Справа №  2-1206/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          02.03.2011 року Подільський районний суд  міста Києва

          в складі:

головуючого - судді                  Захарчук С.С.

при секретарі -                           Совівській О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов’язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов’язання вчинити дії.

Зазначав, що відповідно до ухвали Подільського районного суду м. Києва від 24 грудня 1998 року було затверджено мирову угоду, відповідно до якої його батькові належало на праві власності 3/20 частини будинку АДРЕСА_1.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 січня 2006 року він є спадкоємцем після померлого батька та власником 3/20 частини будинку АДРЕСА_1

Відповідно до затвердженої мирової угоди його батьку на праві користування належало 85 кв.м. земельної ділянки за зазначеною адресою.

Посилаючись на те, що відповідач самовільно побудував гараж на його земельній ділянці та паркує на ній свій автомобіль, просив усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, зобов’язавши відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення частини гаража та зобов’язати останнього не паркувати автомобіль на належній йому земельній ділянці.

У судовому засіданні позивач підтримав позов з викладених у ньому підстав і просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач та представник відповідача проти позову заперечили, просили у задоволенні позову відмовити, зазначивши, що побудований відповідачем гараж був узаконений розпорядженням Подільської районної державної адміністрації м. Києва № 656 від 30 червня 1998 року. Крім того, згоду на будівлю гаражу йому надав ОСОБА_3 із використанням його частини земельної ділянки, у зв’язку з чим він сплатив останньому                800 грн. Одночасно вказав на те, що він не паркує свій автомобіль на земельній ділянці позивача, оскільки має гараж.

Судом установлено, що згідно з мировою угодою, укладеною між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 24 грудня 1998 року, було погоджено поділ будинку АДРЕСА_1. Так, сторони мирової угоди погодили, що ОСОБА_2 переходить у власність 17/20 частини зазначеного будинку, а ОСОБА_3 – 3/20 частини будинку.  ОСОБА_2 виплачує ОСОБА_3 1 689 грн. 20 коп. різниці за 5,15 кв.м. За ОСОБА_2 закріплено земельні ділянки пл. 85 кв.м. та 250 кв.м., за ОСОБА_3 – земельна ділянка пл. 85 кв.м. (а.с. 7-9).

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 24 грудня 1998 року було затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, та ОСОБА_2 передано у власність 17/20 будинку АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 – 3/20 зазначеного будинку. ОСОБА_2 виплачує                    ОСОБА_3 1 689 грн. 20 коп. різниці за 5,15 кв.м. (а.с. 10-12).

Згідно з розпискою від 16 вересня 2000 року ОСОБА_3 надав дозвіл ОСОБА_2 побудувати гараж розміром 8 м. на 6,5 м. з використанням частини його земельної ділянки та отримав за це 800 грн. (а.с. 51).

ОСОБА_1 є спадкоємцем після ОСОБА_3 і відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 січня 2006 року - власником 3/20 жилого будинку                   АДРЕСА_1 (а.с. 5).

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п. 21 постанови від 16 квітня 2004 року N 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі.

Оскільки між попереднім власником будинку АДРЕСА_1 – ОСОБА_3, спадкоємцем якого є позивач, та ОСОБА_2 було укладено договір щодо користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 та ОСОБА_3 надав згоду ОСОБА_2 на будівництво гаражу на частині його земельної ділянки за що отримав 800 грн., підстав для задоволення позову в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом зобов’язання відповідача знести частину гаража, що побудований на частині земельної ділянки позивача немає.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивачем доказів того, що відповідач паркує свій автомобіль на його земельній ділянці суду не надано, а тому позов в частині зобов’язання відповідача не паркувати належний йому автомобіль на земельний ділянці позивача задоволенню не підлягає.

Одночасно суд не приймає до уваги показання свідка ОСОБА_4, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях і виключно на свідченнях ОСОБА_3

Керуючись ст. 88 ЗК України, ст. ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 88, 209, 212-215, 233 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов’язання вчинити дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          СУДДЯ                                                                                     Захарчук  С.  С.