Справа № 2-1804/11

Категорія 55

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

26 квітня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          КозловаР.  Ю. ,

при секретарі –                    Гуцинюку М. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Головного управління юстиції у м. Києві в особі Відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна,

В С Т А Н О В И В :

 У березні 2011 р. позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, мотивуючи свої вимоги тим, що 03 грудня 2010 року між ним та ОСОБА_2 були укладені договори купівлі-продажу машиномісць НОМЕР_1 та НОМЕР_2, що знаходяться  в підземній автостоянці  (підвал 2) за адресою: АДРЕСА_1 Згідно умов даних договорів  ОСОБА_2 передав позивачу  у власність зазначені машиномісця, а позивач у свою чергу прийняв вказане майно та сплатив його вартість. Зазначені договори були посвідчені приватним нотаріусом  Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та 13 грудня 2010 року Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна зареєструване право власності позивача на вказане майно. Разом з тим, як зазначає позивач, йому стало відомо що 18 січня 2011 року головним державним виконавцем  підрозділу  примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби  Головного управління юстиції  у м. Києві Магдою С.Г. було відкрите виконавче провадження. В межах проведення виконавчих дій  було здійснено опис та арешт певного майна ОСОБА_2  в тому числі і машиномісця  НОМЕР_1 та НОМЕР_2, які належать на праві приватної власності позивачу. Посилаючись на те, що наявність запису про арешт вказаних об’єктів нерухомого майна позбавляє його можливості реалізувати свої права як власника зазначених об’єктів, позивач просив суд зняти арешт  з машиномісць НОМЕР_1 та НОМЕР_2, що знаходяться  в підземній автостоянці (підвал 2) за адресою: АДРЕСА_1, які належать йому на праві приватної власності.   

У судовому засіданні за клопотанням представника позивача здійснено заміну відповідача – Відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції  у м. Києві на Головне управління юстиції у м. Києві в особі відділу державної виконавчої служби, яке за своїм статусом є юридичною особою та може виступати учасником цивільно-процесуальних правовідносин.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнала.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог.

Судом встановлено, що 03 грудня 2010 року між позивачем та громадянином ОСОБА_2 укладені договори купівлі-продажу машиномісць НОМЕР_1 та НОМЕР_2, що знаходяться  в підземній автостоянці  (підвал 2) за адресою: АДРЕСА_1, згідно умов яких ОСОБА_2 передав позивачу  у власність зазначені машиномісця, а позивач у свою чергу прийняв вказане майно та сплатив його вартість.

13 грудня 2010 року позивач зареєстрував право власності на вищевказані машиномісця в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності  на об’єкти нерухомого майна, про що свідчать відповідні записи в реєстрі правочинів.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 січня 2011 року головним державним виконавцем підрозділу  примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби  Головного управління юстиції у м. Києві Магдою С.Г. відкрите виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-286/10 від 10.01.2011 року виданого Печерським районним судом м. Києва  про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Український будівельно-інвестиційний банк» заборгованості за кредитним договором. В межах виконання рішення Печерського районного суду м. Києва державним виконавцем проведений опис майна боржника та його арешт, про що виконавцем складено акт від 10.02.2011 року (а.с. 24-26) до якого включені машиномісця, які на момент складання вказаного акту на праві власності належали позивачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону України  «Про виконавче провадження» арешт на майно боржника може накладатись державним виконавцем, у тому числі, шляхом проведення опису майна  боржника  і накладання на нього  арешту.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується і розпоряджається  своїм майном  на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов’язано допустити до користування його майном  інших осіб лише у випадках встановлених законом.

Однак, на момент складання акту  опису і арешту державний виконавець не з’ясувала, що машиномісця  НОМЕР_1 та НОМЕР_2 не були власністю боржника у виконавчому провадженні, чим порушила право власності позивача.  

Враховуючи ту обставину, що наявність запису про арешт об’єктів нерухомого майна позбавляє позивача можливості реалізувати свої права як власника, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись  ст.. 57 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 319 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 60, 88, 209, 213 – 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

 Позов ОСОБА_1  до Головного управління юстиції у м. Києві в особі Відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна - задовольнити.  Зняти арешт з машиномісць НОМЕР_1 та НОМЕР_1-а, що знаходяться  в підземній автостоянці (підвал 2) за адресою: АДРЕСА_1, які належать на праві приватної власності ОСОБА_1.   Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя                                                                                           Р. Ю. Козлов