Справа №  1-78/11

П О С Т А Н О В А

27 квітня 2011 року  Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючий –                    суддя Смик С.  І. ,

при секретарі –                    Орлова М. І.,

Перва О.А.   

        з участю прокурорів –  Ніколаєнко  А.О., Менчиця С.Є.,

                                                Байдюка Д.А., Вавренюка О.С.

        захисника - адвоката  - ОСОБА_1

         та представника потерпілої -   ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

                 ОСОБА_3  у вчинені злочинів,  передбачених   ч.2 ст. 190, ч.2 ст. 358 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В проваджені Печерського районного суду знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.2ст.190, та  ч.2 ст. 358  КК України.

Під час судового слідства на стадії доповнень  захисником підсудної ОСОБА_3 – адвокатом  ОСОБА_1 заявлено письмове клопотання про направлення  кримінальної справи  для проведення додаткового досудового розслідування з мотивів  істотної неповноти досудового слідства.

Представник потерпілої  ОСОБА_2 також заявив письмове клопотання про направлення справи на додаткове розслідування, оскільки нові дані, встановлені під час  судового слідства потребують  зміни обвинувачення та притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб.

Думку прокурора, який не заперечував проти направлення справи  на додаткове розслідування, підсудної, яка підтримала клопотання свого захисника, представника потерпілої, який не заперечував проти направлення справи на додаткове розслідування, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність направлення кримінальної справи на додаткове розслідування  з мотивів істотної неправильності та  неповноти досудового слідства які не можуть бути усунені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 281 КПК України кримінальна права підлягає направленню на додаткове розслідування у разі неповноти чи неправильності досудового слідства , якщо вони не можуть  бути усунуті в судовому засіданні.

Згідно п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 року за №2   «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам ст.ст.22,64 КПК України не були досліджені або були поверхнево чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи ( не були допитані певні особи, не витребувані і не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування відповідних обставин, тощо).

Неправильним досудове слідство визнається у разі, коли органами досудового слідства при вчинені процесуального провадження були неправильно застосовані норми кримінально -  процесуального чи кримінального закону  і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.

Виходячи з вимог кримінально – процесуального закону істотним порушенням цього  закону є таке порушення, яке перешкоджало слідчому об’єктивно, повно та всебічно розслідувати справу, забезпечити право обвинуваченого на захист, зібрати докази на підставі та в порядку, передбаченому КПК України, винести законне та обґрунтоване рішення.    

Відповідно до п.10 ч. ч. 2,3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року за № 8 « Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинств», суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб постанова про притягнення  в якості обвинуваченого була конкретною за змістом. Недодержання органами досудового слідства вимог ст.ст. 132, 142 КПК України може бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.12.1992 року за № 12      « Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності ( пункти 18,19 ) роз’яснено, що обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довір’ям (недобросовісне використання довір’я з боку потерпілого) при шахрайстві застосовується  винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності або обов’язковості передачі майна чи права на нього. Отримання майна під умовою виконання якого – не будь зобов’язання може кваліфікуватись як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала мету його присвоїти, а зобов’язання не виконувати.

Відповідно до пред»явленого обвинувачення ОСОБА_3  в травні  1999 року у невстановленому місці, з метою скоєння шахрайства, а саме заволодіння половиною квартири НОМЕР_2  загальною площею 37,8 кв. м. по АДРЕСА_1, маючи паспорт громадянина України виданого на ім’я ОСОБА_4 ( НОМЕР_1 ), який його власниця надала ОСОБА_6, для проведення приватизації зазначеної квартири. Остання, в свою чергу передала паспорт ОСОБА_3, яка на той час перебувала на посаді паспортиста, щоб вона допомогла приватизувати вказану квартиру, після чого, підробила підписи від імені ОСОБА_4, яка являється власником вказаної квартири, в наступних документах: заяві про оформлення передачі в приватну власність квартири від 04.05.1999 року, довідці про розрахунок площі квартири /будинку/, що безоплатно приватизується від 27.10.1998 року, в «Дополнение к обяснительной записке от 22.04.1999 года» ( входящий № в книге регистрации БОБФ «Зоресвит» 7 от 04.05.1999 года), які згідно висновку почеркознавчої експертизи № 403 від 30.01.2009 року виконані не ОСОБА_4, а іншою особою із застосуванням технічних прийомів, зокрема шляхом прерисовки на просвіт, з використанням як модель підпису від імені ОСОБА_4 у паспорті громадянина України НОМЕР_1. Після цього, ОСОБА_3, без відома та згоди ОСОБА_4, заповнила довідку про склад сім’ї від 04.05.1999 року та повторно, внесла туди завідомо неправдиві  відомості про те, що членом сім’ї ОСОБА_4 ( сестрою) є гр.-ка ОСОБА_5, які згідно висновку почеркознавчої експертизи № 404 від 30.01.2009 року рукописні записи, які починаються та відповідно закінчуються словами «АДРЕСА_1 …», «… року ОСОБА_3» у довідці про склад сім’ї наймача ізольованої квартири /одноквартирного будинку/ та займані ними приміщення № 7 від 04.05.1999 року – виконано ОСОБА_3

Крім того, вона ж,  перебуваючи на посаді паспортиста благодійного фонду «Зоре світ» , дізнавшись про те, що ОСОБА_4 хоче приватизувати квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 37,8 кв. м. , яка на той час перебувала на балансі благодійного фонду «Зоресвіт» і якою, відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Києва від 31.03.1995 року, на законних підставах користувалась ОСОБА_4 та згідно висновку судової  будівельно- технічної експертизи № 27 від 26.01.2010 року ринкова вартість 1 кв. м. квартири АДРЕСА_1 станом на травень 1999 року становить 1622 ( одна тисяча шістсот двадцять дві ) гривні та ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 становить на травень 1999 року 61312 ( шістдесят одну тисячу триста двадцять ) гривень, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, а саме: половиною вказаної квартири, шляхом зловживання довірою, отримала паспорт громадянина України ОСОБА_4 ( НОМЕР_1 ), який їй передала ОСОБА_6, яка представляла інтереси ОСОБА_4, для оформлення приватизації зазначеної квартири.

Після цього, підробивши підписи від імені ОСОБА_4, в наступних документах: заяві про оформлення передачі в приватну власність квартир від 04.05.1999 року, довідці про розрахунок площі квартири /будинку/, що безоплатно приватизується від 27.10.1998  року, в «Дополнение к обяснительой записке от 22.04.1999 года» ( входящий № в книге регистрации БОБФ «Зоре свит» 7 от 04.05.1999 года) та без згоди останньої, заповнила довідку про склад сім’ї від 04.05.1999 року та внесла куди завідомо неправдиві відомості про те, що членом сім’ї ОСОБА_4 – сестрою, є гр-ка ОСОБА_5, надала вказані документи до фонду НТЦ  « Прогрес» та оформила через благодійний фонд « Зоресвіт» право спільної сумісної власності на вказану квартиру у рівних долях на ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та заволодівши 1/2 квартири № 27 по АДРЕСА_1, вартістю 30656 ( тридцять тисяч шістсот п»ятдеят шість ) гривень, завдала потерпілій значної шкоди.

Органом досудового слідства дії підсудної кваліфіковані за ч.2ст. 190 та ч.2 ст. 358 КК України.

Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_3 свою вину у інкримінованих діяннях не визнала та пояснила суду, що з 1996 по 1998 рік вона працювала на посаді паспортиста дому управління Київської облспоживспілки. В даній організації на балансі перебував  будинок АДРЕСА_1. В 1996 році вона познайомилась з ОСОБА_4 і підтримувала з нею дружні відносини. Так як ОСОБА_4 часто хворіла, не працювала вона надавала останній особисті кошти, а також помагала харчами.

В 1998 році до неї  звернулась ОСОБА_4 з пропозицією зареєструвати її за адресою її проживання і в подальшому приватизувати квартиру на двох. Вона  від пропозиції ОСОБА_4  відмовилась так як у неї було вже постійне місце проживання. З яких причин ОСОБА_4 пропонувала її приватизувати квартиру на двох їй  невідомо.

Після запропонованої ОСОБА_4 пропозиції приватизувати квартиру на двох вона  запропонувала ОСОБА_4 зареєструвати в квартирі її рідну сестру ОСОБА_5 на, що остання погодилась. В подальшому вона  запитала ОСОБА_5 чи вона  не проти  такої реєстрації на що  ОСОБА_5 відповіла, що не проти.

У 1998 році Київська облспоживспілка передала на баланс благодійного фонду  «Зоре світ» будинок АДРЕСА_1.

Після передачі вказаного будинку  благодійному фонду «Зоре світ» її звільнили з посади паспортиста Київської облспоживспілки і запропонували посаду завгоспа Київської облспоживспілки.

В березні 1999 року вона надала ОСОБА_4 паспорт ОСОБА_5 для того, щоб остання  зареєструвала її за місцем свого проживання в кв.  АДРЕСА_1 та через де якийсь час ОСОБА_4 повернула їй  паспорт ОСОБА_5 в якому стояла реєстрація останньої за адресою: АДРЕСА_1. Реєстрацію  ОСОБА_5  до кв.АДРЕСА_1 ОСОБА_7 здійснювала сама.

Приблизно в  квітні місяці 1999 року ОСОБА_4 попросила її  поїхати до благодійного фонду «Зоресвіт» і допомогти їй заповнити  всі необхідні бланки для приватизації  квартири на що вона  погодилась. Разом з ОСОБА_7  вони пішли до благодійного фонду «Зоресвіт» і вона  за проханням ОСОБА_4 заповнила необхідні бланки. Заповнивши бланки на приватизацію квартири вона  зателефонувала ОСОБА_5 та повідомила про необхідність  підписати бланки на приватизацію зазначеної квартири.

В 1999 році в кв. АДРЕСА_1 ОСОБА_4 віддала їй  свідоцтво на право власності на майно, а саме 1/2 частину кв. АДРЕСА_1 та ключ від вхідних дверей квартири. Вона в свою чергу передала дане свідоцтво та ключ від квартири своїй сестрі ОСОБА_5 В подальшому, в 2004 році свою частку квартириАДРЕСА_1  ОСОБА_5 подарувала  їх брату  ОСОБА_8, який і є власником  частки даної квартири по теперішній час.

Як заявила підсудна ОСОБА_3, свій паспорт громадянина України ОСОБА_4 її ніколи не давала. ОСОБА_6 з приводу приватизації квартири АДРЕСА_1 до неї ніколи не зверталася, ніяких документів їй не надавала. Паспортистом в благодійному фонді «Зоресвіт» вона не працювала і з наказом про її призначення на посаду паспортиста благодійного фонду  «Зоресвіт»  її ніхто не ознайомлював. Вона лише на прохання ОСОБА_7 заповнила  довідку про склад сім»ї від 04.05.1999 року  та при цьому був присутній  голова фонду ОСОБА_9

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4, суду показала, що вона проживає за вказаною адресою з 1961 року.  У 1998 році голова фонду « Зоресвіт» не надав їй дозволу на приватизацію квартири АДРЕСА_1, затягував видачу довідки, заставив писати пояснення, чому вона не була прописана в даній квартирі з 4.08.1981  по 10.10.1991 роки. Не маючи можливості за станом здоров»я захищати свої права вона  видала доручення ОСОБА_6 на приватизацію зазначеної квартири від імені та в інтересах поручителя, а також передала заяву на приватизацію квартири, написану в жовтні 1998 року. Жодних доручень на прописку будь-кого  в квартирі , в якій вона проживає і кварто наймачем  якої вона є, не давала.

Як вирішується питання приватизації квартири, вона не цікавилася, оскільки знала, що цім питанням  займається ОСОБА_6 за її дорученням, яка проживала в неї за її згодою  та якій вона повністю довіряла. Коли  в подальшому  вона поцікавилась у ОСОБА_6 про виконання її доручення на приватизацію  квартири, остання відповіла що усе добре. В 2006 році , при отриманні довідки по формі №3 вона з»ясувала, що  в її квартирі прописано окрім неї ще багато осіб та з цього приводу звернулась з питанням до ОСОБА_6. Після цього ОСОБА_6 їй повідомила, що до неї звернулася ОСОБА_3, яка попросила тимчасово прописати  її сестру, на що вона дала згоду та остання прописала в квартиру, в якій проживала ОСОБА_7 сестру ОСОБА_3, а також те,  що заяв на приватизацію її квартири вона не подавала та  що паспортистка ОСОБА_3 займається приватизацією  квартири по її проханню. Чому ОСОБА_6 віддала документи на приватизацію ОСОБА_3 вона у ОСОБА_6 не питала.

В літку 2006 року ОСОБА_8 почав вживати заходів, щодо обговорення з нею питання спільного володіння квартирою АДРЕСА_1 пропонуючи їй же  придбати 1/2 частину вказаної квартири.

Також потерпіла  ОСОБА_4 пояснила, що  особисто заяви в 1999 році на приватизацію  квартири вона не писала та не подавала, в документах на приватизацію підроблений її підпис іншою людиною. З яких причин ОСОБА_5 у 1999 році набула права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1  її невідомо та вважає, що приватизація проведена не законно.

Допитаний в судовому засіданні  свідок  ОСОБА_9  показав суду, що він з липня  1996 року по 09.09.2001 року  перебував на посаді голови благодійного фонду «Зоресвіт».     У 1998 році в березні місяці  отримали на баланс буд. АДРЕСА_1. Він запросив ОСОБА_3 на посаду паспортиста та його організація видала відповідний наказ, щодо її посади. Він довіряв ОСОБА_3 як паспортисту, і після ознайомлення із документами які вона йому приносила, підписував їх та ставив відповідні печатки.

У 1998 році до нього звернулась ОСОБА_4 з метою приватизувати квартиру АДРЕСА_1, але він їй відмовив, оскільки  на той час не було узгоджено правила приватизації житлових будинків благодійними організаціями.

В подальшому з приводу приватизації квартири ОСОБА_4 до нього приходила  ОСОБА_6, однак чи було в неї доручення від імені ОСОБА_4, не пам»ятає. ОСОБА_6 в його присутності нічого не підписувала.  Всі документи йому на підпис надавала  ОСОБА_3, якій він довіряв, а він лише  їх підписував. Вказаний будинок на балансі  благодійного фонду « Зоресвіт» був до лютого 2003 року.

На пред’явлених ОСОБА_9 документах -  заяві на приватизацію квартири АДРЕСА_1  довідці  про склад сім’ї  кв.АДРЕСА_1; постанові БФ « Зоресвіт» від 04.05.1999 року;  заяві про передачу квартири у приватну власність від 04.05.1999 року;  доповненні  до пояснювальної записки від 24.04.1999 року; останній повідомив що в них  стоїть його підписи та печатка БФ « Зоресвіт». Також свідок пояснив, що  документи на підпис до нього  приносила ОСОБА_3 то він завіряв підписи ОСОБА_4 своїм особистим, однак  ОСОБА_4 при цьому він не бачив. На посаді паспортиста благодійного фонду « Зоресвіт»  ОСОБА_3 працювала до 1999 року.

ОСОБА_9 також пояснив, що свідоцтво про право власності на житло формує відділ приватизації Печерської РДА, саме вони і реєструють ці документи у передбачених органах,  а потім мешканці квартир будинку мали особисто отримати оригінал свідоцтва  в органі приватизації.

Допитана в судовому засіданні свідок  ОСОБА_6 показала, що вона проживає по АДРЕСА_1 за згодою ОСОБА_4 з якою в неї  дружні стосунки.

Свій паспорт громадянина України ОСОБА_4  її давала з метою приватизації кв. АДРЕСА_1 Разом з паспортом ОСОБА_4 надала і довіреність для проведення приватизації цієї квартири. В 1999 році  паспорт ОСОБА_4, свій паспорт громадянина України та довіреність  вона передавала ОСОБА_3, яка працювала паспортисткою та допомагала їй  по оформленню документів  на приватизацію квартири, яке вона здійснювала  за дорученням ОСОБА_4 Заяву на приватизацію квартири вона не писала, передала ОСОБА_3 лише документи, які зібрала. Приблизно через місяць ОСОБА_3  повернула паспорти та копії якихось папірців, казала, що вона здійснила приватизацію квартири та що  свідоцтва про права власності на квартиру віддасть особисто  ОСОБА_4 Доручення на її ім.»я від ОСОБА_4 на приватизацію квартири ОСОБА_3 їй також не повернула. З березня 1999 року ОСОБА_4  періодично приїздила  на місце свого проживання, вона  її повідомила, що квартира приватизована та усе нормально, однак питання щодо самого  свідоцтва про право власності на житло ОСОБА_4 не піднімала.  15.09.2006 році  при отриманні довідки  на субсидію, вони з ОСОБА_4 дізналися, що в квартирі прописані ще  ОСОБА_5 та його дочка, а після цього про приватизацію квартири та договір дарування.  Також свідок пояснила, що до приватизації вищевказаної квартири, до неї зверталася ОСОБА_3 з питання прописати її сестру в кв.АДРЕСА_1, оскільки це необхідно для отримання в Києві квартири. Вона проти цього не заперечувала, однак чи прописала ОСОБА_3 свою сестру  не знає.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5  показала, що вона від своєї сестри  ОСОБА_3 дізналась  про те, що ОСОБА_4 хоче зареєструвати її за адресою свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1. З яких причин  ОСОБА_4 вирішила це зробити її невідомо. Вона погодилась на пропозицію ОСОБА_4 і дала свій паспорт сестрі. Після цього  до неї зателефонувала ОСОБА_3 і сказала, щоб вона  під’їхала  і підписала документи для своєї  реєстрації. Вона   під’їхала в благодійний фонд «Заресвіт», де в присутності директора ОСОБА_9 підписала всі необхідні документи для своєї реєстрації та через декілька днів  сестра повернула їй паспорт з відміткою про реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1.

Приблизно через місяць  до неї знов зателефонувала  сестра, та щоб вона під’їхала до благодійного фонду  і підписала документи для приватизації 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.  Вона  під’їхала  і підписала документи на приватизацію вищевказаного житла власноручно та від свого імені в присутності ОСОБА_9. Документи які вона підписувала на приватизацію житла були уже заповнені від імені ОСОБА_4 і там стояв підпис ОСОБА_4. Потім вона ходила в приватизаційний відділ НТЦ «Прогрес», де також підписувала  відповідні папери.

В подальшому сестра ОСОБА_3 принесла їй  свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, в якому  власницею 1/2 частиною квартири була вона, а власницею другої половини квартири  була ОСОБА_4. ОСОБА_3 віддала їй також  ключ від квартири АДРЕСА_1. Зі слів ОСОБА_3 вищевказані документи і ключ від квартири її надала ОСОБА_4

В 2004 році за договором дарування вона  подарувала 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 своєму братові ОСОБА_8

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що 28.12.2004 року  його сестра  ОСОБА_5 по договору дарування подарувала йому 1/2 частину квартири АДРЕСА_1. Про те, що друга частина, вищевказаної квартири на правах власності належить ОСОБА_4 він  дізнався при оформленні договору дарування від 28.12.2004 року. Восени він зустрівся з ОСОБА_4 для вирішення питання про вищевказану квартиру. При зустрічі він пропонував ОСОБА_4 розділити квартиру порівну, також пропонував викупити у неї 1/2 частину вищевказаної квартири, або, щоб вона викупила Ѕ частину квартири у нього. Від запропонованих пропозицій ОСОБА_4 відмовилась. На початку 2007 року звернувся з цивільним позовом до Печерського районного суду,  про усунення перешкод користування 1/2 частиною квартири. Свій підпис в будь яких документах в період часу з 1998 року по 2007 рік від імені ОСОБА_4 не ставив.   

Разом з тим, слідчим у справі допущено  неповноту досудового слідства, що істотно вплинуло на предмет доказування у даній справі. Органом досудового слідства невстановлені фактичні обставини справи, за якими пред’явлено обвинувачення, а висновки слідчого базуються на припущеннях.

Так, органом досудового слідства:  

               - не встановлено, хто саме від імені ОСОБА_4 в документах:  заяві про оформлення передачі в приватну власність квартир від 04.05.1999 року;  довідці про розрахунок площі квартири / будинку/, що безоплатно приватизується від 27.10.1998  року; в «Дополнение к обяснительой записке от 22.04.1999 года» (входящий № в книге регистрации БОБФ «Зоресвит» 7 от 04.05.1999 года)  вчинив підробку підпису, оскільки  згідно висновку  почеркознавчої експертизи № 403 від 30.01.2009 року  підписи від імені ОСОБА_4 виконані не ОСОБА_4, а іншою особою із застосуванням  технічних прийомів. Зокрема шляхом перерисовки на просвіт,  з використанням  як модель підпису від імені ОСОБА_4 у паспорті  громадянина України НОМЕР_1 та підсудна ОСОБА_3  заперечувала факт підробки зазначених підписів;

               - не встановлено, хто подавав документи до фонду НТЦ  « Прогрес»,  та хто оформив через благодійний фонд « Зоресвіт»  Свідоцтво про право спільної сумісної власності на  квартиру АДРЕСА_1  у рівних долях на ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки  підсудна ОСОБА_3  заперечувала той факт, що вона  надала  документи для приватизації квартири  до фонду НТЦ  « Прогрес» та оформила через благодійний фонд « Зоре світ» право спільної сумісної власності на вказану квартиру у рівних долях на ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та заволоділа 1/2 квартири АДРЕСА_1;

               - не встановлені та недопитані свідки які працювали в НТЦ « Прогрес» та  які готували, підписували  документи на приватизацію квартири АДРЕСА_1 та  які моли б підтвердити чи спростувати  кому було видано Свідоцтво про право власності на вказану квартиру, оскільки, як пояснила  підсудна ОСОБА_3 вказане Свідоцтво ОСОБА_4 отримувала особисто;

              - не витребувані та не долучені до справи Накази про призначення та звільнення

ОСОБА_3 з посади паспортиста благодійного фонду « Зоресвіт», оскільки підсудна  ОСОБА_3  заперечувала той факт, що вона була призначена відповідно Наказу та працювала паспортистом БФ «Зоресвіт» в період з 1998-1999р.р., а згідно довідки, яка наявна в матеріалах справи з жовтня 2008 року на посаді паспортиста БФ «Зоре світ»  працювала ОСОБА_10;

              - не встановлено хто був власником квартири АДРЕСА_1, на момент її приватизації і хто є потерпілим у справі, оскільки  в матеріалах справи відсутні данні кому на час приватизації належала квартира АДРЕСА_1 та кому завдані збитки;

              - не встановлено хто та яким чином  здійснював реєстрацію гр-ки ОСОБА_5 в кв.АДРЕСА_1, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які документи з підстав проведення її реєстрації в вищезазначеній квартирі, а  підсудна ОСОБА_3 зазначила, що   в неї з ОСОБА_4  була домовленість про реєстрацію її сестри ОСОБА_5 на жилплощі ОСОБА_4 для подальшої приватизації квартири на двох осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та відповідно до домовленості, ОСОБА_4 особисто займалась реєстрацією  ОСОБА_5 в  кв. АДРЕСА_1;

                - не встановлено хто саме незаконно заволодів майном, а саме Ѕ квартири АДРЕСА_1, яким чином та за допомогою кого, оскільки будь-яких даних, про те  що зазначеним майном заволоділа підсудна ОСОБА_3 в матеріалах справи відсутні та остання заперечує , що вона заволоділа цим майном та завдала потерпілій значної шкоди;

                 - в порядку статті 97 КПК України не проведено перевірку, щодо причетності ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_5,ОСОБА_8  та інших осіб до вчинення інших злочинів, оскільки    свідок  ОСОБА_9, який  працював головою благодійного фонду  «Зоресвіт»   завіряв підписи осіб, які не підписували документи на приватизацію квартири АДРЕСА_1 та у відсутності зазначених осіб;    свідок  ОСОБА_6 маючи доручення від ОСОБА_4 на приватизацію квартири  АДРЕСА_1 ввела в оману   ОСОБА_4 повідомивши останній про оформлення приватизації квартири та про наявність свідоцтва про право власності на вказану квартиру; свідок  ОСОБА_5  після приватизації стала співвласницею Ѕ квартири АДРЕСА_1.         

                  Таким чином, істотна неповнота досудового слідства, неналежне встановлення фактичних обставин справи  потягла суперечливість та неконкретність пред’явленого обвинувачення,  не вирішення питання щодо відповідальності усіх осіб, причетних до приватизації  квартири АДРЕСА_1.

                  Відповідно до статті 22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання , зобов’язанні вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують і обтяжують його відповідальність.

                   Гарантією державним органом досудового слідства вимог ст.ст. 22, 64 КПК України є використання всіх джерел доказування та збирання і закріплення кожного доказу в суворій відповідності з вимогами кримінально – процесуального Закону.

                   Порушення вимог Закону при одержані доказів  виключає використання останніх, оскільки згідно ч.3 ст.62 Конституції України  обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах одержаних незаконним шляхом.

                   Як встановлює ст.65 КПК України доказами в кримінальній справі  можуть бути лише ті докази, які зібранні  у визначеному законом порядку, тобто допустимі докази, які і повинні братись до уваги слідчим.

                   У відповідності зі ст. 62 Конституції України ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину. Згідно ст. 22 КПК України слідчий не вправі перекладати обов’язок доказування на обвинуваченого.

                    З урахуванням зазначених вимог законодавства орган досудового слідства в рамках даної кримінальної справи зобов’язаний був належним чином  перевірити версію  обвинуваченої ОСОБА_3  щодо її невинності  у інкримінованих її діяннях,  встановити фактичні обставини справи та прийняти законне рішення стосовно наявних ознак злочину або відсутність їх в діях  ОСОБА_3

                   Зазначені норми закону  слідчим були знехтувані. Так прийнявши справу до свого провадження слідчий повинен був закінчити слідство  в строк до 27.05.2010р. або продовжити його в установленому законом порядку.

                    Цю вимогу закону слідчий не виконав, а 27.04.2010 року склав  довідку про те, що  у телефонній розмові з обвинуваченою  ОСОБА_3  встановив, що остання  погано себе почуває і перебуває на домашньому лікуванні. На цій підставі   в той же день слідчий призупинив слідство по справі  до 23.11.2010 року.

                    Підсудна ОСОБА_3 заперечує факт телефонної розмови зі слідчим 27.04.2010року та відповідно до довідки з місця роботи, встановлено, що ОСОБА_3  не хворіла, а перебувала на роботі. Таким чином у  слідчого не було підстав для  зупинення досудового слідства. Постанова слідчого про зупинення слідства від 27.04.2010р. не відповідає вимогам ст.ст. 206,208 КПК України про підстави і порядок призупинення слідства в зв’язку з тяжким захворюванням обвинуваченої особи, а всі слідчі дії, проведені після цього,  без продовження строку досудового слідства, є незаконними.

                   Під час додаткового розслідування необхідно провести слідчі дії та інші дії, спрямовані на встановлення всіх обставин справи, з’ясувати обставини, що як викривають обвинуваченої у вчинені злочину, так і виправдовують її, згідно вимог закону про допустимість доказів прийняти рішення по справі.

                  Для цього зокрема необхідно:

-          провести оперативно - розшукові заходи, встановити наявність та приєднати до справи оригінали документі або ж належним чином завірені копії документів, зокрема заяву про реєстрацію місця проживання, талон зняття з реєстрації місця проживання, талон реєстрації місця проживання, право володіння  квартирою,  на підставі яких гр-ка ОСОБА_5 була прописана 22.04.1999 року в квартиру

      АДРЕСА_1;

-          провести оперативно – розшукові заходи, встановити наявність та приєднати до справи оригінали або ж належним чином завірені копії документів, зокрема, наказів про призначення та звільнення ОСОБА_3 на посаду паспортиста фонду « Зоресвіт», відповідних журналів обліку наказів та т.п., які б чітко встановлювали призначення та звільнення ОСОБА_3 на посаду паспортиста благодійного фонду « Зоресвіт».; допитати з цього приводу колишнього директора фонду « Зоресвіт» ОСОБА_9, а також посадових осіб причетних до підготовки та оприлюднення такого наказу по благодійному фонду « Зоресвіт»;

-          провести оперативно – розшукові заходи та встановити осіб які підписали документи - заяву про оформлення передачі в приватну власність квартири від 04.05.1999 року; довідку про розрахунок площі квартири / будинку /, що безоплатно приватизується від 27.10.1998  року, в « Дополнение к обяснительой записке от 22.04.1999 года» ( входящий № в книге регистрации БОБФ « Зоресвіт» 7 от 04.05.1999 года);

-          провести оперативно – розшукові заходи та встановити осіб які  подавали документи до фонду НТЦ  « Прогрес»  та осіб, які оформили через благодійний фонд « Зоресвіт» право спільної сумісної власності на вказану квартиру у рівних долях на ОСОБА_4 та ОСОБА_5  АДРЕСА_1;

-          встановити та допитати як свідків осіб в НТЦ « Прогрес», які готували, підписували,  документи на приватизацію квартири АДРЕСА_1;

- встановити та допитати як свідків осіб,  які моли б підтвердити чи спростувати  кому було видано Свідоцтво про право власності на вказану квартиру;

-          провести оперативно – розшукові заходи та встановити  хто був власником квартири АДРЕСА_1, на момент її приватизації, приєднати до матеріалів справи відповідні документи та з урахуванням встановлених даних встановити, хто є потерпілим у справі;

-          в порядку статті 97 КПК України провести перевірку по фактах  щодо причетності ОСОБА_9, ОСОБА_6 , ОСОБА_5, ОСОБА_8 та інших осіб до вчинення  злочинів;

-          за необхідністю провести слідчі дії, які були здійінені після 27.04.2010 року;

-          прийняти законне рішення по справі на підставі достатніх, допустимих та об'єктивних доказів, усунувши припущення з формулювання обвинувачення, належним чином перевірити версію підсудної щодо її  невинності в інкримінованих діяннях;

-          якщо обвинувачення буде підтверджене доказами, то необхідно визначитися з правильною кваліфікацією дій винних осіб за нормами КК України 1960 та 2001 років.

      Вказаний перелік оперативно – розшукових та слідчих дій є початковим та не може бути вичерпаним, оскільки результати проведення таких дій можуть вимагати здійснення інших, з метою встановлення фактичних обставин справи.

             Згідно ст.16-1 КПК України на суд покладається функція, розгляду справи, недопустимим є покладання на нього функцій, які властиві слідчим органам.

          Суд в судовому засіданні позбавлений можливості з дотримання розумних строків розгляду справи та  процесуальної природи судового розгляду, а також характеру та об’єму проведення вказаних слідчих дій, усунути вказані порушення вимог закону, належним чином провести збирання доказів, навіть на підставі положень ст. 315-1 КПК України (надання судових доручень), оскільки такі доручення можуть бути надані лише з метою уточнення та перевірки вже здобутих доказів та за клопотанням учасників процесу.

              Таким чином, дана кримінальна справа підлягає направленню прокурору Печерського району м. Кипєва для організації додаткового розслідування.

                 На підставі викладеного, керуючись ст.ст.62,129 Конституції України, ст.16-1,22,64, 281 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

 Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.2  ст.190 та  ч.2 ст. 358  КК України направити прокурору Печерського району м. Києва для організації додаткового розслідування.

            Запобіжній захід стосовно ОСОБА_3 залишити без змін - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

             Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва, через районний суд протягом 7 діб з дня її винесення.

Суддя                     С. І. Смик