Справа № 2-2121/11

Категорія  

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

29 квітня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Гримич М.  К. ,

при секретарі –                    Бульба Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м . Києві  цивільну справу за позовом    ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства  «Державний Ощадний банк України», Державного казначейства України про стягнення коштів та відшкодувапння моральної шкоди ,

В С Т А Н О В И В :

  Позивач звернувся до суду із  вищезазначеними позовними вимогами до відповідачів  посилаючись  як на підставу своїх позовних вимог   порушення відповідачем – ВАТ «Державний Ощадний банк України», як правонаступником Ощадного банку СРСР,  умов погашення цінних паперів Ощадного банку СРСР, придбаних до 02.04.1992 року та  зобов”язань по поверненню цих проіндексованих коштів . До цього  часу, придбані  позивачем цінні папери не проіндексовано і не погашено, в зв’язку з чим позивач просить зобов»язати відповідачів сплатити позивачу проіндексовані кошти виходячи з розрахунку 61,20 крб – 100 доларів США (курс 1990 року), оскліьки сума вкладених коштів склала 16000,0 крб, просить стягнути 206536,02 гривень.

              Позивач та його представник,  з”явшись у судове засідання , підтримали позовні вимоги та просили задовольнити позов .

   Представник ВАТ “Ощадний банк України “, з”явившись у судове засідання, проти позову заперечував, посилаючись на те,  що   відповідно до  умов Закону України ”Про  державні гарантії відновлення заощаджень  громадян України “  компенсація громадянам  проводиться виключно в грошовий формі  за рахунок державного бюджету, і при цьому  повертаються поетапно у межах коштів , передбачених для цього Державним бюджетом на поточний рік.  

Предстанвик Державного казначейства України в судове засідання не з’явився, про час і місце судового розгляду справи був повідомлений , про причини неявки суд не повідомив.

                Вислухавши пояснення  сторін , вивчивши  письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що  вимоги задоволенню не підлягають  виходячи з наступних підстав.

               Судом встановлено, що позивач у 1990 році придбав облігацію державної цільової безпроцентної позики № 0003264 в Ірпінському відділенні № 7853 Ощаюданку СРСР на суму 16000,0 карбованців для придбання автомобіля  ГАЗ 2410.  

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про  державні  гарантії  відновлення заощаджень  громадян України” від 21.11.96р.встановлено, що держава зобов’язана перед громадянами України  по грошових заощадженнях, поміщених в період до 02.04.1992 року в установи Ощадного банку СРСР, а також по державних цінних паперах, придбаних в установах Ощадного банку СРСР: облігації державної цільової позики 1990 року, облігації державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зодбов’язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР.    

              Цим же законом, яким врегульовано  відносини, що виникли між сторонами,   встановлено, що компенсація громадянам України втрат від знецінення  грошових заощаджень  проводиться виключно в грошовій формі за рахунок Державного бюджету України, порядок перерахування цих коштів установам Ощадного банку України  визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до умов цього ж закону  заощадження повертаються поетапно і  у межах коштів, передбачених для цього   Державним бюджетом України на поточний рік.

Згідно Рішення Європейського суду з прав людини від 02.07.2002 року по справі “Гайдук та інші проти України”  компенсаційні кошти, які наявні на рахунку позивача, належать до коштів Державного казначейства, які держава виділяє на певних умовах, таким чином, предмет судового провадження не належить позивачу.

           Приймаючи до уваги , що  діючим на даний час,  із внесеними  змінами та доповненнями ,  Законом  України “Про  державні гарантії відновлення заощаджень громадян України”  не  передбачено   виплати громадянам повної суми заощаджень ,  індексація вказаних сум не передбачена, тому порушення прав позивача судом не встановлено.  

Оскільки судом не встановлено порушення відповідачами прав позивача, вимоги про відшкоудвання моральної шкоди також задоволенню не підлягають, крім того, правовідносини, що виникли між сторонами не передбачають такого виду компенсації за порушення зобов’язань.  

               На підставі викладеного та керуючись рішенням Європейського суду з прав людини від 02.07.2002 року, Законом України “Про державні гарантії  відновлення  заощаджень  громадян України” , ст. ст. 4,11,212-215 ЦПК України ,  суд –

В И Р І Ш И В :

   В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства  «Державний Ощадний банк України», Державного казначейства України про стягнення коштів та відшкодувапння моральної шкоди  - відмовити.

               На рішення  може бути принесено апеляційну скаргу  до Апеляційного  суду м. Києва  протягом  10 днів з дня проголошення місяця  через Печерський районний суд м. Києва .   

Суддя                                                                                            М. К. Гримич