Справа № 2-879/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"19" квітня 2011 р.  Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючого судді:                                                                               Шкоріної О.І.

при секретарі:                                                                                        Телегіній Н.О.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та зустрічним позовом Симонова до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним,

суд,

                                                             В С Т А Н О В И В :

          ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за договорами позики. Свої вимоги мотивувала тим, що  на прикінці 90-х років вона позичила ОСОБА_2. гроші в сумі 30000 доларів США під 2, 3  % н місяць, які остнній зобов»язувався повернути на вимогу в обумовлений строк. До кінця 2006 року відповідач сплачував відсотки, основна ж сума боргу залишилася не повернута. В кінці 2006 року вона знову позичила ОСОБА_2. гроші в сумі 139955 грн., серед яких були гроші  позичені нею у своєї знайомої. З останніх коштів відповідач повернув лише 1000 грн. відсотків. 14 жовтня 2008 року  вона знову надає у боргу ОСОБА_2. 157000 грн. для розвитку бізнесу останнього. Починаючи з 2009 року вона неодноразово зверталася до відповідача з проханням повернути суму боргу, але останній під різними приводами почав уникати повернення грошей, у зв»язку з чим вона вимушена була звертатися до органів міліції та прокуратури. На  даний час у відповідач існує борг в сумі 536955 грн., який вона просить стягнути з ОСОБА_2.

В подальшому представник позивача збільшила свої позовні вимоги і просила стягнути з відповідача загальну суму боргу по 3 розпискам в сумі 536955 грн., несплачені відсотки за договорами позики в сумі 501431 грн., індексацію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення в сумі 171453 грн.  В своїй заяві про збільшення позовних вимог позивач зазначає, що починаючи з січня 2007 року відповідач припинив виплачувати відсотки по розписці від 14 липня 2002 року, розмір яких за домовленістю становив 700 доларів США на місяць, а в березні 2009 року зовсім відмовився від повернення боргу. У зв»язку з чим ОСОБА_1. пред»явила вимогу про виконання грошового зобов»язання,  звернувшись в червні 2009 року письмову заяву до органів міліції. Ухиляючись від виконання грошового зобов»язання, відповідач ОСОБА_2. протягом 47 місяців не сплатив проценти і з липня 2009 троку по даний час не повернув основний борг. За розпискою від 14.07.2002 року борг складає 240000 грн. –сума основного боргу, 32900 доларів США –несплачені проценти за весь період прострочення за період з січян 2007 року по листопад 2010 року, 3570 доларів США індекс інфляції за даними Держкомстату України, починаючи з липня 2009 року по листопад 2010 року. За розпискою від 22 грудня 2006 року, по якій відповідач отримав у борг суму в розмірі 139955 грн. під 2,3 % в місяць т  зобов»язаний був повернути кошти до 31 січня 2007 року. Але до цього часу так і не повернув, у зв»язку з чим загальна сума боргу складає 139955 грн. –основного боргу, 151246 грн. –невиплачених процентів з січня 2007 року по листопад 2010 року,  сума індексації з урахуванням індексу інфляції  з січня 2007 року по листопад 2010 року становить 102587 грн. По третьому договору позики, який був укладений 14 жовтня 2008 року і відповідачем отримана сума коштів 157000 грн. з виплатою процентів в розмірі 2, 3 % щомісяця. Відповідач зобов»язувався повернути кошти  до 30 грудня 2008 року, але свої зобов»язання не виконав. Таким чином, загальна сума  основного боргу становить 157000 грн., невиплачені проценти з січня 2007 року по листопад 2010 року складає 90275 грн., індекс інфляції за період з листопада 2008 року по листопад 2010 року становить 40663 грн.

Відповідач в свою чергу звернувся до суду з зустрічним позовом до відповідача ОСОБА_1. про визнання недійсними договору позики та розписки. Свої вимоги мотивував тим, що він дійсно отримав від Балацької кошти в сумі 30000 доларів США, про що 14 липня 2002 року написав розписку з зобов»язанням щомісячно сплачувати відсотки в сумі 700 доларів США на місяць та повернути борг по вимозі. Свої зобов»язання щодо сплати відсотків він виконував добросовісно протягом 2002 –2006 років. В 2006 році  на вимогу ОСОБА_1., яка мотивувала таку вимоги різким зниженням курсу долара до гривні через що отримувати кошти в доларах стало невигідно і сплив трирічний термін попередньої розписки, він 22 грудня 2006 року написав нову розписку про зобов»язання повернути кошти, залишок суми за попередньою розпискою в розмірі 139955 грн., до 31 січня 2007 року. Стара розписка йому передана не була, так як вона фактично припинила свою дію в зв»язку з закінченням терміну пред»явлення її до сплати. Із-за фінансових труднощів він не зміг повернути борг повністю, повертав  частина, при цьому сплачуючи проценти, загалом ним було сплачено протягом 2007-2008 років 216450 грн. 14 жовтня 2008 року  на вимогу ОСОБА_1 залишок боргу був перерахований і складав 157000 грн.. На зазначену суму  ним була написана розписка, в якій він зобов»язувався повернути борг до кінця 2008 року, попередня розписка знову ж йому повернута не була, так як також перестала фактично діяти в зв»язку з закінченням терміну пред»явлення її до сплати. Протягом 2008-2009 років він лише повернув 40170 грн. Таким чином, згальний його борг  з нарахованими процентами становить 140312 грн. Всі три розписки, які знаходяться у відповідача є підтвердженням одного правочину – отримання ним в 2002 році позики в сумі 30000 доларів США.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали і просили позов задовольнити, пославшись на обставини викладені в позовній заяві. Крім того, представник позивача пояснив, що позивач, після неодноразових безрезультатних  звернень до ОСОБА_2. з вимогою повернути борг, 19 червня 2009 року звернулася до органів міліції з заявою про порушення кримінальної справи відносно відповідача  за шахрайські дії. Таким чином, по першій розписці, якою передбачено повернення грошей за вимогою, вважає, що строк повинен відраховуватися саме з 19.06.2009 року. По другій розписці просив поновити строк для звернення до суду, оскільки ОСОБА_1. своєчасно звернулася до адвокатів за юридичною допомогою в травні 2009 року, які в свою чергу позивачку просто ошукали,  пообіцявши вирішити питання через працівників міліції, за викликом яких Симонов в присутності останніх визнав борг. 18 лютого 2010 року ОСОБА_1. отримала в Дарницькому РУ ГУ МВС України в м.Києві копію постанови від 27.06.2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи, яка за скаргою останньої була скасована 26.05.2010 року. В задоволенні зустрічного позову просили відмовити, як такому, що не ґрунтується на доказах.

Відповідач ОСОБА_2. позовні вимоги визнав частково на суму 140312 грн., зустрічний позов підтримав повністю і пояснив, що з позивачкою він знайомий з середини 1990 років, остання позичила йому за декілька разів кошти в сумі 20000 доларів США + 10000 доларів США. В 2002 році на загальну суму позичених грошей він написав розписку, відповідно до якої він повинен був сплачувати відсотки в сумі 700 доларів США на місяць. В 2006 році ОСОБА_1. звернулася до нього з вимогою повернення грошей. Але оскільки на той час у нього були певні труднощі за спільною домовленістю він переписав розписку, в якій вказав, що він зобов»язується повернути кошти в розмірі 139955 грн., з урахуванням сплачених попередньо коштів. Після чого він частками повертав кошти ОСОБА_1. і всього в період часу з січня по березень 2007 року повернув 68000 грн., протягом всього 2007 року 161200 грн., в 2008 році 55250 грн., в 2009 році 18970 грн. 14 жовтня 2008 року на вимогу ОСОБА_1. знову була складена розписка на суму 157000 грн. Жодних сум, крім 30000 доларів США він  у ОСОБА_1. не позичав. А тому вважає, що розписки від 14.07.2002 року, 22.12.2006 року слід визнати недійсними, оскільки кошти не були одержані від позикодавця. Розписки ОСОБА_1. йому не повертала, а він і не вимагав їх повернення, оскільки довіряв останній, а також вважав, що строк по ним закінчився.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

 14 липня  2002 року ОСОБА_2. отримав у борг у ОСОБА_1. гроші в сумі 30000 доларів США, які зобов»язувався повернути на вимогу у погоджений термін, що підтверджується розпискою від 14.07.2002 року, написання якої не заперечується відповідачем.

Судом встановлено з пояснень самої позивачки та її представника, що позивач стала вимагати від ОСОБА_2. повернення коштів за розпискою від 14.07.2002 року  в кінці 2006 року. Данні обставини підтвердив в судовому засіданні і відповідач ОСОБА_2.

Враховуючи зазначену обставину, а також пояснення ОСОБА_1. в тій частині, що до кінця 2006 року ОСОБА_2.  частково сплачував відсотки,  суд вважає такими, що заслуговують на увагу пояснення відповідача ОСОБА_2. в тій частині, що в кінці 2006 року у зв»язку з вимогою ОСОБА_1. про повернення боргу в сумі 30000 доларів США, між ними була досягнута домовленість про складання розписки іншого змісту, в якій зазначався обов»язок відповідача повернути борг, з урахуванням попередньо виплачених сум, в розмірі 139955 грн.

З тесту розписки від 22 грудня 2006 року не вбачається, що зазначену суму коштів ОСОБА_2. отримав у борг гроші у ОСОБА_1. /а.с.6/.

Відповідно до ст..604 ЦК України зобов»язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов»язання новим зобов»язанням між тими ж сторонами.

Враховуючи наведену норму закону, суд вважає, що сторони відмовилися від виконання зобов»язання щодо повернення боргу в сумі 30000 доларів США і замінили первісне зобов»язання новим, за яким ОСОБА_2. зобов»язався повернути ОСОБА_1. борг в сумі 139955 грн. до 31 січня 2007 року.

Згідно зі ст..256 ЦК України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За зобов»язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, що передбачено ст..261 ЦК України.

В розписці від 22 грудня 2006 року зазначено термін виконання зобов»язання ОСОБА_2. 31 січня 2007 року.

Тобто початком перебігу позовної давності в даному випадку є 01.02.2007 року, позивач же звернулася до суду з позовом лише 14.05.2010 року, направивши позовну заяву з додатками до суду поштою..

Відповідно до ст..267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається  з позовної заяви ОСОБА_2., останній зазначає, що «стара розписка йому не поверталася, так як  розписка фактично перестала діяти в зв»язку з закінченням терміну пред»явлення її  до сплати. Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_2. в такий спосіб заявив про застосування позовної давності до вимог ОСОБА_1.

Оцінюючи заяву  позивача ОСОБА_1. та її представника про визнання причин пропущення  позовної давності поважними, суд вважає, що  звернення позивачки  за допомогою до адвокатів, які зобов»язувалися вирішити питання через органи міліції не можуть бути визнані поважними причинами пропущення позовної давності. Крім того, звернення ОСОБА_1. до органів міліції не зупиняє перебігу позовної давності. Також ці дії не переривають перебігу позовної давності.

 14 жовтня 2008 року  ОСОБА_2. отримав в борг у ОСОБА_1. суму коштів в розмірі 157000 грн., які зобов»язувався повернути частками в наступні строки: 80000 грн. в строк до 5.11.2008 року; залишок суми з урахуванням відсотків в термін до 30 грудня 2008 року.

          Відповідно до ст..1046 ЦК України за договором позики одна сторона /позикодавець/ передає у власність другій стороні /позичальникові/ грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж  суму грошових коштів /суму коштів/ або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

          Договір позики укладається у письмовій формі.

          Враховуючи вимоги закону, суд приходить до висновку, що між сторонами було укладено договір позики шляхом складання розписки за власноручним підписом боржника,  який не заперечується відповідачем          , та з зазначенням обов»язкових умов договору, а саме кількість грошей , які отримані відповідачем у позикодавця, та строк повернення позики.

          Судом встановлено, що до цього часу відповідач свої зобов»язання не виконав, гроші не повернув.

          Оцінюючи посилання відповідача ОСОБА_2. в тій частині, що він частково повертав гроші  і на даний час має борг в сумі 140312 грн., суд вважає, що ці пояснення не заслуговують на увагу, оскільки  не підтверджені жодним належним доказом. Записи на листках паперу  з зазначенням певних сум  та певних періодів не може свідчити про сплату ОСОБА_2. позивачу коштів в рахунок повернення боргу.

          Відповідно до ст..1049 ЦК України позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику /грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем/ у строк та порядку, встановлені договором.

          Таким чином, оскільки відповідач, отримавши кошти у позику, не повернув їх у визначений термін, то ці кошти в сумі 157000 грн.  підлягають стягненню примусово.

          Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Виходячи з вимог закону, суд вважає, що підлягають задоволенню і вимоги позивача про  стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням індексу  інфляції за період з листопада 2008 року по березень 2011 року в розмірі 205994 грн.62 коп. /  за листопад 2008 року 157000 х 101,5 % = 159355 грн., за жовтень 2008 року  159355 грн. х 102,5 %  + 162701,45 грн., за 2009 рік 162701,45 грн. х 112,3 % = 182717,72 грн., за 2010 рік 182717,72 грн. х 109,1 % = 199345,03 грн., за січень 2011 рік –182717,72 грн. х 101,0 % = 201338,48 грн., за лютий 2011 рік –201338,48 грн. х 100,9 % = 203150,52 грн., за березень 2011 рік –203150,52 грн. х 101,4 % = 205994,62 грн./ .

          Крім того, у відповідності до вимог ст..88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати понесені  позивачем пропорційно задоволеним позовним вимогам, виходячи  з 57 % заявлених позивачем вимог в розмірі 3501 грн.03 коп. До судових витрат судом віднесені витрати на правову допомогу в розмірі  2514 грн.93 коп /4412,16 грн. х 57 % : 100%/, судовий збір в розмірі 969 грн /1700 грн. х 57 % : 100%/, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді 17грн.10 коп. /30 х57 % :100%/.

          Відповідно до ст..1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

          Враховуючи вимоги закону, суд вважає, що відсутні підстави для визнання розписок від 14 липня 2002 року та від 22 грудня 2006 року недійсними, оскільки як зазначав сам ОСОБА_2., що він отримав кошти у ОСОБА_1. в борг в сумі 30000 доларів США, про що зазначив в розписці від 14 липня 2002 року,  зазначене зобов»язання було припинено і замінено іншим зобов»язанням.

         Керуючись ст..10,11,60, 88, 208,209, 212-215  ЦПК України і на підставі ст..ст. 256,261,267, 604,1046,1047, 1049, 1051 ЦК України,

          Суд,

                                                    В И Р ІШ И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок повернення основного боргу з урахуванням індексу інфляції за період з листопада 2008 року по березень 2011 року включно 205994 грн.62 коп., судові витрати  у виді  судового збору в сумі 1700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн., а всього 207814 грн. 62 коп.

В решті позову відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до  ОСОБА_1 про визнання розписок недійсними відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва через Дарницький районний суд м.Києва протягом десяти днів з часу його проголошення.

                                              Суддя: