Справа   2-а-822/2011

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

14.04.2011                     Солом’янський районний суд м. Києва

у складі:

головуючого  судді                               Бобровника О.В.

при секретарі                                        Славовій Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві  справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Солом’янського району м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат –про зобов’язання здійснити перерахунок і виплату основної пенсії, додаткової пенсії та щорічну допомогу на оздоровлення, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи,

в с т а н о в и в:

26 січня 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд з зазначеним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Солом’янського району м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про зобов’язання здійснити перерахунок і виплату основної пенсії, додаткової пенсії та щорічну допомогу на оздоровлення, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Свої вимоги мотивує тим, що він є інвалідом ІІ групи І категорії як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та має право на отримання основної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком для осіб, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, додаткової пенсії в розмірі 75 % мінімальних пенсій за віком за шкоду, заподіяну здоров'ю та щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Відповідачами така пенсія та щорічна допомога на оздоровлення йому не нараховується. Вважає, що такі дії відповідачів порушують його права.

А тому, просить зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Солом’янського району м. Києва та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат провести перерахунок та виплату заборгованості з державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком та щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, за період з 01.01.2011 року по дату винесення рішення.

Позивач позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва в судове засідання свого представника не направило, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялось належним чином.

Представник Управління праці та соціального захисту населення Солом’янського району м. Києва проти задоволення позову заперечувала в повному обсязі, надавши суду заперечення в письмовій формі.

Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в судове засідання свого представника не направило, надіславши письмові заперечення проти позову.

Заслухавши пояснення сторін присутніх у судовому засіданні, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Встановлено, що позивач є інвалідом ІІ групи І категорії із захворюванням, яке пов’язане з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Позивач, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 1986 року, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 22.02.1991 р. № 796-ХІІ,  має право на державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, згідно ст. 49 Закону.

Відповідно до ст.50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії І призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах – інвалідам ІІ групи - 75 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 1 категорії згідно ст. 54 Закону № 796-ХІІ щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими - по I групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач має право на щорічну допомогу на оздоровлення, яка виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Разом з тим, згідно підпунктів 12 та 15 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. N 107-VI, статті 48, 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було викладено у нових редакціях, і розмір додаткової пенсії для інвалідів ІІ групи був визначений в сумі 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а розмір пенсії по II групі інвалідності –не менше 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а ст. 48 було викладено у новій редакції, і розмір щорічної допомоги на оздоровлення часникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виплачується і порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Проте згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 внесені до вказаних статей зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому з 22.05.2008р. дія статей 48, 50 та 54 Закону № 796-ХІІ була відновлена у попередніх редакціях.

Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності 22.05.2008р.  сума додаткової пенсії для інвалідів ІІ групи знову встановлена в розмірі 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а розмір пенсії по II групі інвалідності –не менше 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, розмір основної та додаткової пенсії Позивачу одночасно був врегульований по-різному і різними нормативними актами. За загальних умов у випадку правової колізії застосуванню підлягають норми нормативного акту, який є вищим за юридичною силою, тобто –в даному випадку –норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Встановлено, що у 2009 році після відновлення з 22.05.2008р. дії ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розрахунок пенсії та додаткової пенсії Позивачу здійснюється в розмірах, передбачених Постановою КМ України №530 .

Таким чином, у період, коли діють два однопредметні нормативно-правових акти, що по-різному регулюють встановлення розміру основної та додаткової пенсії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Відповідачем необґрунтовано  застосовано той акт, що має нижчу юридичну силу –Постанови КМ України №530 від 28.05.2005р. та № 562 від 12.07.2008р., а Закон України, який має вищу юридичну силу, Відповідачами не застосовано, що є протиправним та таким, що порушує права позивача.

З огляду на це, вимога позивача про визнання протиправними дій відповідачів щодо відмови у нарахуванні та виплати йому додаткової пенсій та щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності до статей 50 та 54 Закону № 796-ХІІ суд вважає обґрунтованими.

Відповідно до ст. 73 Конституції України «Про Конституційний Суд України»він приймає  рішення щодо конституційності актів, зазначених у пункті 1 статті 13 цього Закону.

У разі  якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

При вирішенні питання щодо періоду за який підлягає здійсненню перерахунку суд враховує ту обставину, що згідно  приписів ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування,  їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, втому числі на виконання делегованих повноважень

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Також, право звернення до адміністративного суду визначено ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України, у відповідності до вимог якої до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, звернення до суду зумовлене наявністю вже порушених прав, свобод чи  інтересів, на захист яких звертається особа.

Статтею 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вимоги позивача в частині зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення Солом’янського району м. Києва та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перерахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, за період з 01 січня 2011 року, не підлягає задоволенню, оскільки виплата даної допомоги проводиться один раз на рік, а у 2011 році позивачу щорічна допомога на оздоровлення не виплачувалась, а отже його права на момент звернення до суду з позовом та розгляду його судом не були порушенні Управлінням праці та соціального захисту населення Солом’янського району м. Києва та Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

Постанова ухвалюється 14 квітня 2011 року, тому позов підлягає задоволенню саме до цієї дати.  

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 99, 100, 158-163 КАС України, суд  -

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва щодо відмови у здійсненні перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії згідно ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в період з 01 січня 2011 року до 14 квітня 2011 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 01 січня 2011 року до 14 квітня 2011 року, з урахуванням виплат здійснених за 2011 рік:

-          державну пенсію відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і  соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі не менше 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком;

-          щомісячну додаткову пенсію відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і  соціальний захист громадян, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

           У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: