письмові заперечення, які оголосив в судовому засіданні і просив суд приєднати до матеріалів справи.

Зокрема відповідачем зазначено, що дійсно вони з позивачем є співвласниками спірної квартири у рівних частках (по ? кожному), яку отримали в порядку спадкування за законом, після смерті їх родича –ОСОБА_3. Право власності позивача на частину квартири відповідачем не заперечується.

У даній квартирі відповідач фактично проживає і зареєстрований із своєю сім’єю –дружиною ОСОБА_4 та малолітньою донькою ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1); постійно мешкає у м. Києві і має постійне місце роботи у ТОВ «Юнівест Медіа»і є фактичним користувачем спірної квартири, несе за неї поточні витрати, а саме -  видатки по житлово-комунальним платежам та витрати на здійснення поточних ремонтів і підтримання належного стану квартири. Копії квитанцій сплати житлово-комунальних послуг відповідачем надані.

При цьому, відповідачем зазначено, що позивач у спірній квартирі не проживає, має інше постійне місце проживання і реєстрації, а вимога позивача про виділення йому кімнати площею 19,2 кв.м. (яка майже в два рази більша за іншу кімнату площею 11,5 кв.м.) задоволенню не підлягає, оскільки це, на думку відповідача, порушить принцип паритетності прав, через те що сторони успадкували рівні частки у праві власності на цю квартиру.

Представник третьої особи, будучи належним чином повідомлений, в судове засідання з’явився і підтвердив факт проживання сім’ї відповідача у спірній квартирі, та факт не проживання позивача у цій квартирі АДРЕСА_1, що підтверджено Актом про проживання громадян, складеним за участі працівників третьої особи, а також підтвердив належність утримання квартири сім’єю відповідача та понесення ним усіх фактичних видатків по утриманню власності, відсутність заборгованостей по житлово-комунальним платежам.

Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами у сукупності, заслухавши пояснення відповідача і представника третьої особи, суд вважає позов ОСОБА_1. необґрунтованим і таким що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджено наявними у справі доказами, які логічно взаємопов’язані та визнаються сторонами, що спірна квартира розташована на п’ятому поверсі дев’яти поверхового будинку по АДРЕСА_1 та відповідно до Технічного паспорту представленому позивачем складається із двох ізольованих житлових кімнат: одна кімната –11,5 кв.м., друга кімната –19,2 кв.м. та нежитлових приміщень (кухні, вбиральні, коридору) і балкону. Загальна площа квартири 51,16 (а.с. 7-8).

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 08 квітня 2009 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 пропорційно по ? частині квартири (а.с. 6, 23).

Згідно Акту про проживання громадян від 18 квітня 2011 року та копії паспорту відповідача із відміткою про реєстрацію у квартирі постійно проживають відповідач та члени його сім’ї: ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (а.с.12, 34).

Судом встановлено, що позивач у спірній квартирі не проживає і має іншу адресу фактичного проживання та реєстрації (у АДРЕСА_2). Вказана спірна квартира фактично перебуває у використанні відповідача, що фактично є реалізацією сторонами ч.1 ст.319 ЦК України, згідно із положеннями якої власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, що деталізується у ст.383 ЦК України, згідно із якою власник житла має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб .

В той же час, відповідно до ч.4 ст.319 ЦК України власність зобов’язує, а відповідно до ст.322 ЦК України власник  зобов’язаний утримувати майно, що йому належить. Позивач не представив суду доказів понесення ним видатків на утримання майна, на сплату житлово-комунальних послуг, що суперечить також вимогам ст. 360 ЦК України, яка зобов’язує співвласників відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності брати участь у витратах на утримання та збереження спільного майна.

Згідно із ст.358 ЦК України співвласники можуть домовитись про порядок  володіння та користування майном, що є їхньою спільною власністю. Проте, позивачем не представлено суду доказів вживання заходів спрямованих на укладання такої домовленості із співвласником (письмових пропозицій, листів, проектів договорів про спільне використання, тощо).

Судом встановлено, що спірна квартира складається із двох житлових кімнат. Позивачем не наведено жодних доводів і не представлено доказів, чому саме йому слід визначити у користування більшу кімнату, площею 19,2 кв.м., що не відповідає його ідеальній частці у спільній частковій власності на квартиру, яка дорівнює ? частині квартири, хоча відповідно ст.60 ЦПК України обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони, які доводять обставини на які посилаються.

Визначення у користування позивачеві кімнату площею 19,2 кв.м. порушить права відповідача, який також є власником ? частини даної квартири, що прямо зазначено у ч.3 ст.319 ЦК України згідно із якою усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, а ч.5 ст.319 імперативно забороняє використовувати право власності на шкоду правам і свободам громадян. Тобто немотивована  передача у користування позивачеві заявленої ним кімнати площею 19,2 кв.м. порушить законні права іншого співвласника –відповідача, та інтереси його неповнолітньої дитини.

В той же, час намір набути у користування іншу з двох кімнат (площею11,5 кв.м.) позивачем у позовних вимогах не ставиться, а суд не може вийти за межі позовних вимог позивача в силу принципу диспозитивності проголошеного ст.11 ЦПК України, зміст якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів.

На підставі п.6 ч.1 ст.3 ЦК України, а саме загальних засад справедливості, добросовісності і розумності, ст. ст. 322, ч.4 ст.319, 358, 360, 383 ЦК України та керуючись  ст.10-11, 36, 57, 60, 212-215, 218, 223 ЦПК  України суд,

                                          В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участі третьої особи  - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Квартет Лтд»про визнання права у формі встановлення порядку користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, шляхом виділення у користування ОСОБА_1 ізольованої житлової кімнати 19,2 кв.м у даній квартирі, виділення ОСОБА_2 ізольованої житлової кімнати 11,5 кв.м у даній квартирі, залишення місць загального користування у спільному користуванні - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя