КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-2845/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
У Х В А Л А
Іменем України
"21" квітня 2011 р. м. Київ
Справа № 2-а-2845/10/0270
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
суддів: Літвіної Н.М.,
Чаку Є.В.,
при секретарі Корж В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Могилів-Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Могилів-Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання нечинним наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,-
В С Т А Н О В И В :
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Могилів-Подільський прикордоннмй загін Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі –апелянт) подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ч.1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі –Закон № 2232, у редакції, чинній на момент виникненн спірних правовідносин), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
На підставі контракту про проходження військової служби у Державній прикордонній службі України від 01.08.2008 року ОСОБА_3 (далі - позивач) проходив військову службу у Державній прикордонній службі на посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії 3 віділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Могилів-Подільський»І категорії (тип Б) Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України.
17.03.2010 року під час несення служби у прикордонному наряді «Перевірка документів» на напрямку «Вхід в Україну»працівники внутрішної безпеки по Могилів-Подільському прикордонному загону виявили у павільйоні прикордонно-митного контролю разом з позивачем старшого прапорщика ОСОБА_4, який не ніс служби у вказаний день Згідно пояснень позивача, ОСОБА_4 зайшов до павільйону за декілька хвилин до працівників внутрішньої безпеки.
За наслідками вказаного інциденту, згідно наказу по Могилів –Подільському прикордонному загону від 18.03.2010 року № 253, було проведено службове розслідування. Як свідчать матеріали перевірки, вказане службове розслідування було проведено на підставі листа начальника відділення внутрішньої безпеки по Могилів –Подільському прикордонному загону від 17.03.2010 року, згідно якого вказувалось про можливу причетність посадових осіб відділу прикордонної служби «Могилів-Подільський»до легалізації іноземних громадян на території України.
Результати вказаного службового розслідування були затверджені наказом начальника Могилів –Подільського прикордонного загону від 19.03.2010 року № 262. Відповідно висновку службового розслідування, старший прапорщик ОСОБА_4 прибув до пункту пропуску «Могилів-Подільський-Отач»для можливого проставлення в паспортах громадян Грузії відміток Державної прикордонної служби про перетин ними державного кордону України без їх присутності. Також у вказаному висновку були відображені факти незадовільного несення служби всіма військовослужбовцями, які несли службу 17.03.2010 року, а тому рекомендовано притягнути їх, включаючи позивача, до дисциплінарної відповідальності.
За наслідками службового розслідування начальником Південного регіогального управління було видано наказ № 136 від 26.03.2010 року про накладення дисциплінарного стягнення на позивача у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.
Відповідно до п. «е»ч.6 ст. 26 Закону № 2232, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через службову невідповідність. Вказана норма кореспондується з положеннями п. 62 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України»від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі- Дисциплінарний Статут, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яким передбачено такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.
Наказом начальника Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 36-ос від 19.04.2010 року припинено (розірвано) контракт з позивачем та звільнено його з військової служби.
Наказом начальника Могилів-Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України №129-ос від 08.06.2010 року позивача було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні позивача не були враховані обставини характеру правопорушення та ступінь вини позивача і його особиста характеристика.
Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що висновок службового розслідування вказує на те, що на територію пункту пропуску «Могилів-Подільський-Отач»старший прапорщик ОСОБА_4 був допущений іншими військовослужбовцями. Більше того, матеріали службового розслідування не містять доказів перебування ОСОБА_4 у павільйоні прикордонно-митного контролю значного терміну часу, що свідчило б про невиконання позивачем своїх обов`язків та неповідомлення старшого зміни про знаходження сторонньої людини на території пункту пропуску. Вказані обставини свідчать про те, що посадові особи служби внутрішньої безпеки прибули за кілька хвилин після прибуття ОСОБА_4 до павільйону прикордонно-митного контролю, де проходив службу позивач, що унеможливило виконання ним обов`язку щодо повідомлення старшого зміни про знаходження сторонньої особи у павільйоні прикордонно-митного контролю.
Відповідно до ч.2 ст.86 Дисциплінарного Статуту, під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Таким чином, при притягненні до дисциплінарної відповідальності позивача відповідач застосував міру відповідальності, яка не співрозмірна вчиненому проступку.
У відповідності до ч.ч. 1 та 2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Враховуючи незаконність звільнення, позивач підлягає поновленню на попередній посаді . Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає їх обгрунтованими.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Могилів-Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2010 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Літвіна Н.М.
Чаку Є.В.
Повний текст виготовлено: 26.04.2011 року