ПОСТАНОВА

                                                                  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                                        2-а-1879/11

          29 квітня   2011 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді    Фролова  М.О.

з участю секретаря Чупака А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві  адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про неправомірні дії відповідача по нарахуванню та виплаті пенсій,  -

                                                               В С Т А Н О В И В:

          Позивач  звернувся до суду з позовом  про зобов’язання УПФ в Голосіївському районі м. Києва усунути порушення, здійснити з 29.09.2010 року по момент винесення рішення перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіну здоров’ю, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи виходячи із розміру 50 % мінімальної пенсії за віком,  та усунути порушення й провести з 29.09.2010 року по момент винесення рішення перерахунок та виплату недоотриманої  суми державної  пенсії, в розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком. Зазначила, що перебуває на обліку в управлінні ПФУ в м. Києві. Також має посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, Категорія 1. Йому, як учаснику ліквідації наслідків аварії Чорнобильській АЕС з 1986 року, а тепер особи, котрий постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинні були робити перерахунок пенсії відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”від 28.02.1991р.

Вважає, що дії відповідача щодо перерахунку його підвищення пенсії, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" від 3 січня 2002 року № 1, в значно меншому розмірі ніж це передбачено статтями Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" є такими, що суперечать вимогам зазначеного Закону України та Конституції України, та порушують його право, гарантоване Конституцією України та Законами України.

В судове засіданні позивач не з'явився, в своїх позовних вимогах просить слухати справу за його відсутності.

Представник відповідача до суду не з”явився , судом про дату судового засідання повідомлений належним чином та у встановлений законом порядок .Направили на адресу суду письмові заперечення .

У письмових запереченнях на позов Управління ПФУ посилається на те, що Законом України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”були внесені зміни до ст. 51 Закону №796-XII та встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається в розмірі 15% від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. При обчисленні пенсії позивачу враховані положення постанов Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”та №654 від 16.07.2008 року “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян”.  

          Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги за період з 13.10.2010 року  підлягають  задоволенню з таких підстав.

          Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 49 Закону N 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Позивач  є інвалідом ІІI групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії I осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує пенсію.  

Відповідно до ч. 4 ст. 54 цього Закону N 796-XII, в якій наведено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії I, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІIІ групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими ніж 6 мінімальних пенсій за віком.

Отже, вихідним критерієм розрахунку державної пенсії є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 р. N 1058-IV  встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Положення ч. 3 ст. 28 Закону N 1058-IV  не є перешкодою для застосування мінімальної пенсії за віком для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч. 1 цієї статті.

Позивачу згідно ст. 50 Закону України “Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”призначена додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю,  у розмірі  50%  мінімальної пенсії за віком.

Проте ці виплати здійснюються відповідачем відповідно до Постанови Кабінету Mіністрів  України від 03.01.2002 року № 1 “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат  окремим категоріям  пенсіонерів,  фінансування  яких  здійснюється  за  рахунок коштів  державного бюджету”.

Суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання щомісячної додаткової  пeнcії  за шкоду, заподіяну  здоров'ю, яка має бути виплачена відповідачем відповідно до мінімальної пенсії  за віком,  розмір якої передбачений  ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне  страхування”,  а не  Постановою КМУ.

Відповідно до частини другої  статті 19 Конституції України органи державної  влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у cпociб,  що  передбачені  Конституцією  та законами України.

Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають стаття 50 та частина четверга статті 54 Закону України “Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанова Кабінету Miніcтpiв України “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат  окремим категоріям  пенсіонерів,  фінансування  яких  здійснюється  за  рахунок коштів  державного бюджету”,  яка icтoтно звужує обсяг встановлених законом прав.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”від 28.12.2007 р. № 107-VI були внесені зміни до статей 50 та 54 Закону України “Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, шляхом викладення їx змісту у новій редакції,  а саме: згідно ч. 1 ст. 50 Закону України “Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”особам, віднесеним до категорії 1, i які визнані інвалідами ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну  здоров'ю,  у  розмірі  50 % процентів мінімальної пенсії за віком прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Проте Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. положення п.п., 15 п. 28 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 pік  та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”щодо внесення змін до Закону України “Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”були визнані неконституційними.

Відповідно до ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковим  на  території  України,  остаточним i не може бути оскаржене.

Згідно ст. 152 Конституції України  закони,  підзаконні  правові акти або їx окремі положення,  що визнані  не конституційними,   втрачають  чинність  з  дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їx неконституційність,  що  також  визначено  в п.  3  Рішення Конституційного Суду України  від  09.07.2007 року № 6-рп.

Згідно п.5 Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп; рішення Конституційного  Суду України має преюдиціальне  значення для судів  загальної  юрисдикції  при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами які виникли внаслідок дії положень статей, що визнані неконституційними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії Управління пенсійного фонду України в Голосіївському  районі м. Києва у відмові у проведенні позивачу перерахунку додаткової пенсії є протиправними  з моменту ухвалення  рішення  Конституційним  Судом України.

Згідно зі  ст. 54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010рік" у 2010 poці встановлено прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних i демографічних груп населення, в poзміpax,  що діяли  у грудні   2009 року.

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, оскільки виникли при здійсненні Управлінням ПФУ владних управлінських функцій на основі законодавства.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2005р.№8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали і є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Отже, на підставі викладеного, суд вважає, що нарахування основної і додаткової пенсії позивачу має здійснюватися виходячи із розміру, передбаченого Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Тобто в даному випадку мова йде саме про роз’яснення порядку застосування закону, а не про визначення такого порядку. Під застосуванням закону суд розуміє механізм здійснення передбачених даною статтею сум виплат.

Оцінивши докази відповідно до вимог ст..2ч.3 КАС України . суд вважає , що позивач має право на перерахунок пенсії з 13.10.2010 року , проте з даним позовом позивач звернувся до суду 13.04.2011 року , тому суд прийшов до висновку  про необхідність задоволення позовних вимог в межах строку звернення до суду .

Отже , позовні вимоги в частині проведення такого перерахунку за період з 29.09.2010 року по 12.10.2010 року , включно , необхідно залишити без розгляду у відповідності до вимог ст..99 та ч.1 ст.100 КАС України .

Керуючись ст.ст. ст.ст. 9,  69-71, 158-163, 183-2 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

      Позов  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України  в Голосіївському районі м. Києва про неправомірні дії відповідача по нарахуванню та виплаті пенсій задовольнити

Позовні вимоги в частині зобов”язання Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 29.09.2010 року по 12.10.2010 року, включно, залишити без розгляду.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва щодо перерахунку пенсії особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва усунути порушення та здійснити ОСОБА_1 з 13.10.2010  року по 29.04.2011  року перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіну здоров’ю, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи виходячи із розміру 50 % мінімальної пенсії за віком.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва усунути порушення та  здійснити  ОСОБА_1 з 13.10.2010  року по 29.04.2011 р. перерахунок та виплату недоотриманої  суми державної  пенсії, в розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається  протягом десяти днів з дня її постановлення.

Суддя: