ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
____________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.05.11 Справа № 29/66/2011
За позовом: Товариства з обмеженою
відповідальністю "Луганське
енергетичне об'єднання", м. Луганськ;
до відповідача: Комунального підприємства
"Петровськтепло плюс", м. Петровське
Луганської області;
про стягнення 56703 грн. 26 коп.
Суддя Якушенко Р.Є.;
секретар судового засідання: Скрипник М.С.;
в присутності представників
сторін:
від позивача: ОСОБА_1, провідний юрисконсульт,
довіреність № 37 від 01.01.2011;
від відповідача: Кальченко Н.М., директор, паспорт
серії НОМЕР_1, виданий Краснолуцьким
МВ УМВС України в Луганській області
20.09.1999.
Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду справи не заявлено вимоги про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання»(далі –ТОВ "ЛЕО") позивач у справі, звернулося до господарського суду Луганської області з вимогами (з урахуванням виправлень неточностей згідно листа від 21.04.2011 № 24/679) про стягнення з Комунального підприємства "Петровськтепло плюс" (далі –КП "Петровськтепло плюс") відповідача у справі, інфляційних нарахувань в сумі 45676 грн. 01 коп. та 11027 грн. 25 коп. - 3 % річних з простроченої суми боргу в сумі 81686 грн. 32 коп., стягнутої за рішенням господарського суду Луганської області від 19.06.2008 у справі № 16/108 за період прострочення оплати з 24.04.2008 по 01.01.2011 та за рішенням господарського суду Луганської області від 09.02.2010 у справі № 14/5, яким стягнуто заборгованість у сумі 66775 грн. 59 коп. за період прострочення оплати з 02.12.2008 по 01.01.2011.
Посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) позивач обґрунтовує позовні вимоги невиконанням відповідачем зобов’язань за укладеним сторонами договору № 1050 від 01.11.2007 про постачання електричної енергії та фактом тривалого невиконання відповідачем у справі рішень господарського суду Луганської області від 19.06.2008 у справі № 16/108 та від 09.02.2010 № 14/5.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач у справі подав відзив на позов від 21.04.2011 вих.№ 26, в якому проти позову заперечує, посилаючись на статтю 257 ЦК України, у зв’язку зі спливом строку позовної давності для стягнення заборгованості, 3 % річних та інфляційних нарахувань.
Доповнюючи заперечення відповідач вказав, що позивач втратив можливість застосування статті 625 ЦК України, оскільки борг був вже стягнутий господарський судом Луганської області по справам № 16/108 від 19.06.2008 та № 14/5 від 09.02.2010 і позивач мав можливість при стягнення боргу вимагати стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних.
При з'ясуванні фактичних обставин справи, дослідивши надані сторонами докази, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, суд
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Луганської області від 19.06.2008 у справі № 16/108 за позовом ТОВ «ЛЕО», позивача у справі, до КП "Петровськтепло плюс", відповідача у справі, з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за спожиту активну електроенергію у сумі 81686 грн. 32 коп. та 3323 грн. 24 коп. борг за реактивну електроенергію, а також стягнуто 3 % річних у сумі 361 грн. 48 коп. за період прострочення з січня 2008 року по березень 2008 року, інфляційні нарахування за той же період у сумі 3933 грн. 88 коп., пеню в сумі 1201 грн. 55 коп. за період прострочення з 01.02.2008 по 27.03.2008 (а.с.27).
На виконання даного рішення було видано відповідний судовий наказ, який відповідачем не виконується.
З урахуванням викладеного вище позивачем на суму заборгованості нараховано та заявлено до стягнення з відповідача у справі 3% річних за період з 24.04.2008 по 01.01.2011 у сумі 6856 грн. 51 коп. та інфляційних нарахувань за період з січня 2008 року по жовтень 2010 року - 28648 грн. 23 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 09.02.2010 у справі № 14/5 за позовом ТОВ «ЛЕО», позивача у справі, до КП "Петровськтепло плюс", відповідача у справі, з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за недораховану електроенергію у сумі 66775 грн. 59 коп., 1570 грн. 70 коп. –3 % річних за період прострочення з 17.02.2008 по 01.12.2008 та 8921 грн. 22 коп. –інфляційні нарахування за період березень –листопад 2008 року (а.с.30).
На виконання даного рішення було видано відповідний судовий наказ, який відповідачем не виконується.
Враховуючи викладене позивачем на суму заборгованості нараховано та заявлено до стягнення з відповідача у справі 3% річних за період з 02.12.2008 по 01.01.2011 у сумі 4170 грн. 74 коп. та інфляційних нарахувань за період з січня 2008 року по жовтень 2010 року - 17027 грн. 78 коп.
Відповідач проти заявлених вимог заперечує з підстав викладених у відзиві на позов.
Оцінивши всі обставини справи, суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Правовідносини між сторонами за позовом виникли із договору про постачання електричної енергії № 1050 від 01.11.2008, який за своєю правовою природою є різновидом договору купівлі-продажу і до нього застосовуються, як загальні положення про договір купівлі-продажу, так і положення глави 54 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) та параграф 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі –ГК України).
Згідно частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Зазначена норма Цивільного кодексу України кореспондується з положеннями статті 265 Господарського кодексу України.
Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов’язання, у відповідності до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання, тобто –неналежне виконання.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
У відповідності із статями 4, 5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов’язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.
Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Господарським кодексом України та Законом України “Про виконавче провадження”.
Матеріалами справи доведено, що грошові зобов’язання у сумі 66775 грн. 59 коп. (рішення суду від 09.02.2010 у справі № 14/5) та у сумі 85009 грн. 56 коп. (рішенням суду від 19.06.2008 у справі № 16/108) за укладеним сторонами у даній справі договором про постачання електричної енергії № 1050 від 01.11.2008 не виконані.
Згідно зі статями 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов’язання.
Водночас, приписи статті 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 30.09.2008 N 1/384-07).
Розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних зроблений з урахуванням вимог чинного законодавства в межах строку позовної давності та ґрунтується на фактичних обставинах справи.
На підставі статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Заперечення відповідача судом відхиляються як такі, що суперечать вище зазначеним нормам Цивільного кодексу України.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на відповідача.
Керуючись статями 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Петровськтепло плюс», вул. Леніна, буд.25, м. Петровське Луганської області, 94540, ідентифікаційний код 35019324, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об’єднання”, кв. Гаєвого, буд.35А, м. Луганськ, ідентифікаційний код 31443937 на поточний рахунок № 2600518645 у ЛОД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 304007, код 31443937 - 45676 грн. 01 коп. суму, на яку збільшився борг через інфляцію, 11027 грн. 25 коп. 3 % річних з простроченої суми, витрати зі сплати державного мита у сумі 567 грн. 03 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення –20.05.2011.
Суддя Р.Є. Якушенко