КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-521/11                            Головуючий у 1-й інстанції:   Іващенко А.І.  

Суддя-доповідач:  Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" квітня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

             Київський апеляційний адміністративний суд у складі:                      

головуючого –судді                    Мацедонської В.Е.,  

суддів                                        Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області на постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 05 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом  ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,-

встановив:

20 грудня 2010 року ОСОБА_2 звернулась до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області про визнання бездіяльності відповідача протиправною щодо відмови у нарахуванні підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком і зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни за 6 місяців (липень-грудень) 2010 року і до дати набрання сили постанови суду.

Постановою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 05 січня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни»- задоволено, а саме: визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Новгород-Сіверському районі Чернігівської щодо відмови перерахувати і виплатити пенсію позивачу, як дитині війни, з урахуванням її підвищення на 30 %  мінімальної пенсії за віком  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 20 червня 2010 року по 31 грудня 2010 року –протиправними; зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області перерахувати та виплатити пенсію позивачу, як дитині війни, з урахуванням її підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 20 червня  2010 року по 31 грудня 2010 року, з урахуванням фактично виплачених коштів.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Управління Пенсійного фонду України в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін з  таких підстав.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01 січня 2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік.

Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії, яка  у 2010 році становила: з 01 січня 2010 року –695,00 грн., з 01 квітня 2010 року –706,00 грн., з 01 липня 2010 року –709,00 грн., з 01 жовтня 2010 року –723,00 грн., з 01 грудня 2010 року –734 грн.   

На момент звернення позивача до суду, нарахування підвищення до її пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим вона звернулась до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області –залишити без задоволення.

Постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 05 січня 2011 року –залишити без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 26 квітня  2011 року.

Головуючий суддя                                                                                В.Е.Мацедонська

Судді                                                                                                    Т.М. Грищенко

                                                                                                    І.О.Лічевецький